дати характеристику взаємодії вищих органів влади в процесі здійснення владних повноважень (монархія і республіка).
31. Монархія: поняття та особливості
Монархія – форма державного правління, при якій вища влада в державі належить одній особі.
1.Монарх персоніфікує державу та виступає у внутрішній і зовнішній політиці як глава держави;
2.Монарх здійснює одноособове правління. Може приймати до розгляду будь-яке питання;
3.Наявність персональної власності, що забезпечує сім’ю монарха та передається у спадок;
7.Наявність особливого порядку легітимізації (передається у спадок, призначається чи обирається);
8.Встановлення безстрокового правління.
32. Республіка: риси та різновиди
Республіка – форма державного правління, що характеризується наявністю вищого органу влади, який має колективно-представницький характер.
Ознаки:
1.Наявність виборних органів влади;
2.Функціонування органів за принципом розподілу влади;
3.Наявність складної структури державних органів та лише їм характерних повноважень;
4.Колегіальність у прийнятті рішень;
5.Всі вищі органи мають владні повноваження в одній із сфер суспільного життя;
6.Визначеність терміну повноважень державного органу;
7.Наявність відповідальності посадових осіб, що існуює у формі відклику чи відставки;
8.Високий авторитет судової влади.
Різновиди республік:
1.Парламентська;
2.Президентська;
3.Змішана (Україна).
33. Характеристика унітарної держави
Унітарна держава – це єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету.
Найважливішими юридичними ознаками унітарної держави вважають такі:
1.До складу унітарної держави не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету;
2.Вона має єдину систему державних органів;
3.В унітарній державі діють єдина Конституція і єдина система заканадавства;
4.В ній існує єдине громадянство;
5.У міжнародних стосунках унітарна держава виступає як єдиний представник.
34. Поняття та особливості федерації
Федерація – це форма складної держави, що являє собою союз ряду державних утворень.
Особливості федерації:
1.Складається з територій – суб’єктів федерації;
2.Суб’єкти федерації мають обмежений суверенітет, частину якого передають загальнофедеральним органам;
3.Наявність двох рівнів державного апарату;
4.Наявність двох рівнів законодавства;
5.Наявність двохпалатної структури парламенту;
6.Подвійне громадянство;
7.Нормативні акти будуються за принципом субординації;
8.Наявність у суб’єктів федерації власної судової системи;
9.Можливість федерації в цілому та її суб’єктів бути учасниками міжнародних відносин;
10. Наявність трьох рівнів повноважень державних органів:
- компетенція федерації;
- сумісна компетенція;
- компетенція суб’єктів.
В залежності від характеру суб’єктів, федерації поділяються на:
- територіальні, що утворені по принципу адміністративних одиниць, в якихсуб’єкти позбавлені права прямого представництва в міжнародних відносинах та встановлюється заборона одностороннього виходу (США, Мексика, ФРН);
- національні, до складу яких входять національні державні утворення та гарантується добровільність входу та виходу (Індія).
35. Характеристика складних за формою устрою держав
За формою устрою держави поділяються на прості та складні
Федерація – це форма складної держави, що являє собою союз ряду державних утворень.
Особливості федерації:
11. Складається з територій – суб’єктів федерації;
12. Суб’єкти федерації мають обмежений суверенітет, частину якого передають загальнофедеральним органам;
13. Наявність двох рівнів державного апарату;
14. Наявність двох рівнів законодавства;
15. Наявність двохпалатної структури парламенту;
16. Подвійне громадянство;
17. Нормативні акти будуються за принципом субординації;
18. Наявність у суб’єктів федерації власної судової системи;
19. Можливість федерації в цілому та її суб’єктів бути учасниками міжнародних відносин;
20. Наявність трьох рівнів повноважень державних органів:
- компетенція федерації;
- сумісна компетенція;
- компетенція суб’єктів.
В залежності від характеру суб’єктів, федерації поділяються на:
- територіальні, що утворені по принципу адміністративних одиниць, в якихсуб’єкти позбавлені права прямого представництва в міжнародних відносинах та встановлюється заборона одностороннього виходу (США, Мексика, ФРН);
- національні, до складу яких входять національні державні утворення та гарантується добровільність входу та виходу (Індія).
Конфедерація – союз держав, кожна з яких зберігає повний суверенітет.
Ознаки:
1.Це об’єднання держав, що утворюється на підставі договору;
2.Наявність мети, для досягнення якої створюється конфедерація;
3.Досягнення вказаної мети надає можливість переростання конфедерації в іншу форму держави;
4.Наявність спільних органів управління, що утворюються шляхом рівного представництва держав, незалежно від кількості населення;
5.Наявність фінансових засобів, що утворюються із добровільних відрахувань за угодою;
6.Суб’єкти є повністю самостійними державами, що користуються правом вільного виходу з конфедерації;
7.Відсутність єдиного громадянства;
8.Збройні сили конфедерації складаються з військових формувань держав-учасників (пн. Америка 17-18 ст.).
Співдружність- це організаційне об’єднання держав, що характеризується наявністю спільних ознак та певним ступенем однорідності.
Ознаки:
1.Основою утворення є міждержавний статут, договір чи декларація;
2.Не є єдиним суб’єктом міжнародних правовідносин;
3.Для координації дій суб’єктів створюються наддержавні органи, що діють у формі співпраці глав держав та глав урядів;
4.Грошові засоби об’єднуються добровільно і в розмірах, які вважають за необхідні суб’єкти;
5.Нормативна діяльність здійснюється у формі підписання актів главами держав;
6.Наявність спільних ознак економічного, правового, культурного, національного чи мовного характеру;
7.Як правило, є перехідною формою в процесі розвитку держав (СНД, країни Британської співдружності).
Співтовариство – організаційне об’єднання держав, що належать до певного регіону і які створені з метою вирішення економічних питань.
Ознаки:
1.Основою є міжнародна угода;
2.Порядок вступу та виходу здійснюється лише за згодою всіх членів;
3.Фінансові відносини мають форму кредитів та позик;
4.Основною метою є врівноваження економічного розвитку країн та спрощення митних та візових бар’єрів (ЄС).
36. Поняття та різновиди демократичного режиму
Демократичний політичний режим – спосіб здійснення політичної влади, що характеризується:
1.визнанням принципу рівності та свободи людей;
2.реальною можливістю реалізації інститутів безпосередньої та представницької демократії;
3.конституційним закріпленням та реальним гарантуванням прав та свобод;
4.професіоналізмом влади;
5.політичним плюралізмом, що визначає наявність опозиції;
6.можливістю громадян бути суб’єктом владних відносин;
7.наявність органів самоврядування, що надають можливість реалізувати інтереси населення;
Демократичний режим існує у трьох формах;
1.Ліберально-демократичний. Передбачає наявність методів здійснення влади, що засновані на загальнолюдських принципах та повазі прав людини;
2.Консервативно-демократичний. Його змістом є охорона та зміцнення таких форм правової та політичної організації суспільства, що склалися історично та характерні саме для цієї держави;
3.Радикально-демократичний. Його змістом є здійснення державної політики найбільш рішучими та прогресивними методами і діями.
37. Характеристика антидемократичних режимів
Антидемократичний політичний режим – це способи здійснення влади, що засновуються на подавленні інтересів особи, верховенстві держави над правом та диктатурі однієї політичної партії.
Форми:
1.Деспотія. Характерна для монархічної форми правління і визначається безмежністю влади монарха та відсутністю декларованих прав і свобод особи.
2.Тиранія. Визначається як влада, що встановлюється шляхом захоплення. Для неї характерна розвинута система каральних органів та відсутність механізмів реалізації прав і свобод.
3.Тоталітарний режим. Характеризується наявністю однієї офіційної ідеології, зрощенням партійного і державного апаратів, монополією на інформацію, централізмом управління та посиленням ролі виконавчих органів, конституційним закріпленням пільг еліти, мілітаризацією держави.
4.Авторитарний режим. Заснований на дійсному чи силовому авторитеті однієї особи чи групи людей.
