В цілому порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами державної реєстрації юридичної особи.
Оскільки для фізичної особи - підприємця чинним законодавством не передбачені установчі документи, реєстрації змін до них не може бути. З цієї причини ст. 45 Закону передбачена державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а також встановлено, що зміни до відомостей про фізичну особу — підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи або місця її проживання,; набирають чинності з дня їх державної реєстрації.
Для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що передбачені частиною першою цієї статті, фізична особа — підприємець подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змій до відомостей про фізичну особу — підприємця; оригінал свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу —підприємця.
Якщо для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу підприємця подаються особисто, то державну реєстратору слід пред’явити паспорт, а коли уповноваженою особою то вона повинна пред'явити свій паспорт та документ, що засвідчує її повноваження.
Державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу -підприємця, якщо вони не передбачені частиною другою цієї статті.
Документи, які подаються для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження документів на проведення державної реєстрації змій до відомостей про фізичну особу — підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації амін до відомостей про фізичну особу — підприємця, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації змін до відомостей, про фізичну особу —підприємця; документи не виконані державною мовою не виконані машинодруком або від руки друкованими літерами, вислані рекомендованим листом, а підпис на реєстраційній картці не посвідчений нотаріально; не подано документа, що підтверджує внесення реєстраційного збору (копія квитанції або копія платіжного доручення з відміткою банку); документи подані не у повному обсязі.
Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, без розгляду заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів, які подані для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації змій до відомостей про фізичну особу — підприємця, відповідно до опису.
Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу — підприємця здійснюється за процедурами, передбаченими — для проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця (ст. 43 Закону).
У підсумку зазначимо, що згідно ст. 7 Закону спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є Держкомпідприємництво, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Для чого він здійснює наступну діяльність: здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців; узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань державної реєстрації та розробляє проекти нормативно-правових актів у цій сфері; затверджує нормативно-правові акти щодо формування та ведення Єдиного державного реєстру; забезпечує формування та ведення Єдиного державного реєстру; затверджує форми реєстраційних карток, довідки та виписки з Єдиного державного реєстру; організовує навчальну підготовку та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, погоджує кандидатури на зайняття посади державного реєстратора; видає посвідчення і печатку державного реєстратора; забезпечує замовлення, постачання, облік та звітність щодо витрачання бланків свідоцтв про державну реєстрацію та бланків виписок з Єдиного державного реєстру; видає спеціалізований друкований засіб масової інформації.
У разі виявлення факту порушення порядку проведення державної реєстрації з боку державного реєстратора Держкомпідприємництва та його територіальні представництва мають право звернутися до міського голови міста обласного значення або голови районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації з поданням про звільнення державного реєстратора з цієї посади. Рішення про звільнення державного реєстратора із займаної посади повинно бути прийняте протягом .п'ятнадцяти календарних днів з дня надходження відповідного подання.
Контрольні запитання
1. Для чого відбувається реєстрація юридичних осіб - суб’єктів господарювання?
2. Ким і в який термін відбувається реєстрація юридичних осіб - суб’єктів підприємництва?
3. Які документи необхідно подати для державної реєстрації юридичних осіб – суб’єктів господарювання?
4. Як зареєструватися громадянину, що має намір займатися підприємництвом?
5. Який розмір реєстраційного збору?
6. Що є наслідком державної реєстрації суб’єктів господарювання?
7. У чому полягають після реєстраційні процедури?
8. У чому практичне значення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців?
9. У яких випадках потрібно реєструвати зміни до установчих документів?
ГЛАВА 5.
ЛІЦЕНЗУВАННЯ І ПАТЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття і види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
Термін ліцензія вживається в кількох значеннях:
як ліцензування експортно - імпортних та банківських операцій за Законом України від 16.04.1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» і «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року;
як юридичні відносини між двома або більше особами, що реалізують у формі договору на передачу однією особою (ліцензіаром) іншій особі (ліцензіату) права використовувати на певних умовах об'єкт права інтелектуальної власності запатентованого об'єкта промислової власності відповідно до Закону України від 12.12.1998 р. «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»;
як на здійснення встановленого законодавством певних видів господарської діяльності (далі - ліцензування господарської діяльності).
Передумовою ліцензування господарської діяльності є реєстрація суб'єкта господарювання в установчих документах якого передбачений вид діяльності, що підлягає ліцензуванню. З другого боку, воно здійснюється виключно за бажанням суб'єкта господарювання, коли він сам обирає об'єктом діяльність яка підлягає ліцензуванню.
Правове регулювання ліцензування господарської діяльності здійснюється Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. (далі - Закон).
Закон визначає види господарської діяльності, підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Дія Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання.
Ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
У ч. 3 ст. 14 ГК і цьому Законі (ст. 1) ліцензування і ліцензійні умови визначені у таких наступних дефініціях.
Ліцензія — дозвільний документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Суб'єктами відносин, що виникають у зв'язку з ліцензуванням, є, з одного боку, суб'єкт господарювання, а з іншого боку — орган ліцензування.
Суб'єкт господарювання у даному випадку зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно - правової форми та форми власності, яка проводить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, що має намір проводити певний вид господарської діяльності, яка ліцензується. У разі одержання ліцензії вони стають ліцензіатами.
Ліцензійні умови визнаються як установлений з урахуванням вимог законів нормативно - правовий акт, положення якого встановлюються вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.