Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооператив}' на землю зберігається і в разі входження його до складу кооперативного об'єднання.
За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускається.
Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки в межах пайового майнового внеску.
Кооперативні виплати - це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між членами кооперативу (об'єднання) відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок зниження цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу у його діяльності.
Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку. Статутом кооперативу може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для членів і асоційованих членів кооперативу.
Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.
У разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки - в натурі (на місцевості). Термін та інші умови отримання паю встановлюються статутом кооперативу, при цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) із кооперативу.
Кооперативи за рішенням загальних зборів можуть на добровільних засадах об’єднуватися в об'єднання для спільного здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності за галузевою або територіальною ознакою. Об'єднання мають статус юридичної особи. Об'єднання є власником майна, добровільно переданого йому членами об'єднання, а також набутого внаслідок своєї діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. До складу об'єктів права власності об'єднання не належить майно членів об'єднання. Власністю об'єднання є також майно створених ним підприємств, які не мають права вийти із складу об'єднання без його згоди.
Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами при ліквідації кооперативу, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю.
Власністю споживчих товариств, згідно зі ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.
Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.
Кожний член споживчого товариства має свою частку з його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.
Об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та їх спілок (юридичних осіб, яким товариства можуть делегувати частину своїх повноважень та виконання окремих функцій). їх частка у власності визначається взаємними угодами (ч. 2 п. 5 ст. 111 і ГК).
У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розрахунків по оплаті праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків із спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства.
У разі ліквідації спілки її майно, що залишилося після розрахунків по оплаті праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами спілки.
§ 5. Правовий режим майна господарських об’єднань
Як вже зазначалося, об'єднання підприємств є юридичною особою, може мати самостійний і завершений баланс, розрахунковий та інші рахунки в балансах, печатку зі своїм найменуванням. Підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення ГК та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.
Особливості відносин власності господарських об'єднань:
майно, яке стає власністю об'єднання, належить окремим юридичним особам;
виникають на добровільній основі.
Майно господарського об'єднання, відповідно до ч. 2 ст. 123 ГК складається з майнових внесків (вступні, членські, цільові тощо) його учасників. Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або є оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майка об'єднання відображається у його балансі.
Об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств і організацій (концерну, асоціації, галузевого, міжгалузевого регіонального об'єднання) є майно, добровільно передане йому підприємствами й організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. Власністю господарського об'єднання є також майно створених ним підприємств, філій представництв. Вони не мають права вийти із складу об'єднання без його згоди.
До складу об'єктів права власності господарського об'єднання не входить майно членів цього об'єднання.
Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств та організацій, що входять до його складу, а вони не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного, якщо інше не передбачено їх статутами (положеннями) або договором між ними.
За рахунок майна засновників, отриманих доходів об'єднання може не тільки набувати майно, а й створювати нові організації з правами юридичної особи. Ці підприємства можуть входити або не входити в об'єднання залежно від установчих документів об'єднання і самого підприємства. Власником таких підприємств (їх майна) є об'єднання.
Об'єднання здійснює право володіння, користування, розпорядження, закріпленим за ним майном, яке складається із основних фондів, оборотних коштів, інших матеріальних цінностей, відповідно до мети своєї діяльності і призначення майна. Після припинення діяльності об'єднання, майно, яке залишається, розподіляється між підприємствами та організаціями, що входили до нього.
Контрольні запитання
1. Що є основою правового режиму майна суб’єкта господарювання?
2. Які Ви знаєте джерела формування майна суб’єкта господарювання?
3. Визначте правовий режим майна, закріпленого за суб’єктом господарювання на праві власності.
4. Які повноваження суб’єкта господарювання на майно, закріплене за ним на праві повного господарського відання?
5. Хто є суб’єктом права майна державного підприємства?
6. Які умови використання права інтелектуальної власності суб’єкта господарювання?
7. За якими критеріями поділяються фонди суб’єкта господарювання?
8. Які особливості складу і використання майна господарських товариств?
9. У чому особливості складу і використання майна акціонерного товариства?
10. Які Ви знаєте фонди господарського товариства?
11. Визначте правову природу майна кооперативу.
12. Що є майном господарських об’єднань?
ГЛАВА 8
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ
§ 1. Поняття і головні засади приватизації
Розгляд питання «приватизації», на нашу думку, доцільно починати зі з’ясування його взаємозв’язку з поняттям «роздержавлення». Роздержавлення уособлює комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, збереження оптимального сектора економіки, її ефективності та збільшення частки недержавних форм власності. Це процес при якому принципово змінюється місце і призначення суб’єктів господарювання в системі державного регулювання у зв’язку посиленням їх економічної самостійності реалізацією комерційних інтересів. Отже, роздержавлення не зводиться лише до зміни форм власності, воно охоплює розподільчі трудові відносини, способи і форми господарських зв’язків, сприяє розвиткові ринкових відносин і, відповідно, демократизації суспільства.
Роздержавлення як процес пов'язаний з:
демонополізацією (зниження монополії державного ринку);
децентралізацією управління і перехід на державне регулювання економіки;
комерціалізацією перетворення державних структур у комерційні;
корпоратизацією (зменшення державних часток у статутних фондах господарських товариств;
власна приватизація.
З приведеного бачимо, що приватизація становить лише один, хоча дуже важливий напрямок роздержавлення, спрямований на реформування загальнородної, соціалістичної, фактично державної власності.
Приватизація розглядається в економічному і юридичних значеннях. В економічному значенні приватизація – це трансформація державної власності у приватну або колективну, державних засобів виробництва, переважно основних фондів у державній і на цій основі створення умов ринкової системи господарювання. У кінцевому рахунку це зменшення ролі держави у прямому безпосередньому управлінні виробництвом.