норми-визначення (більшість прийнятих протягом останніх 4-х років законів має спеціальну статтю «Визначення термінів», в якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі, - ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. (в ред. Закону від 30.06.1999р.); ст. 3 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001р.; ст.2 Закону України «Про кооперації» від 10.07.2003р.);
компетенційні норми, що визначають компетенцію суб’єктів господарювання напр., про управління підприємством (ст. 65 ГК), господарським товариством (ст. 89 ГК), управлінні об’єднанням підприємств (ст. 122 ГК). Закон України від 07.03.1996р. (в ред. 04.10.2001р.) «Про страхування» тощо);
техніко-економічні норми, що визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови і т. п.;
норми-рекомендації, які є юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання (примірні статути, примірні договори тощо)1.
Беручи до уваги вищенаведені ознаки сучасного господарського законодавства України, можна констатувати, що запровадження в економіку України нових для неї ринкових відносин, в тому числі повязаних з вступом в СОТ, ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання і вимагають його впорядкування.
Найближче вдосконалення правового регулювання господарської діяльності передбачене як вже зазначалося в Концепції вдосконалення державного регулювання господарської діяльності, затвердженої Указом Президента України від 3 вересня 2007 р. Зокрема, у ній передбачено.
Здійснити підготовку пропозицій та забезпечити прийняття законів про внесення змін:
до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності щодо спрощення процедур одержання документів дозвільного характеру, встановлення вичерпного переліку документів, необхідних для їх одержання, забезпечення реалізації декларативного принципу та запровадження принципу «мовчазної згоди»;
до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» щодо унеможливлення необґрунтованого розширення переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню;
до ГК (436 – 15), ЦК (435 – 15),Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» щодо забезпечення скорочення та прозорості процедури припинення юридичної особи, зменшення можливості з майном під час припинення суб’єктів господарювання, зниження адміністративних
_______________________
1 Див.: Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник – 2 – ге вид., змін. та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – С. 43 – 44.
бар’єрів, спрощення порядку здійснення під час припинення суб’єктів господарювання відповідних заходів контролюючими органами;
до нормативно – правових актів, які забезпечать реалізацію Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
до Земельного кодексу України, ЦК, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» щодо зменшення надмірного адміністративного контролю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
до Законів України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», «Про підтвердження відповідності» щодо скорочення переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації продукції до оцінки відповідності, приведення процедур, пов’язаних із технічним регулюванням, у відповідність з вимогами Світової організації торгівлі та Європейського Союзу, прискорення гармонізації національних стандартів із міжнародними та європейськими;
до Законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів»;
«Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» щодо забезпечення відокремлення системи державного регулювання безпечності та якості харчових продуктів і продовольчої сировини від системи технічного регулювання;
до нормативно-правових актів щодо подальшого дерегулювання господарської діяльності та посилення ролі уповноваженого органу державної влади у сфері державної регуляторної політики;
визнання таким, що втратив чинність, Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»;
забезпечити прийняття Податкового кодексу України та Законів України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та «Про ринковий нагляд».
На часі прийняття нового ринкового законопроекту «Про загальні засади державно – приватного партнерства в Україні», розробленого Міністерством економіки України. На разі законопроект допрацьовується і стане нормативним актом, що закріпить концепцію державно – приватного партнерства між державою та суб’єктами господарювання недержавної форми власності, тощо.
Прийняття цих законів матиме не лише економічний, а й соціальний ефект, бо сприятиме дерегулювання господарської діяльності, формулюванню оптимальних відносинах суб'єктів господарювання з органами державної влади та місцевого самоврядування, поліпшенню реалізації громадянами України їхнього конституційного права на підприємницьку діяльність, розвиток і підвищення .ролі малих та середніх підприємств економіці, а їх власників й у політиці.
§ 6. Господарське право як галузь правової науки і як навчальна дисципліна
Крім галузі права і галузі законодавства господарське право є також галуззю правової науки та однією із правових навчальних дисциплін.
В теорії права правова наука розглядається як система знань про об’єктивні закономірності розвитку держави і права та їх місце у суспільному житті, відокремлюючи її як самостійну галузь суспільних наук на вітчизняний і зарубіжний досвід, ідеї та цінності правової держави. В цілому вона є багатовекторною, пов’язана з правовим дослідженням наявних і перспективних галузей права. Однією з них є галузь науки господарського права.
Наука господарського права відображає історію встановлення і розвитку державного регулювання економіки. Вона теоретично відображає найбільш глибоку сутність господарських відносин ринкової економіки і спрямована на розв’язання сучасних проблем їх розвитку в умовах обмеженості природних ресурсів. У найбільш загальному розумінні мета науки господарського права це теоретичне відображення усіх проявів господарського регулювання в економіці. Наука господарського права, як справедливо визначає член кореспондент АПрН України Г.Л. Знаменський. завжди тримала в центрі уваги таку проблематику, виконуючи при цьому функції теорії господарського законодавства. Наука господарського права створює і такі інструменти, які закладають міцну наукову основу для практичного вивчення дієвості результативності, корисності, а в цілому ефективності господарського законодавства1.
Господарське право як наука вивчає історію встановлення та розвитку системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин та напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики.
Завданнями науки господарського права є:
забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;
визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання;
розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;
створення єдиного понятійного апарату господарського права;
пояснення правотворчих та право застосовних рішень та прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання.
Предметом науки господарського права є:
____________________
1 Проблеми господарського права і методика його викладання: Зб. Наук пр. / НАН України. Ін – т економіко правових досліджень редкол.: Мамутов В.К. (відп. Ред.) та ін. – Донецьк: ТОВ «Юго – Восток, ЛТД», 2006. – С. – 408 – 410.
історія розвитку господарського законодавства і науки господарського права (у дорадянський, радянський та після радянський час);
правове регулювання господарської діяльності і, зокрема, формування господарського законодавства та його правового застосування;
закордонні системи господарського права (західної Європи, США, Японії і т. д.);
методи вивчення чинного господарського права;
організація реалізації господарського права у народному господарстві тощо.
Наука господарського права виконує такі суспільно – необхідні функції:
економіко – політична, що виражається в тому, що господарське законодавство розглядається як важливий засіб економічної політики держави;
константаційна, що полягає у реальній норм господарського права;
інтерпретаційна, яка полягає у поясненні норм господарського законодавства та інших господарсько – правових явищ;
систематизації знань про господарське законодавство і право у зв’язку з необхідністю об’єднання знань про господарське право в єдину систему, підпорядкування їх єдиним науковим цілям, завданням і принципам;