Балканского полуострова. Несмотря на преследуемые царским правительством своекорыстные цели, русская политика объективно сыграла позитивную роль в деле
завоевания независимости балканскими народами, способствовала созданию новых буржуазных
государств на Балканах.
Победа русского оружия (вместе со своими союзниками - румынской и сербской армиями, а также болгарскими ополченцами) над турками привела к воссозданию
болгарской государственности, независимости Сербии, Черногории и Румынии,
освобождению от турецкого гнета Боснии и Герцеговины Но угроза новой войны с
европейской коалицией и повторения трагедии Крымской войны заставляла русское
правительство идти на уступки и компромиссы в ходе дипломатических переговоров с великими
державами.
Решения Сан-Стефанского прелиминарного мирного договора
отвечали задачам создания национальных независимых государств на Балканах, хотя и они были
ограничены (например, в отношении территориальных приращений Сербского княжества) из-за
условий Будапештской конвенции Берлинский конгресс характеризовался сложной борьбой
России с позицией великих держав Запада, которые стремились максимально сократить решения
Сан-Стефано, направленные к изменению положения балканских народов.
Берлинский трактат отразил результаты этой борьбы, в которой русские представители вынуждены
были уступить. Но, несмотря на ревизию Сан-Стефано, Берлинский трактат утвердил
коренные изменения, произошедшие в судьбах южных славян. СанСтефанський мирний договір — попередный мирний договор, який завершив Російсько-турецьку війну 1877—1878рр. Підписаний 19 лютого (3 березня) у Сан-Стефано (нині Ешількей, поблизу Стамбула) з російської сторони графом Н. П. Ігнатьєвим і О. І. Нелідовим, з турецької — Сафветом-пашою на основі укладеного 19 (31 січня)Адріанополіперемир'я.
Основні положення
За Сан-Стефанським мирним договором Чорногорія,Сербіяі Румуніяотримували повну незалежність, їхні території значно розширювалися. Румунія отримувала Північну Добруджу(ст. 1-5). Боснії та Герцеговинінадавалася автономіяв межах Османської імперії(ст. 14).
Болгарія від Дунаюдо Егейського моряі від Чорного морядо Охридськогоозера перетворювалася у васальнупо відношенню до Туреччинидержаву, але оголошувалася автономним князівством з правом обрання князя (ст. 6-7). Турецькі війська виводилися з Болгарії, росіяни залишалися в ній на 2 роки (ст. 8).
До Росії відходили Батумі,Ардаган,Каре,Баязеті Південна Бесарабія, відірвана від неї, крім островів у дельті Дунаю, за Паризьким мирним договором 1856р.
Туреччина зобов'язувалася виплатити Росії 310 млн. руб. контрибуції(ст. 19), створити в Епірі,Фессаліїта Албаніїуправління за типом введеного в 1868на Криті(ст. 15), здійснити реформи в Турецькій Вірменії(ст. 16).
11 Отмена крепостного праваОсновные положения крестьянской реформы
Основной акт — «Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости» — содержал главные условия крестьянской реформы:
крестьяне получали личную свободу и право свободно распоряжаться
своим имуществом; помещики сохраняли собственность на все принадлежавшие им земли,
однако обязаны были предоставить в пользование крестьянам «усадеб оседлость» и полевой надел; за пользование надельной землѐй крестьяне должны были отбывать
барщинуили платить оброки не имели права отказа от неѐ в течение 9 лет; размеры полевого надела и повинностей должны были фиксироваться в уставных грамотах 1861, которые составлялись помещиками на каждое имение и проверялись мировыми посредниками; крестьянам предоставлялось право выкупа усадьбы и по соглашению с помещиком — полевого надела, до осуществления этого они именовались временнообязанными крестьянами; также определялась структура, права и обязанности органов крестьянского общественного управления (сельского и волостного) и волостного суда.
Земская реформа 1 января 1864 г. — Реформа состояла в том, что вопросы местного хозяйства, начального образования, медицинского и ветеринарного обслуживания отныне поручались выборным учреждениям — уездным и губернским земским управам
Городская реформа 1870 г. — Реформа заменила существовавшие ранее сословные городские управления городскими думами, избиравшимися на основе имущественного ценза. Система этих выборов обеспечивала преобладание крупных купцов и фабрикантов.
Судебный устав 1864 г. — Устав вводил единую систему судебных учреждений, исходя из формального равенства всех социальных групп перед законом. Судебные заседания проводились с участием заинтересованных сторон, были публичными, и отчѐты о них публиковались в печати. Тяжущиеся стороны могли нанимать для защиты адвокатов, имевших юридическое образование и не состоявших на государственной службе
4.6.1 Организационные реформы
4.6.2 Технологические реформы
4.7 Реформа образованияРеформа образования
В ходе реформ 1860-х годов была создана сеть народных училищ. Наряду с классическими гимназиями были созданы реальные гимназии (училища) в которых основной упор делался на преподавание математики и естественных наук. Устав 1863 г. для высших учебных заведений вводил частичную автономию университетов — выборность ректоров и деканов и расширение прав профессорской корпорации. В 1869 г. в Москве были открыты первые в России высшие женские курсы с общеобразовательной программой
В мае 1883 г. Александр III провозгласил курс, названный в историкоматериалистической литературе «контрреформами», а в либеральноисторической — «корректировкой реформ». Он выразился в следующем.В 1889 г. для усиления надзора за крестьянами были введены должности земских начальников с широкими правами. Они назначались из местных дворян-землевладельцев. Избирательного права лишились приказчики и мелкие торговцы, другие малоимущие слои города. Изменению подверглась судебная реформа. В новом положении о земствах 1890 г. было усилено сословно-дворянское представительство. В 1882—1884 гг. были закрыты многие издания, упразднена автономия университетов. Начальные школы передавались церковному ведомству — Синоду.
2. Виникнення мислення й мови
Походження мислення й мови становить складну проблему історії первісного суспільства, розв'язання якої ще більш утруднюється тим, що ми маємо не прямі, а лише посередні дані, які ілюструють найголовніші етапи цього процесу.
Основних джерел для з'ясування походження й реконструкції найдавніших стадій розвитку мислення й мови кілька. Насамперед це порівняльна психологія, порівняльна фізіологія і мовознавство, а також етнографія й археологія. Важливі матеріали для розв'язання цих питань дає й антропологія, що має дані про розвиток у процесі антропогенезу матеріального апарату мови і мислення — про розвиток нижньої щелепи, мозку тощо. Лише комплексний розгляд усіх цих матеріалів з погляду Енгельсової трудової тео- рії антропогенезу допомагає позначити основні віхи в історії людського
мислення й розвитку мовної функції.
Цілком очевидно, що мислення й мова — дві сторони того самого процесу в становленні людини, процесу походження й розвитку трудової діяльності, процесу розвитку виробництва й оволодіння людиною силами природи. Тому неправильно було б запитувати, що виникло раніше в історії найдавнішого людства — думка чи слово, яке виражає її. Мислення й мова виникли одночасно. Виникнення найпростіших свідомо виготовлених знарядь праці вже ознаменувало виникнення найпростіших уявлень, а вони в свою чергу мали передаватися або від одного члена колективу іншому, або як сума набутого досвіду переходити до наступного покоління. Отже, поряд з виникненням найпростіших уявлень виникла й найпростіша форма передавання інформації — звукові сигнали для позначення й передачі їх.
Основою для виникнення таких звукових сигналів стали звукові сигнали мавп — безпосередніх предків людини. У сучасних людиноподібних мавп запас їх досить великий і дорівнює, наприклад у шимпанзе, більш як двадцяти різним звукам, що виражають емоції і стан організму. Проте крім таких афективних сигналів мавпи, зокрема й вищі, дуже часто видають звуки в емоційно нейтральному спокійному стані, звуки, які дістали назву «життєвих шумів». Деякі вчені, наприклад радянський антрополог В. В. Бунак, вважають, що саме життєві шуми й стали тією базою, на якій розвинулася звукова мова. Та в цілому поки що важко з цілковитою певністю сказати, чи афективні сигнали, чи життєві шуми стали основою формування мовної функції. Ясно лише, що вона, як і найпростіші уявлення, виникла на світанку розвитку праобщини разом з початком доцільної трудової діяльності.
Дальший розвиток мислення й мови йшов по висхідній кривій разом з розвитком знарядь праці. Як відзначалося раніше, на зліпках внутрішньої сторони черепів синантропів виявлено значні здуття в задній частині скроневої кістки і в скронево-тім'яно-потиличній ділянці. В цих місцях у мозку сучасної людини містяться центри, що керують правильним мовленням. При ураженні цих центрів у людини різко порушується здатність відтворювати окремі слова і фрази, вона починає погано розуміти чужу мову. Отже, розвиненість задньої частини скроневої кістки скронево-тім'янопотиличної ділянки мозку синантропа свідчить про відносно високий рівень розвитку в них членопо-дільної мови, а значить і мислення. Це припущення добре узгоджується з результатами вивчення залишків матеріальної культури синантропів, що оволоділи вогнем, роллю колективного на-гінного полювання в житті їх, одне слово, з відносно високим рівнем розвитку їхніх продуктивних сил.
Проте є важливі підстави гадати, що повний розвиток членоподільної мови пов'язаний лише з появою людини сучасного виду. Описуючи стародавні гомініди, ми відзначали, що величиною мозку деякі групи неандертальців не тільки не поступалися перед сучасною людиною, а перевершували її. Та структура мозку в них була далеко примітивнішою, зокрема лобні частки характеризувалися помітною сплощеністю. А саме в них і містяться центри вищих функцій мислення — асоціації, утворення абстрактних понять тощо. Тому можна досить певно твердити, що мислення людини зробило істотний стрибок під час переходу від раннього палеоліту до пізнього, а разом з ним прогресивних перетворень зазнала і звукова мова. Вони, очевидно, виявлялися в цілковитому оволодінні людиною артикуляцією окремих звуків і в значному диференціюванні слів слідом за диференціацією понять. Саме починаючи з періоду пізнього палеоліту можна говорити про системи мови, які з еволюційного погляду не відрізняються від тих, що їх ми знаємо в сучасному суспільстві.