Управління економічним розвитком підприємства (стр. 4 из 20)
На основі визначених Петуховим Р.М. критеріїв можуть бути виокремленні основні типи інтенсивного та екстенсивного розвитку (табл.1.2).
З наведеної табл.1.2 можна зробити висновок, що виробництво розвивається прогресивно (з економічної точки зору) тільки у випадку, коли dеф > 1. Чим більше значення показника dеф, тим вище рівень інтенсивності розвитку підприємства.
Таблиця 1.2
Можливі моделі розвитку підприємств
| Варіант розвитку | Значення економічних критеріїв | Тип розвитку підприємства | |||
| Івп (рп) | Ів | Іеф | dеф | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
 | Івп (рп) > 1 | Ів < 1 | Іеф > 1 | dеф > 1 | Інтенсивний, найбільш прогресивний, розвиток |
 | Івп (рп) > 1 | Ів = 1 | Іеф > 1 | dеф > 1 | Інтенсивний (прогресивний) розвиток |
 Закінчення табл.1.2 | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
 | Івп (рп) > 1 | Ів > 1 | Іеф > 1 | dеф > 1 | Переважно інтенсивний прогресивний розвиток |
 | Івп (рп) > 1 | Ів > 1 | Іеф > 1 | dеф < 1 | Переважно екстенсивний мало прогресивний розвиток |
 | Івп (рп) > 1 | Ів > 1 | Іеф < 1 | dеф < 1 | Екстенсивний регресивний розвиток |
 | Івп (рп) > 1 | Ів > 1 | Іеф = 1 | dеф < 1 | Екстенсивний стабільний (регресивний) розвиток |
Система оцінки ефективності та якості розвитку підприємства за Р.М. Петуховим включає такі показники:
Приріст випуску продукції за рахунок зростання витрат, що відтворює екстенсивний шлях розвитку підприємства:
, (1.1)де ΔВПекст - частка приросту обсягів виробництва продукції за рахунок екстенсивних факторів;
Сб та Сі - повна собівартість продукції, відповідно базового та розрахункового періодів;
КЕб - економічна ефективність виробництва базового періоду, яка визначається як співвідношення отриманих результатів і витрат на їх досягнення.
Приріст обсягів виробництва продукції, що зумовлена зміною ефективності виробництва, тобто інтенсивних факторів:
, (1.2)де ΔВПінт - частка приросту обсягів виробництва продукції за рахунок інтенсивних факторів;
Сі - повна собівартість продукції розрахункового періоду;
КЕі - економічна ефективність виробництва розрахункового періоду, яка визначається як співвідношення отриманих результатів і витрат на їх досягнення.
Загальний приріст обсягів виробництва продукції визначається наступним чином:
(1.3)Відповідно до проведених розрахунків, найкращим визнається той сценарій розвитку, що забезпечує найбільшу частку інтенсивних факторів у загальному збільшенні обсягів виробництва. Висувається теза щодо можливості віднесення до інтенсивного типу розвитку тільки ті варіанти, що забезпечують не менше 50% зростання за рахунок інтенсивних факторів.
Запропонований алгоритм розрахунків Петухов Р.М. пропонує доповнити показниками оцінки суспільної цінності отриманих приростів обсягів виробництва за рахунок екстенсивних та інтенсивних факторів:
, (1.4)де Іоер - темп організаційно-економічного розвитку підприємств;
β - коефіцієнт економічної значущості інтенсивних факторів розвитку, визначений на основі цільових орієнтирів розвитку підприємства, сфери бізнесу та економіки у цілому;
ВПі-1 - випуск продукції у попередньому періоді (році).
Той самий показник, з метою спрощення користування, рекомендується представляти у формі:
, (1.5)де Ів - індекс зміни повних (приведених) витрат на виробництво та реалізацію продукції.
На цій основі визначається індекс організаційно-економічного розвитку (Коер) підприємства, як співвідношення:
(1.6)Наведені показники, за переконанням Петухова Р.М., повинні бути у подальшому деталізовані системою аналітичних коефіцієнтів другого порядку.
Іншим прикладом методик аналізу та оцінки процесів організаційно-економічного розвитку можна вважати метод збалансованих оціночних звітів (Balanced Scorecard чи BSC), розроблений у середині 90-х років Р. Капланом та Д. Нортоном [32]. Дана методика призначена для аналізу ефективності функціонування підприємств протягом тривалих проміжків часу та використовує високорівневі економічні співвідношення у поєднанні з традиційними фінансовими показниками, що дозволяє більш точно прогнозувати довгостроковий успіх підприємства. Аналітичні коефіцієнти в рамках методики носять назву оціночних індикаторів та, на думку авторів, сприяють управлінню вартістю бізнесу.
Методика BSC визначає чотири перспективи підприємства, які дозволяють більш точно визначити, наскільки ближче підійшла компанія до досягнення своїх цільових орієнтирів:
маркетингова (споживча) перспектива (як споживачі оцінюють діяльність підприємства);
внутрішня перспектива (які бізнес-процеси можуть забезпечити підприємству конкурентні переваги);
фінансова перспектива (як оцінюють бізнес власники);
перспектива розвитку (навчальна) (яким чином досягти подальшого успіху).
Крім того, методика дозволяє оцінювати такі параметри розвитку підприємства, що безпосередньо не пов’язані з його фінансовими результатами, наприклад, рівень професіоналізму співробітників чи гудвіл компанії в очах споживачів [17].
Можливість та необхідність використання методики BSC оцінюється за наступною матрицею (рис.1.3):
Рис.1.3 Матриця оцінки господарських ситуацій
На основі наведеної матриці виокремлюються чотири поля, кожне з яких відрізняється рівнем контролю над підприємницькою діяльністю, що визначає вимоги щодо системи показників. При використанні системи оціночних індикаторів повинні виконуватися ряд умов:
1) на підприємстві повинна функціонувати розвинута система інформаційних зв’язків;
2) організаційна культура та філософія компанії повинна бути врахована при створенні системи показників конкретного підприємства;
3) система оціночних індикаторів повинна бути пов’язана зі стратегією підприємства.
Загальну систему показників методики у розрізі окремих проекцій (фінансової, маркетингової, внутрішньої та розвитку) наведено на рис.1.4
Рис.1.4 Система показників аналізу організаційно-економічного розвитку згідно методики BSC
Використання даної методики передбачає реалізацію такого алгоритму:
Визначення мети та цільових орієнтирів діяльності - що ми намагаємося досягти?
Підбір індикаторів для вимірювання стратегії розвитку підприємства (встановлення пріоритетів) - що важливіше?
Ідентифікація індикаторів - що ми повинні вимірювати?
Прогнозування результатів - що потрібно виміряти та змінити?
Узгодження - кому це потрібно?
Планування наступних заходів - куди потрібно рухатися далі?
Іншим прикладом аналізу розвитку підприємства на основі його ринкової вартості може слугувати технологія Т. Коупленда, Т. Коллера та Дж. Муррина [21,22], співробітників консалтингової групи “МакКінсі". Технологія аналізу реалізує процесний підхід до вивчення розвитку підприємства, основним критерієм при цьому виступає ринкова вартість бізнесу. Причому, показник вартості бізнесу здобуває різні значення залежно від цільової основи розрахунку - вартість для акціонерів, вартість для інвесторів, вартість для суспільства, вартість для кредиторів тощо. Методичну основу визначення та аналізу вартості бізнесу (підприємства) створює пентаграма оцінки, приведена на рис.1.5
Рис.1.5 Схема визначення можливостей структурної перебудови організації
Для визначення вартості бізнесу використовуються традиційні методики:
Модель дисконтованого грошового потоку єдиного об’єкту оцінки - вартість підприємства визначається на основі вартості основної діяльності за вирахуванням усіх зобов’язань. Вартість основної діяльності розраховується на основі генерованого нею грошового потоку, з урахуванням чинника приведення. Особливо корисною, з огляду на специфіку нашого дослідження, є технологія визначення “продовженої вартості", тобто вартості після завершення прогнозного періоду (що фактично оцінює ефективність розвитку підприємства). Загальна формула розрахунку носить наступний вигляд: