Федоров Олексій Федорович) — організатор партизанського руху.Ще один партизанський ватажок С. Ковпак.Строкач Т .А.В1942— 1945 pp. — начальник Українського штабу партизанського руху (УШПР). Під його керівництвом УШПР перетворив партизанські з'єднання та загони України на фактор стратегічного значення.
Всього протягом війни партизанські формування України провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис. км. У період 1941—1945 pp. у партизанських загонах і з'єднаннях налічувалося майже 180 тис. осіб, 30% з них загинули.
1945-51- ЛЕЙБОРИСТСЬКЙ УРЯДИ- К.Етлі – програма: створення всеохоплюючої системи соціального захисту при розширеному держ регулюванні; націоналізація підприємств; безкоштовна мед обслуговування. В зовн пол: союз з США; 1949-НАТО; 1947-визнала не залеж-ть Індії і Пакистану,Цейлону, Йорданії.
1951-64- консерватори „30 даремно втрачених років‖ 1951-Черчільденаціон сталеварної пром і транспорту; 50-ті рр.-економічного піднесення, але темпи нищі ніж в ін країнах. (отр назву „англ. хвороба‖). Пром-ть мала колоніальний хар-р, тому й стала відставати тепер. Борг збільшувався. 50-60ті-період розпаду Брит імперії. – пертворилася на Брит співдружність. Тому ВБ стала на шлях інтеграції. Не стала членом ств-го ЄЕС в 1957р. і лише в
1973. Ірландська проблема. Великі витрати на оборону. 1955-57- Іден; 195763- МакМілан; 1963-64- Хьюм. – „стара гвардія‖
1964-1979-лейбористи. 1964-70-Вільсон; 1974-79- Каллоген. Розширення держ регулювання над економікою.
1970-74-Хітт-консерватор хотів реабілітувати консер-ну партію.
1979-90-консерватори-Тетчер: скор держ рег; умови для приват підпр-тва; знизив под-ки; приватизація нац галузей економіки. Поч. 80-х – екон піднесення. Зовн політика- союз з США; великі війс витрати; конфлікт з Аргентиною.
1990-Мейджер ідея-„здорового консерватизму‖; більш активна соціальна функція держави. Маастрихтські угоди.
1997-лейбористи- Блер –„новий лейборизм‖конституційна реформанадання автономії Шотл, Уельсу ін регіонам Англії; реформи-виборчого закону: верхньої палати лордів.
2008-Браун.
Виговський 1657-1659-серпень 1657-обраний наказним гетьманом, регент Юрія, а в жовтні – на загальновійськовій раді в Корсуні гетьманом Війська Запорізького. Уклав союзний договір зі Швецією, підписав перемиря з Пол, поновив союз з Крим ханом і Туречиною. Виступив за збереження суверенітету Укр.. та невтручання Москви, що призвело до війни з Москвою і переорієнтацією на Пол., з якою – 16 вересні 1658-Гадяцький договір: Україна як формально незалежна держава під назвою Велике Князівство Руське на рівних правах з Польщею та Литвою ставала третім членом федерації — Речі Посполитої;територія князівства охоплювала Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства; верховна влада належала гетьманові, який обирався довічно та затверджувався королем.;Українська армія - ЗО тис. козаків та 10 тис. найманого війська; православні віруючі зрівнювалися в правах з католиками; повернення польським магнатам і шляхті маєтків в українських землях; відновлення повинностей українського селянства; Українська держава позбавлялася права на міжнародні відносини.
Цар – Виговського зрадником, У листопаді 1658-рос військо до Укр. Вирішальна битва червні 1659 -під Конотопом перемогою І. Виговського. Гадяцький договір викликав невдоволення, зростання опозиції, посилення промосковських настроїв. Виговський у жовтні 1659 р. зрікається.
Юрій 1659-1663-Новий Переяславський договір-27 жовтня 1659 фактично перетворював Україну на автономну частину Росії: переобрання гетьмана мало здійснюватися лише з дозволу царя; гетьман втрачав право призначати і звільняти полковників, карати без суду смертю старшин, виступати в похід без царського дозволу; заборонялися відносини з іншими країнами; у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані мали право розташовуватися російські залоги; Київська митрополія підпорядковувалася
Московському патріархатові. У 1660 - новий раунд російсько-польського протистояння в боротьбі за українські землі. 18 жовтня 1660Слободищенський трактат-Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії;обмеження політичної незалежності українських земель були значними: усунено статтю про Велике князівство Руське; гетьман не тільки позбавлявся права зовнішньополітичних зносин, а й зобов'язувався подавати військову допомогу Польщі у війнах з іншими державами; польській шляхті і магнатам поверталися всі маєтності в Україні; початок територіального розколу України.Січень 1663- Ю. Хм зрікається.Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобережжя — І. Брюховецького, територіальний розкол України доповнився політичним.
Брюховецький 1663-68- підтримку царського уряду. На 'Чорній раді» під Ніжином (1663) проголошений гетьманом.. У вересні 1665- першим візит до Москви. Невдалі спроби Брюховецького припинити колонізаторську політику російського уряду спричинили падіння його політичного авторитету в Україні. Прагнучи втримати важелі влади, оголосив про розрив з Москвою. 7 (18) червня 1668 р. біля Диканьки - об'єднання військ Правобережної та Лівобережної України, під час якого лівобережні козаки буквально розтерзали Брюховецького. займав відверто промосков-ські позиції і неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату та утворення з його земель князівства на чолі з царевичем.
Тетеря1663-65 У ранзі гетьмана підтримував похід Яна Казимира на Лівобережжя (1663—1664), намагаючись об'єднати Україну під єдиною булавою і зверхністю польського короля. Своєю політикою спровокував козацьке повстання. Зазнавши поразки від повстанців (1665), зрікся гетьманства і виїхав до Польщі.
П. Дорошенко- в серпні 1665 р.-до 1676. Звільнив Прб. Укр.. від польських окупантів. 1667-Андрусівське перемиря між Моск і Пол.
Многогрішний 1669-1672 при підтримці Москви обраний гетьманом Лвб Укр.. Березень 1669-Глухівські статі. Спирався на старшину,не був шанованим в народі.
Самойлович 1672-1687 В 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Правобережної України. Відстоював державні інтереси України у відносинах з Московщиною. В1687 р. очолював козацькі полки в першому Кримському поході царських військ. Конотопські статті – обмеж влади гетьмана.
Высшей точкой развития греческой культуры и искусства эпохи античности был классический период, начало которого относят обычно ко времени после греко-персидских войн (480–470-е до н. э.), конец — ко времени начала завоевательных походов Александра Македонского в кон. 4 в. до н. э.
Искусство эпохи классики условно разделяется на три этапа:
строгий стиль (480–450-ее до н. э., основные памятники: Дельфийский возничий, статуя Посейдона или Зевса с мыса Артемисион, рельефы Трона Людовизи с изображением Рождения Венеры, гетеры-флейтистки и девушкиневесты, стаутя Ники скульптора Пеония, скульптуры фронтонов и метопы храма Зевса в Олимпии, крупнейшие скульпторы — Агелад, Пифагор Регийский, Каламис, Пеоний) — искусство между архаикой и высокой классикой, основными чертами которого был поиск разнообразных форм движения, идеального типа, акцент на просветленном, созерцательном состоянии человеческого образа, строгая простота пластики и жестов; высокую классику (450-е–нач. 4 в. до н. э., самые знаменитые творения — скульптуры Фидия, статуи и рельефы Парфенона), «идеальная» эпоха греческого искусства, выработавшая тип возвышенной и просветленноодухотворенной красоты, пластически-ясного движения; позднюю классику (4 в., скульпторы Пракситель ,Скопас, Лисипп, Леохар, Тимофей и др., аттические надгробия), пользующаяся уже определившимся языком скульптуры, но допустившая в свой мир эмоции
,выражения целой гаммы чувств — от радостных до чувства боли. страха и т. п.
Физическое совершенство и духовная красота как отражение высшего благородства и достоинства человека — главный смысл поисков классического искусства, освоившего уже все возможные в скульптуре темы.Мастерами-Поликлет, создатель знаменитого «Копьеносца» («Дорифора»), в котором рассчитал «правильные» пропорции человеческой фигуры и впервые попытался представить человека в спокойном движениишаге, Мирон, разрабатывавший тему сложного ракурсного движения (статуя «Метателя диска» — «Дискобола»), Фидий — вероятно, проектировщик всего архитектурно-скульптурного комплекса Акрополя в Афинах, Пракситель, создатель статуи «Афродиты Книдской», впервые представивший человеческую фигуру в состоянии отдыха и покоя («Гермес с Дионисом», «Отдыхающий сатир» и др.), Скопас и Лисипп, впервые изобразившие боль и страдание на человеческом лице и следовавшие уже не канону Поликлета, но представлениям чистой художественности и пластичности,— искусство Праксителя. Лисиппа и Скопаса оказало самое сильное влияние на скульптуру эллинизма.
Архитектура классического периода создала образцовые типы дорического и ионического храмов, в 4 в. до н. э. в арсенал архитектуры был введен пышный и изящный коринфский орден, постепенно вытеснивший два основных, дорический и ионический. Храмостроительство-храм Зевса в Олимпии, Парфенон на Афинском Акрополе, храм Аполлона в Бассах.
Лучшими архитекторами-Иктин (Парфенон, храм в Бассах) и Калликрат (Парфенон, храм Ники Аптерос на Акрополе). Облик архитектурных построек периода классики отличают ясность и простота, строгость и чистота линий. Великим -Акрополийский комплекс в Афинах, в котором сочетаются здания разных ордеров, элементы различных ордеров в одной постройке. В 5 и 4 вв. до н. э. создаются самые знаменитые театральные сооружения Греции — театр Диониса в Афинах и театр в Эпидавре.
Литература классического периода — самый представительный корпус античного мира. Отцом трагедии считался Эсхил, младшими современниками которого были Софокл, царь поэтов, и Еврипид, отцом комедии и самым крупным ее представителем — Аристофан, отцом истории — Геродот. Выдающимся историком 5 в. до н. э. был также Фукидид, автор истории Пелопоннесской войны.