Смекни!
smekni.com

Теоретичні основи обліку та аудиту (стр. 18 из 23)

Незалежно від того, якими рахунками в банку користується підприємство, аудит операцій, проведених по них на основі виписок банку та доданих до них документів, доцільно здійснювати в такій послідовності.

Перевірка наявності виписок з кожного банківського рахунку і ланцюжок перехідних залишків у них. Контролери повинні впевнитись, що в бухгалтерії є в наявності всі виписки банку і за всіма рахунками. Разом з цим потрібно перевірити їх вірогідність.

Щоб впевнитись в наявності всіх виписок, необхідно звертати увагу не тільки на нумерацію сторінок, але й на дати. Виписки банку за кожним рахунком окремо слід підібрати за всі робочі дні, в які проводилися операції. Неробочі дні можна визначити за календарем, а дні, в які операції не проводились - за послідовністю залишку.

Вхідні й вихідні залишки слід звіряти не лише за виписками, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день.

Перевірка якості і достовірності виписок банку, а також: наявність додатків до них. Виписка банку повинна бути без помарок, підчисток і необґрунтованих виправлень.

При вивченні операцій за рахунками в установі банку перевіряється наявність та достовірність виписок банку за кожним їх рахунком, наявності штампів і підписів працівників установ банків і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку - Головної книги. При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити, чи правильно перенесені залишки з попередньої до наступної.

Аудитор перевіряє також наявність усіх додатків та виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції і платіжних доручень, платіжних вимог, заяв на акредитив. У тому разі, якщо не вистачає якихось додатків або якщо у виписках є помарки та виправлення, аудитор бере в банку копії таких документів.

Зустрічаються випадки, коли службові особи, одержуючи готівку з банку, не здають її повністю або частково у касу підприємства ВАТ "Херсонські комбайни". Такі зловживання приховуються різними шляхами: в одних випадках не заповнюють корінці чеків, а банківські виписки знищують; в інших - на корінцях чеків зазначають меншу суму, ніж одержано насправді, а у виписках банку роблять відповідні зміни. Викрити такі зловживання можна, одержавши в банку справжню виписку і порівнявши її дані з оприбуткованими сумами в касовій книзі і звіті касира. Особливу увагу слід звернути на заповнення реквізитів документів.

Аудитор повинен також звіряти номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, пам'ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а потім звіряти одержання і повноту оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек - у чековій книзі, бо нібито зіпсований (що, ймовірно, свідчить про знищення банківської виписки, отже - про можливі зловживання), то необхідно провести зустрічну перевірку цього чека в установі банку [13].

Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум оборотів по дебету та кредиту. За умови, якщо бухгалтерські контировки за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може. Кожну з виявлених розбіжностей контролер уважно розглядає, аби впевнитися в тому, чи не було зловживань при цьому з боку працівників бухгалтерії.

Трапляється також, що в бухгалтерії виправляють записи у виписці банку по дебету і кредиту або додаток до виписки може бути фіктивним (без банківського штампа). Такі операції, які викликають сумнів, слід вивчити за допомогою зустрічної перевірки з банківською установою.

У виписці банку є лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно пам'ятати, що на особових рахунках відкритих у банку, записи у дебеті означають зменшення (витрату) коштів, а у кредиті - збільшення (надходження) коштів.

Звірка оборотів і залишків, відображених у виписках банку, із записами в облікових регістрах. Для цього підраховують обороти за виписками в банку в розрізі кожного рахунку за кожен місяць і ці дані порівнюють із записами в журналі № 1, відомості 1.2 та Головної книги.

Документальна перевірка записів за рахунками в банку. її слід проводити в трьох напрямках:

а) перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими до виписок банку;

б) чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки. Для цього необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за період, що вивчається, переглядаючи їх у порядку записів у журнал, відомість з одночасною відміткою записів на виписках банку. Необхідно переконатися у правильності оформлення документів і відповідності доданих до них підстав, у наявності на копіях платіжних доручень штампів банку тощо;

в) провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за однорідністю операцій.

Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як за формою, так і за змістом. При цьому як правило, необхідно провести зустрічну перевірку і взаємний контроль операцій.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо особливо ретельно перевіряється сутність господарських операцій. А саме - чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь-яка сума коштів. Для цього необхідно зіставляти дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах, треба пересвідчитися також у реальності тієї чи іншої операції.

Особливо ретельно повинні перевірятися оплачені лімітованими чеками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій. Трапляється, що оплачені розрахунковими чеками документи знову додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються.

Під час перевірки розрахунків з використанням різних форм безготівкових розрахунків аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх виправдовуючих документів, а в ряді випадків - провести зустрічну перевірку в банку або в організації, з якої були здійснені розрахунки. Особливу увагу слід приділити розрахунковим операціям, проведеним за чеками, акредитивами або з використанням векселів. Тут іноді зустрічаються помилки, порушення діючого порядку, а іноді - шахрайство.

Процес аудиту представляє собою в організаційному плані технічну сукупність, яка поділяється на три етапи [38].

Підготовчий або ознайомчий, який полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. Аудитор отримує достатнє представлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки і здійснює оцінку системи обліку і контролю майбутнього клієнта. Становлює ймовірність виникнення помилок у звітності клієнта і величину аудиторського ризику. Визначає масштаби, зміст і кількість аудиторських процедур, складає план і програму аудиторської перевірки.

Основний, в середині якого іноді виділяють:

- проміжний;

- етап фізичної перевірки;

- етап перевірки бухгалтерської звітності.

На цьому етапі проводиться збір аудиторських доказів на основі проведення відповідних для кожного етапу аудиторських процедур. Отримана інформація документується і оформляється у вигляді робочих документів аудитора, також збираються інші необхідні відомості отримані від експертів чи зовнішніх консультантів.

Заключний, на якому аудитор узагальнює результати перевірки і формулює висновки стосовно достовірності звітності та її відповідності діючому законодавству у формі аудиторського висновку, чи аудиторського звіту.

Об'єктами організації аудиторської діяльності є:

Аудиторські номенклатури;

Носії аудиторської інформації;

Рух носіїв аудиторської інформації;

Інформаційне забезпечення процесу аудиту.

Аудиторські номенклатури - це склад або перелік даних, передбачених у планах, нормах, кошторисах, фактично облікованих і які характеризують об'єкти перевірки.

Вони можуть бути як натуральні так і вартісні. Також розрізняють первісні (вихідні), проміжні і кінцеві (підсумкові) аудиторські номенклатури.

Носії аудиторської інформації поділяються на декілька видів:

1).носії планових, нормативних, облікових, звітних, технічних, конструкторських та інших показників;

2).протоколи зборів керівництва ради директорів, акти перевірок контролюючих органів, то що;

3).таблиці перевірок готовності даних і показників які одержуються в результаті перевірки тотожності і взаємозв'язку звітних показників; 4).розрахункові таблиці;

5).результати аудиту, оформлені у формі висновків, експертиз, аудиторських звітів [24].

При організації процесу аудиту грошових коштів підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" аудиторськими носіями виступають наступні документи (табл.3.3).

Номенклатурами, при організації процесу аудиту, виступають дані, які знаходяться в первинних документах з обліку грошових коштів, в облікових регістрах, Головній книзі та звітності.

Підготовчий етап процесу аудиту представляє собою комплекс робіт і процедур які забезпечує підготовку інформації до її узагальнення і обробки аудиту.