Мир Знаний

Экономико–статистический анализ развития малых предприятий Днепропетровской области (стр. 4 из 18)

За трудовим критерієм приналежність підприємства до групи малих визначається з огляду на кількість працюючих. Це основний критерій у світовій практиці. За даними Міжнародної Фінансової корпорації у різних країнах встановлені різні граничні величини кількості працюючих у середньому за тиждень, чол.: Велика Британія – до 50; Франція – від 10 до 500; Німеччина – 3-49 (дрібні підприємства – 1-2 працюючих); Італія – до 300; Греція – до 50.

Трудовий критерій також застосовується і у нашій державі. Відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 до суб’єктів малого підприємництва відносяться «юридичні особи, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб». Також уточнюється, що «середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також представників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів».

За «Круглим столом» Російської академії розвитку малого підприємництва (РАРМП) та газети «Бизнес для всех» у 2004 році обговорення критеріїв віднесення підприємств до малих велося з урахуванням міжнародного досвіду.

Таблиця 1.5 відображає критерії віднесення підприємств до категорії малих та середніх по країнах світу. З огляду на ці критерії помітно, що основним є саме трудовий. [22, с. 9]

Таблиця 1.5 – Критерії віднесення підприємств до категорії малих та середніх в країнах світу.

СШАКількість працюючихОб’єм річного обороту За видами діяльностіДо 100; 500; 750; 1000; 15000,75 млн. дол. – 20 млн. дол.
КанадаКількість працюючих (осіб.)Річний дохід (млн. дол.) Малі підприємстваПослуги ВиробництвоДо 49 до 99До 5 до 10 Середні підприємстваДо 499До 50
Великобританія Кількість працюючих (осіб.)Обсяг річного обороту (млн. дол.) МаліДо 495,3 Середні50-24921,2
ІталіяКількість працюючих (осіб.)Складовий капітал (млн. євро.) Мікро1022 Малі501010 Середні2504350
ІндіяВартість активної частини основних фондівКількість працюючих Дрібні22 тис. дол. Малі55 тис. дол. Середні1,1 тис. дол.
Нерегламентоване
ЯпоніяКількість працюючих (осіб)Уставний капітал (тис. дол.) ПослугиДо 100До 474 Роздрібна торгівляДо 50До 474 Оптова торгівляДо 100До 948 Виробниц-твоДо 300До 2844

Другий критерій – фінансовий. Він є не таким розповсюдженим у більшості країн, як трудовий. При його застосуванні використовуються такі показники, як обсяг реалізації продукції, річного валового доходу, розмір чистого інвестованого капіталу, вартість активів, річний, середній оборот та оборот за кілька років.

В Україні з введенням в дію Закону «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 відбувся перехід від одних фінансових характеристик суб’єкт малого підприємництва до інших. Зокрема, на відміну від обсягу виручки від реалізації продукції за рік новим критерієм став обсяг річного валового доходу. У кількісному виразі від 1 млн. грн. перейшли до суми, еквівалентної 500 тис євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. В редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду. Ця категорія включає дохід від реалізації, пасивні доходи, суми безповоротної фінансової допомоги, вартість товарів, отриманих безоплатно, суми штрафних санкцій.

Третій критерій – корпоративний. Згідно цьому критерію до малих підприємств відносяться такі, в статутному капіталі яких участь держави, громадських та релігійних організацій, благодійних та інших фондів а також юридичних осіб, що не є суб’єктами малого підприємництва, не перевищує встановленої частки (в Україні ця частка складає 25%). За таким самим принципом визначаються державна та комунальна форми власності підприємств.

Корпоративне підприємство зазвичай утворюється двома або більше засновниками. Їх майно об’єднується, рішення приймаються спільно. Засновники несуть відповідальність спільно та отримують доходи згідно часткам своїх внесків. Кооперативними є підприємства у формі господарського товариства, кооперативного або підприємства з приватною власністю декількох осіб.

Спробу класифікувати малі підприємства за умовами діяльності та мотивацією робить професор Всеросійської академії зовнішньої торгівлі Ходов Л. [32, с. 62] Усього він виділяє 4 види.

Перший вид – традиційний малий бізнес. Його сфери діяльності – мало серійне та індивідуальне виробництво товарів, роздрібна торгівля, готельне господарство та суспільне харчування, будівництво, транспорт, охорона здоров’я. Такі підприємства стали основою ринкової економіки. За думкою автора, цей вид підприємств буде існувати завжди через специфічність наданих послуг та їх локальність. Його визначальні риси – накопичений сімейний капітал, залежність від місцевого ринку, слабке переміщення капіталу в інші сфери.

Другий найбільш розповсюджений вид – постачальники комплектуючих та послуг для великих підприємств. Їх проблеми – нестача власного капіталу, сильна залежність від цінової, кредитної та технічної політики головного партнера.

Третій вид підприємств більш розповсюджений на заході, ніж у пострадянських країнах. Це малі та середні пайові товариства. У скандинавських країнах частка таких кооперативів досягає 9%. Їх характерні риси: фінансова стійкість та орієнтація на місцевий ринок та постачальників.

Останній вид малих підприємств відрізняється існуванням у середовищі з великими податковими пільгами. Мета таких підприємств – економія на податках.

Як окремий підвид виділяється, діяльність фізичних осіб, які масово скуповують за кордоном промислові товари та продають їх у роздріб на батьківщині. Автор наголошує на великій суспільній користі такого малого бізнесу.

Визначення видів підприємств в залежності від внутрішнього устрою та форми власності містяться у Господарському та Цивільному кодексах України. Розглянемо нижче ці визначення.

Згідно з визначенням Господарського кодексу України «суб’єктами господарювання державного або комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише, відповідно, державної або комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка державної або комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі або органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів». [6, с. 10]

Господарський кодекс за організаційною формою розрізняє в залежності від способу творення та формування статутного фонду унітарні та корпоративні підприємства.

Підприємство, створене одним засновником, зі сформованим за законом статутним фондом, не поділеним на частки (паї), з формуванням засновником трудового колективу на засадах трудового найму, з прийняттям ним рішень щодо реорганізації або ліквідації підприємства є унітарним. «Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника». [10, с. 225]

Господарський кодекс також встановлює критерії поділу підприємств на малі, середні та великі. Характеристиками малого підприємства будь – якої форми власності є середньооблікова чисельність працюючих за звітний період менше 50 осіб або обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує 500 тис. євро у перерахунку в гривню за середньорічним курсом НБУ. Для великих підприємств середньооблікова чисельність працюючих за звітний період перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції перевищує 5 млн. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

Всі інші підприємства за законодавством відносяться до середніх.

Також окремо в Господарському кодексі виділяються підприємства з іноземними інвестиціями (іноземні інвестиції становлять не менше 10% у статутному фонді) та іноземні підприємства (стовідсоткові іноземні інвестиції у статутному фонді).

Вище викладений розподіл іноземних підприємств необхідний для регулювання цього сектору економіки на макрорівні. Полегшується розробка політики підтримки для малого підприємництва та антимонопольного регулювання для великих, визначаються шляхи захисту національних виробників.

Цивільний кодекс виділяє підприємства та установи. Підприємства, мета діяльності яких є отримання прибутку, є підприємницькими. Непідприємницькі товариства такої мети не мають. Ними можуть бути споживчі кооперативи, об’єднання громадян, релігійні та політичні організації, біржі тощо. Прикладом установ є музеї, благодійні фонди тощо. Вони досягають певної мети за рахунок коштів засновників.

На основі вивченої літератури та приведених характеристик малих підприємств можна виокремити додатні та від’ємні риси їх діяльності у розвинутих країнах та порівняти з ними «досягнення» малих підприємств Дніпропетровської області та України в цілому.

Але спершу треба зауважити, що не всі науковці ставляться до малих підприємств та до їх ролі в економіці однозначно. Річ іде про питання що є первопричиною? В своїй роботі Акімова І. та інші [1, с. 67] підкреслює, що малі підприємства можна розглядати і як наслідок успішного розвитку економіки. Автор впевнена, що на певному етапі її розвитку складаються необхідні передумови для появи приватних підприємців та малого бізнесу. Паралельно малі підприємства зростають і переходять до категорії середніх. Таким чином, велика кількість малих підприємств є наслідком розвитку, а не передумовою.