В зв'язку із невиконанням Позичальником (Заставодавцем) своїх зобов'я-зань за кредитним договором від 26.07.2005р. №08Г-02/2005 та згідно договору застави, Заставодявцем передано, а Заставодержателем (КС «Дніпровський кредитний центр») прийнято цінні папери, а саме прості імені акції ВАТ «Спец-транснафта», про що між сторонами складені акт приймання-передачі цінних паперів від 03.08.2005р.
Отже, цінні папери - прості імені акції, що за договорами застави є пред-метом застави. Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» отримані в результаті невиконання Заставодавцями умов кредитних договорів, в резуль-таті чого, нею набуто право власності на вказане майно.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У наведено, що господарська опе-рація - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті "минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Таким чином, цінні папери, які були отримані Кредитною спілкою «Дніп-ровський кредитний центр» у власність в результаті здійснення господарської діяльності з надання фінансових кредитів під заставу майна (цінних паперів), що визначено Статутом підприємства, являються активами КС «Дніпровсь-кий кредитний центр».
На дослідження наданий договір купівлі-продажу цінних паперів від 26.07.2005р. №14Т-2005, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест», надалі Покупець, та КС «Дніпровський кредитний центр», надалі Про-давець, відповідно до предмету якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити цінні папери (п.1).
Отримані від ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест» за госпо-дарськими операціями з продажу цінних паперів грошові кошти (дохід), Кре-дитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» направлені на видання кре-дитів іншим особам, що являється її основною діяльністю, визначеною пунктом 5 Статуту КС «Дніпровський кредитний центр»
Отже, дохід від операцій з активами, а саме від реалізації цінних паперів ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест», право власності на які набуто в ре-зультаті здійснення господарської діяльності з надання фінансових кредитів під заставу майна (пінних паперів), Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» отримано в результаті провадження своєї основної діяльності, визна-ченою п.5 Статуту КС «Дніпровський кредитний центр».
Для цілей оподаткування до неприбуткових установ і організацій, які є:
пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначе-ному законом, згідно з абзацом «в» п.п.7.11.1 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), застосовується стаття 7.11 даного Закону.
Так як, дохід від операцій з активами, а саме від реалізації цінних паперів ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест», право власності па які набуто в ре-зультаті здійснення господарської діяльності з надання фінансових кредитів під заставу майна (цінних паперів), Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» отримано в результаті провадження своєї основної діяльності, то, врахо-вуючи норми п.п.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування при-бутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), господарські операції з продажу Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» активів - цінних паперів, звільняються від оподаткування податком па прибуток.
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний Акт Південно-східного територіального управління Державної комісії з регулювання ринків фінансо-вих послуг України щодо додержання вимог чинного законодавства у сфері фі-нансових послуг КС «Дніпровський кредитний центр» від 18.12.2006р. №113/18-КС, за висновками якого, здійснення Кредитною спілкою діяльності, непередбаченої діючим законодавством, не виявлено
Підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподатку-вання прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), визначено, що у разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, до су-ми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюєть-ся за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку.
Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли не-прибуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповід-ними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отри-манням таких доходів, але не вище суми таких доходів.
Суму доходу, одержаного Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» від здійснення господарських операцій з активами, у Звітах про вико-ристання коштів неприбутковими установами і організаціями та порядку його заповнення, затвердженого наказом ДПА України від 11.07.1997р. №233, заре-єстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.1997р. №290/2094, обгрунто-вано відображено у рядку 3.2.2 рядка 3.2 «Доходи кредитних спілок» першої частини Звітів.
Таким чином, заниження Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму 3 856 575,30грн., про що зазначено у висновку акту перевірки діяльності Кредитної спілки «Дніпровсь-кий кредитний центр», складеного 01.08.2007р. Державною податковою інспек-цією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, нормативно та документально не підтверджується.
3.3 Досвід дієвості механізму саморегулівного створення Фонду страхування депозитів кредитних спілок об’єднаннями кредитних спілок України
Програма захисту вкладів – це основний чинник довіри членів до своєї кредитної спілки. Я зазначають експерти, на зростання довіри до банків впливають наступні фактори [21]:
1. Позитивна історія банку.
2. Наявність членства в Фонді гарантування вкладів.
3. Система щоденного звітування в Національний банк України та контролю з боку НБУ за діяльністю банків.
4. Прозорість та відкритість установ.
Наявність Фонду гарантування вкладів в банківській системі на сьогод-нішній день дає вагому конкурентну перевагу привабливості банків над кредитнми спілками.
У парламенті нещодавно зареєстровано законопроект про створення фонду гарантування вкладів клієнтів КС. Це також опосередковано свідчить про кризу, що виникла в цьому сегменті ринку. Ситуація ускладнюється тим, що Верховна Рада наразі не працює, а ухвалення законів щодо роботи кредитних спілок гальмується наразі представленим у парламенті банківським лобі, оскільки зазначені закони посилюють конкурентну боротьбу на ринку фінпослуг та не вигідні банкам.
Нещодавно ухвалена Кабміном Концепція розвитку кредитної кооперації в Україні [11] передбачає, зокрема, що «з метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабіліза-ції і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок».
Аналіз міжнародного та українського досвіду засвідчив необхідність чітко усвідомлювати, що стабілізаційний фонд і система гарантування вкладів – це дві різні речі, які мають різні функції. За влучним висловом президента НАКСУ Петра Козинця, стабілізаційний фонд – це засіб лікування хворого, тоді як фонд гарантування – це вже похоронне бюро. Йдеться про те, що функція стабілізаційного фонду полягає в тому, щоб попередити проблеми. Для цього має постійно здійснюватися фінансовий аналіз та аудит, що дозволяє виявити проблеми на ранніх етапах, коли ще можна (і треба) вжити заходів для зміцнен-ня і попередити кризовий стан. Іншими словами, розумна людина завжди знай-де вихід із складної ситуації, а от мудрою є та людина, яка в неї не потрапить. Це і є функція стабілізаційного фонду. З іншого боку, гарантування – це вже крайній випадок, коли іншого виходу немає і доводиться ліквідувати спілку та повернути вкладникам бодай частину втрачених коштів. Ці функції в різних країнах реалізуються по-різному. У Польщі вони об’єднані, в інших країнах – розведені, тобто можливі варіанти, але треба дуже чітко усвідомлювати, що головне в стабілізаційному фонді – це не самі гроші, які в нього вкладають кре-дитні установи, а фінансовий аналіз, аудит і комплекс заходів, покликаний попередити кризовий стан або допомогти вийти з нього. Без цих функцій навіть найбільший за обсягом стабілізаційний фонд нічого не вартий.
Інший важливий висновок, що випливає з аналізу наявного досвіду, стосується ролі держави. У ряді країн держава виступала тим гравцем, який давав гроші для створення стабілізаційного фонду. Так було, наприклад, в Угорщині. Проте, якщо подивитися правді в очі, ймовірність того, що наша держава надасть такого роду фінансову допомогу українським кредитним спілкам, є дуже ефемерною. Якщо згадати, яка сила-силенна проблем зараз стоїть перед державою, то стає цілком очевидним, що фінансова підтримка з метою стабілізації кредитних спілок навряд чи стане її пріоритетним завданням у передбачуваній перспективі. До того ж кооперація – це взаємодопомога. То чому ж треба чекати на допомогу ззовні?