Протягом 9 місяців 2008р. кількість членів кредитних спілок збільшилася на 10,8% і на 30.09.08 становила 2 млн. 649 тис. осіб, з яких 632,0 тис. осіб, або майже 23,9% – члени КС, які мають чинні кредитні договори, та 174 тис. осіб (6,6%) – члени спілок, які мають внески на депозитних рахунках
Загальний обсяг активів кредитних спілок протягом 9 місяців 2008 року зріс на 19,3% та становив на кінець періоду 6 279 млн. грн., з яких 5 657,6 млн. грн., або 90,1% – це продуктивні1 та решта 9,9% (621 млн. грн.) – непродуктив-ні активи.
На протязі 2004 -2007 років структура виданих кредитів в сумарному кредитному портфелі кредитних спілок України має наступні зсуви:
питома вага споживчих кредитів з рівня 55% у 2004 році знизилась до 43,0% у 2007 році;
питома вага комерційних кредиті зросла з рівня 12,0% у 2004 році до рівня 16,0% у 2007 році;
питома вага «інших кредитів» зросла з рівня 23,2% до рівня 31,0%, тобто все більше члени КС беруть просто грошові кредити без цільового призначення кредиту.
Зважаючи на досить широкий діапазон середньозважених відсоткових ставок за кредитами членам кредитних спілок, можна стверджувати, що значна кількість кредитних спілок (207 із 658 кредитних спілок, що подали звітність), надавала у 2006 -2007 роках кредити за середньозваженою ставкою у межах від 30 до 40% річних. Більше половини всіх кредитних спілок надавали своїм чле-нам кредити за відсотковою ставкою в межах від 30% до 50% річних.
Порівнюючи структуру депозитів та наданих кредитів, можна стверд-жувати, що їх розподіл за терміном погашення є доволі однорідним: як серед кредитів, так і серед депозитів переважають середньострокові, терміном від 3х до 12 місяців.
Основними проблемами в розвитку системи кредитної кооперації в Укра-їні на сучасному етапі в дипломному дослідженні ідентифіковані наступні:
надзвичайно велика частка прострочених споживчих кредитів (52% станом на початок 2009 року при нормативі не більше 30%), наданих без застави;
конкурентний тиск комерційних банків та установ споживчого кредитування в складі фінансових корпорацій на традиційному для кредитних спілок ринку споживчого кредитування населення;
фіскальний тиск податкових органів на законодавче зняття неприбутковості з статусу кредитних спілок;
низька ефективність саморегулівних об’єднань кредитних спілок України при створенні фондів стабілізації та фондів гарантування депозитів в кредитних спілках;
неефективна конкуренція між всеукраїнськими об’єднаннями кредитних спілок ВАКС, НАКСУ та ПЗВ, створення дублюючих регіональних систем координації та багатьох малих фінансових фондів стабілізації і гарантування депозитів в кредитних спілках;
відсутність державної підтримки на законодавчому рівні до створення на рівні держави Стабілізаційного Фонду системи кредитних спілок та Фонду гарантування депозитів в кредитних спілках;
підтримуєма банківським лоббі антиконкурентна політика на законодавчому рівні по недопущенню кредитних спілок на ринок банківських вільних грошових коштів, включаючи Центральний кооперативний банк України з державними функціями підтримки платоспроможності та ліквідності кредитних спілок.
Таким чином, основними викликами перед ринком кредитних спілок на наступні 3 роки є наступні:
– забезпечення здатності підтримання платоспроможності та ліквідності кредитних спілок за умови виникнення системних фінансових криз або суттє-вих змін ринкової кон’юнктури;
– забезпечення збалансованої регуляторної політики та запровадження реального саморегулювання з боку системи кредитних спілок;
– створення достатніх інституційних, технологічних та ресурсних можливостей для освоєння нових та утримання традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища;
– завершення якісної консолідації системи кредитних спілок і запровадь-ження єдиної загальнонаціональної програми підтримання їх фінансової стабільності та гарантування вкладів їх членів;
– впровадження єдиного національного бренду кредитних спілок на ос-нові поєднання принципів ринкової ефективності, соціальної відповідальності та кооперативних засад в управлінні;
– забезпечення діяльності кредитних спілок з дотриманням міжнародних кооперативних принципів та запровадження ефективних механізмів захисту прав їх членів.
Для вирішення вищезазначених проблем в дипломному дослідженні запропоновані наступні організаційно-фінансові заходи на законодавчому та виконавчому рівнях:
1. Терміново прийняти зміни до Закону України «Про кредитні спілки», запропоновані в пакеті антикризових законів України у кінці 2008 року, але не прийнятих під тиском банківського лоббі у Верховній Раді України:
удосконалення законодавства за видами послуг, що надаються установами;
підвищення рівня захисту майнових прав членів установ;
ефективне державне регулювання і запровадження пруденційного (запобіжного) нагляду в сфері кредитної кооперації;
сприяння розвитку довгострокового кредитування;
фінансову надійність та платоспроможність установ;
підтримання процесу інтеграції установ у рамках контрольованої ними багаторівневої системи;
створення умов для формування необхідної інфраструктури системи кредитної кооперації;
поінформованість населення про діяльність установ;
підготовку для ринку кооперативного кредитування висококваліфікованих фахівців.
Перспективна система кредитної кооперації України повинна включати такі елементи трирівневої структури:
кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги своїм членам;
інфраструктуру, яка забезпечує належний рівень фінансової, системної та організаційної інтеграції кредитних спілок;
сервісну інфраструктуру, об’єкти якої перебувають у власності кредитних спілок або під їх контролем та забезпечують надання відповідних послуг.
2. Визначення кредитних спілок як першого рівня повинне супроводжуватися такими законодавчими змінами:
надання права набуття членства в кредитній спілці суб’єктам малого підприємництва та фермерським господарствам з установленням асоційованого членства, що дає можливість отримувати послуги кредитної спілки, але не дає права на участь у її управлінні;
доповнення переліку видів фінансових послуг, які кредитні спілки можуть надавати своїм членам, зокрема з оплати за їх дорученням товарів (робіт, послуг) та факторингу;
надання кредитним спілкам права придбавати державні та іпотечні цінні папери, перелік яких встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, а також здійснювати прийом вкладів від членів кредитних спілок та видачу їм кредитів в іноземній валюті.
3. Для другого рівня — через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. При цьому на законодавчому рівні необхідно визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об’єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредитних спілок.
4. Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень — центральні кооперативні банки та/або об’єднані кредитні спілки.
З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.
Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов’язкова.
Організаційна інтеграція системи кредитної кооперації забезпечується формуванням потужних асоціацій кредитних спілок, діяльність яких сприятиме розробленню та запровадженню єдиних правил поведінки на ринку кооперативного кредитування, професійних і технологічних стандартів діяльності кредитних спілок. У законодавстві повинна передбачатися можливість членства кредитних спілок у всеукраїнських асоціаціях як безпосередньо, так і через членство в місцевих асоціаціях, що входять до складу таких асоціацій. Одним з пріоритетних напрямів розвитку організаційної інтеграції є формування єдиної саморегулівної організації кредитних спілок у формі всеукраїнської асоціації, якій можуть бути делеговані відповідні повноваження з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.
Установи сервісної інфраструктури повинні надавати послуги кредитним спілкам та об’єднаним кредитним спілкам, а також кооперативним банкам у сфері навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації обігу кредитних історій позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю.
Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження по-лягає в тому, що отримані результати оцінюють сучасний стан кредитної коопе-рації в Україні як суттєве соціальне явище, в якому задіяно 6,5% населення Ук-раїни та 0,9% - частка (6,5 млрд.грн.) фінансового ринку України (загальний обсяг 750 млрд.грн. балансових активів станом на початок 2009 року, серед яких 48 млрд.грн. (6,2%) становить спільна частка фінансового ринку неба-ківських фінансових установ). Таким чином, проблеми розвитку сучасної кредитної кооперації в Україні повинні отримати суттєву підтримку держави на законодавчому та виконавчому рівнях, враховуючи чисельність задіяного населення та світову вагу цього сегменту фінансового ринку в розвинутих ринкових державах світу.