Місце та роль кредитних спілок на фінансовому ринку України (стр. 9 из 21)

2.3 Основні ризики діяльності та проблеми розвитку кредитних спілок України

Відповідно до «Положення про критерії та фінансові нормативи діяль-ності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок» [ 12 ] вони мають дот-римуватись певних рівнів фінансових нормативів, що, апріорі, повинно міні-мізувати ризики їх фінансової діяльності .

Одним із важливих показників діяльності кредитної спілки є норматив достатності її капіталу, за яким капітал кредитної спілки не може бути меншим ніж 10% від суми її загальних зобов’язань. Станом на 01.01.2005 року близько 16% кредитних спілок України не виконували цієї вимоги, що свідчить про більш ніж десятикратне перевищення зобов’язань над капіталом та погіршує фінансовий стан кредитної спілки та її платоспроможність.

Рис. 2.31. Виконання нормативу достатності капіталу в кредитних спілках станом на 01.01.2005 року (за 2004 рік) [30]

В цілому за сукупністю кредитних спілок співвідношення капіталу до зобов’язань за 2004 рік становить 41,4%, що свідчить про достатню платоспроможність значної кількості кредитних спілок.

Показники виконання фінансових нормативів діяльності кредитними спілками України у 2003 -2006 роках та питома вага кредитних спілок, що не виконували встановлені нормативи, наведені в таблиці 2.10. Як показує аналіз даних табл.2.6, основною проблемою діяльності майже 80% кредитних спілок України є невиконання нормативного рівня ризиків діяльності.

Таблиця 2.6

Показники виконання фінансових нормативів діяльності кредитними спілками України у 2003 -2006 роках [31]

На думку Дерфінпослуг України [21 ], на сучасному етапі слід виділити наступні 5 груп ризиків в діяльності системи кредитних спілок України.

Перша група ризиків пов’язанаіз забезпеченням здатності підтримувати платоспроможність та ліквідність за умов виникненням системних фінансових криз або істотних змін ринкової кон’юнктури.

Нейтралізація ризиків цієї групи, а саме ризиків недостатньої антикризо-вої стійкості системи кредитних спілок передбачає:

проведення макроекономічного аналізу і аналізу ринкових тенденцій і випереджальну адаптацію фінансової політики кредитних спілок;

забезпечення «кредитних вікон» для підтримки платоспроможності та ліквідності в умовах нестандартної ринкової ситуації;

протидію несприятливим для кредитних спілок заходам, що вживаються урядом або НБУ з метою відновлення макроекономічної або монетарної стабілізації.

Друга група ризиків пов’язана з тим, якою мірою кредитні спілки захищені від несподіванок з боку держави. Йдеться про мінімізацію ризиків несприятливих законодавчих змін та незбалансованої регуляторної політики.

Сюди ж відносяться ризики недостатнього рівня саморегулювання з боку системи кредитних спілок як одного з ключових чинників забезпечення її стабільності і прозорості.

Нейтралізація ризиків даної групи передбачає:

формування стійкого лобі в уряді і парламенті;

забезпечення оперативної та адекватної підтримки кредитних спілок у взаємовідносинах з правоохоронними та фіскальними органами;

забезпечення зваженого державного регулювання та його поєднання із саморегулюванням з боку системи кредитних спілок.

Третя група ризиків пов’язана з тим, якою мірою кредитні спілки володіють достатніми технологічними та ресурсними можливостямидля освоєння нових та утримання традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища.

Нейтралізації цієї групи ризиків передбачає:

вироблення узгодженої ринкової стратегії в межах системи кредитних спілок, формування «цільових інвестиційних пулів» кредитних спілок під окремі системні ринкові проекти (іпотечного пулу, «пластикового пулу») та концентрацію ресурсів під такі проекти;

утворення та контроль необхідноїх сервісної інфраструктури (бюро кредитних історій, колекторської компанії, страхової компанії, фінансової компанії, банку тощо);

напрацювання кредитними спілками позитивної кредитної історії та забезпечення доступу до дешевих і довгих грошей як у межах України, так і за кордоном.

Четверта група ризиків пов’язана з успішністю завершення якісної консолідації системи кредитних спілок і запровадження єдиної загальнонаціональної програми підтримання їх фінансової стабільності та гарантування вкладів їх членів.

Нейтралізація ризиків даної групи пердбачає:

супроводження процесу якісної консолідації та оздоровлення системи кредитних спілок з паралельним зменшенням рівня концентрації ринку у невеликій кількості кредитних спілок та виведення з ринку «жевріючих» кредитних спілок;

поетапне запровадження єдиної загальнонаціональної програми підтримання фінансової стабільності кредитних спілок;

створення інституційних умов для запровадження за участю держави єдиної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок з можливим використанням перхідних пілотних схем захисту вкладів.

П’ята група ризиків пов’язана з недостатнім впровадженням позитив-ного національного бренду кредитних спілок на основі поєднання принципів ринкової ефективності, соціальної відповідальності та кооперативних засад в управлінні. Нейтралізація ризиків даної групи передбачає проведення широкої просвітницької діяльності серед населення.

Розділ 3. Напрями розвитку системи кредитних спілок

3.1 Фінансова конкуренція на ринку споживчого кредитування України та пошук нових сегментів діяльності кредитних спілок

У зв’язку зі зростанням виходу комерційних банків України на ринок споживчого кредитування для кредитних спілок змінюється конкурентне сере-довище. Подальший розвиток кредитних спілок безпосередньо пов’язаний з тим, чи здатні кредитні спілки в стислі терміни переорієнтуватися на нові умо-ви гри на ринку, адекватно сприйняти нові ризики і скористатися своїми пере-вагами (індивідуальний підхід і , відповідно, гнучкіші умови кредитування). Інакше банки тіснитимуть кредитні спілки на ринку споживчого кредитування.

В той же час, враховуючи результати надто ризикованої роботи банків на ринку іпотечного кредитування і різке скорочення цього ринку при фінансовій кризі 2008 року, кредитним спілкам доцільно здійснити пошук нових сегмен-тів діяльності, завойовуючи сегмент іпотечного кредитування у комерційних банків.

Іпотечне кредитування є особливим видом кредитування, в якому можуть брати участь кредитні спілки, оскільки Держфінпослуг України затвердив роз-порядження «Положення про видачу небанківським фінансовим установам дозволу на здійснення емісії іпотечних сертифікатів» [18] та «Положення про провадження діяльності небанківських фінансових установ, які здійснюють емісію іпотечних сертифікатів» [19].

Кредитна спілка (іпотекодержатель), укладаючи договір кредитування свого члена (іпотекодавець), може скористатись іпотекою в якості забезпечен-ня нерухомим майном виконання зобов’язання за таким договором. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і чиність до припинення основ-ного зобов’язання.

Проблемою для кредитних спілок може стати пошук можливості рефінан-сування власної діяльності в разі зростання частки іпотечних кредитів у їхньо-му кредитному портфелі. Звідки кредитна спілка візьме кошти для подальшої діяльності, якщо більшість коштів буде зв’язана довгостроковими іпотечними кредитами, а потрібно буде забезпечити повернення “короткострокових» та «середньострокових» залучених депозитів за рахунок довгострокових іпотеч-них активів?

Для банків ця проблема вирішується штатно – банки мають доступ до тимчасово вільних та дешевих коштів (залишки на рахунках), міжбанківського кредитування, включаючи рефінансування з боку Національного банку України під заставу іпотечних цінних паперів, або рефінансування з боку Державної іпотечної установи.

Відсутність доступу кредитних спілок на вказані ринки рефінансування довгострокових іпотечних активів в Україні на сьогодні суттєво обмежує мож-ливості впровадження іпотечного кредитування кредитними спілками.

Але є деякі можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» [8] іпотекодержатель (власник випущеної заставної) може до настання строку виконання боржником зобов’язань за заставною проводити операції з належними йому заставними (обіговими цінними паперами згідно Закону України [8]) для рефінансування власної діяльності шляхом залучення додаткових грошових коштів від інших осіб. Рефінансування може здійснюватися такими способами:

відчуження (продаж) заставної шляхом вчинення індосаменту відповідно до статті 25 Закону України «Про іпотеку» з компенсацією індосаменту вартості заставної у встановленому сторонами розмірі;

продаж заставної із зобов’язанням зворотного викупу (операція репо);

передача заставної у заставу для забезпечення виконання зобов’язань перед іншими кредиторами;

емітувати вторинні іпотечні цінні папери на суму заставних;

Оцінка можливості випуску кредитними спідками вторинних іпотечних цінних паперів (облігацій) в рамках існуючого законодавства України показала:

1. Статтею 143 Господарського Кодексу України [1] передбачено, що суб’єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам;

2. Статтею 163 Господарського Кодексу [1] передбачено, що суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку (Закон України “Про іпотечні облігації» [9]) можуть випускати та реалізовувати цінні папери.

Таким чином, заставні, отримані кредитними спілками за надані іпотечні кредити, можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів – іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів.