Банківське право України (Карманов) (стр. 53 из 88)

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч.8 ст.10 і ч,2 ст.13) не вказує, чи можуть безпроцентні облігації бути лише цільовими, тобто такими, які дають їх власникам право на отримання будь-якого товару чи послуг, або можлива емісія безпроцентних облігацій, що продаються нижче номінальної вартості, а через певний строк емітент їх погашає, тобто викупає у держателів по номіналу. Відповідно до ч. 10 ст.10 вищеназваного закону до облігації може додаватися купонний лист на сплату відсотків. Облігації випускаються з дотриманням режиму публічності, передбаченого для акцій відкритих акціонерних товариств.

Відповідно до ч. 4 ст. ІІ Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити:

фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходження;

відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента;

найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

дані про розміщення раніше випущених цінних паперів;

мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника);

загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігації;

кількість учасників голосування;

порядок випуску облігацій та виплати доходів по них;

строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій;

строки продажу відповідних товарів або послуг по цільових облігаціях;

порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій;

порядок оплати облігацій;

крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігації.

Розглянемо, які реквізити повинна мати облігація, складемо таку схему (рис. 34).

У відповідності з ч. б ст.11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлюються обмеження для випуску облігацій акціонерними товариствами на суму не більше 25 відсотків від суми статутного фонду і лише після повної оплати

усіх випущених акцій. Відповідно до ч.7 ст. ІІ вищезазначеного закону забороняється випускати облігації для формування статутного капіталу емітента, а також покриття збитків емітента.

Відповідно до ч. І ст.12 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлено, що громадянин може придбати облігації лише за рахунок власних коштів, при цьому закон не встановлює критерії і порядок визначення джерел походження

таких коштів.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про цінні папери і

фондову біржу» дохід за облігаціями усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

Вищезазначений закон (ч. 5 ст. 13) передбачає, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання емітентом зобов'язань за облігаціями власник може звернутися до суду або ар-

Рис. 34

бітражного суду на предмет примусового стягнення грошових сум, що йому належать.

На світових фінансових ринках особливе положення займають державні (казначейські) облігації, що викликано особливими гарантіями держави (або державного органу) перед власниками облігацій В Україні також зроблені спроби випуску державних облігацій (наприклад, постанова Кабінету Міністрів від 4 січня 1997 р № 2 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1997 року), однак, на жаль про особливу їх привабливість не йдеться

Відомості, що дають змогу оцінити привабливість облігацій

При емісії облігацій необхідно дотримуватися режиму публічності, як і при випуску акцій відкритого акціонерного товариства Тому інвестору слід вивчити і проспект емісії облігацій, й інші опубліковані матеріали

Оскільки облігації породжують правові відносини позики, то до їх купівлі слід підходити з критеріями що застосовуються при видачі позики Необхідно оцінити по-перше, ступінь надійності самого позичальника (емітента) — його статутний фонд (він повинен бути сформований), засновників, керівництво Особливо важливе значення має величина фактично сформованого статутного фонду, оскільки у випадку відсутності коштів для виплати по облігаціях їх власники як кредитори мають право вимагати звернення стягнення на майно емітента Тому слід уникати придбання облігацій, загальна сума проспекту емісії яких перевищує сформований статутний фонд емітента

Потім спід з'ясувати цілі позики, тобто куди емітент має намір вкладати зібрані від продажу облігацій кошти Якщо йдеться про реальні комерційні проекти, які зможуть забезпечити надійний прибуток, що достатньо надійно опрацьовані і застраховані, то очевидно, ці облігації становлять певний інтерес

Якщо ж емітентом є нікому не відома фірма, яка має намір вкласти виручені від реалізації кошти в капітальне будівництво (наприклад, в позаміські будинки), під які ще не відведено землю а потім продати (або давати в оренду) побудовані об’єкти то до таких облігацій слід поставитися з обережністю Подібні проекти пов язані з достатньою кількістю важкопрогнозованих ризиків (невиконання будівельниками необхідних робіт у строк відсутність будматеріалів труднощі з одержанням землі, відсут

ність покупців (орендарів) тощо), що ставлять під загрозу здійснення намічених проектів у строк

З особливою обачливістю слід ставитися до тих облігацій, реклама яких вказує на можливість обміну їх на інші цінні папери того ж (або іншого) емітента У такому разі інвестор буде періодично обмінювати одні свої цінні папери на інші що зовсім не гарантує отримання ним реальних грошових сум

Казначейські зобов'язання. Правова характеристика

Відповідно до ч. 1 ст 15 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу

Є такі види казначейських зобов'язань:

довгострокові — від 5 до 10 років,

середньострокові — від 1 до 5 років,

короткострокові — до 1 року

Казначейські зобов'язання поширюються лише серед населення, тобто фізичних осіб Недопущення юридичних осіб до ринку казначейських зобов'язань звужує можливість такого ринку Закон підкреслює умови добровільного розміщення казначейських зобов'язань серед населення, очевидно, для того, щоб показати перевагу цих цінних паперів перед аналогічними цінними паперами, що випускалися на різних етапах радянської епохи. розміщення яких відбувалося на так званій «добровільно-примусовій» основі

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст 16 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймаються Кабінетом Міністрів, а короткострокових — Міністерством фінансів України

Продажна вартість казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їх придбання Отже, зобов’язання будуть розміщуватися з дисконтом Для емісії казначейських зобов'язань необхідно розробити умови їх випуску які б визначали порядок випуску цих цінних паперів, виплат доходу по них тощо Для довгострокових і середньострокових зобов’язань такі умови розробляє Кабінет Міністрів, для короткострокових — Міністерство фінансів України.

Таким чином, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» містить лише найбільш загальні характеристики такого виду цінних паперів, як казначейські зобов'язання. Регулювання кожного їх випуску відображається в спеціальному підзаконному акті.

Ощадні сертифікати. Правова характеристика

Відповідно до ч. І ст.18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» вводить термін «ощадний сертифікат», не згадуючи «депозитні сертифікати», хоча, враховуючи світову практику, цей вид цінних паперів слід було б називати саме «депозитним сертифікатом». Тому всім інвесторам слід враховувати особливості таких документів, як випущені деякими банками «депозитні сертифікати», які відповідно до українського законодавства не є цінними паперами і не забезпечені засобами захисту, передбаченими для цінних паперів.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Однак було б доцільним встановити певну процедуру передавального напису на іменному сертифікаті для активізації їх ринкового обігу. Адже на сучасному фінансовому ринку сертифікати грають подвійну роль: вони виступають як інвестиційні цінні папери, тобто дозволяють вкласти вільні кошти під відсоток, причому, як правило, на короткий строк і з можливістю дострокової реалізації, та як засіб обігу.

У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч. І ст.20) передбачено, що прибуток по ощадних сертифікатах сплачується за їх пред'явленням до банку-емітента. У випадку дострокової вимоги держателя сертифікату про повернення коштів з депозиту банк сплачує знижений процент, який повинен бути обумовлений для таких випадків. Таким чином, закон прямо передбачає можливість дострокової вимоги держателя сертифіката повернути йому грошові кошти, що були вкладені до бан-