Мир Знаний

Банківське право України (Карманов) (стр. 6 из 88)

Система банківського законодавства також впливає на сис­тему банківської юридичної науки та систему навчальної дис­ципліни. Вчені та викладачі не обмежуються вивченням лише даної галузі, але вивчають і пов'язані з нею деякі інші норми, тобто фактично вивчають однойменну галузь законодавства.

Таким чином, система банківського права, законодавства, юридичної науки та навчальної дисципліни мають між собою багато спільного, але не співпадають повністю. Проте система банківського права та законодавства здійснює вирішальний вплив на систему юридичної науки та навчальної дисципліни.

Наведена в даному навчальному посібнику точка зору, на наш погляд, найточніше відображає юридичну сутність банків­ського права та законодавства, їх місце в системі права та зако­нодавстві України. Правильне рішення цього питання стано­вить не лише великий теоретичний інтерес, але також має чи­мале практичне значення, оскільки правильне поєднання у законодавстві та правозастосовній практиці способів та прийомів правового регулювання, притаманних банківському праву, сто­совно суспільних відносин, врегульованих його нормами, доз­воляє створити сприятливі умови для вирішення ряду гострих проблем, які мають місце в сфері банківської діяльності.

Роблячи висновок, можна констатувати, що в умовах фор­мування на Україні ринкових відносин на межі фінансового та цивільного права формується нова галузь права — банківське право.

Банківське право — це галузь права, яка являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини в процесі орга­нізації та функціонування банківської системи України з метою задоволення потреб громадян та держави.

ПІДСУМОК

Перехід до ринкової економіки потребував нових та більш радикальних перетворень у грошово-кредитній сфері. Назріла необхідність використовувати економічні важелі, притаманні банкам, розробити та реалізувати принципово нові підходи до управління грошовим оборотом країни, які більше відповідають ринковим відносинам. Банківська система стала однією із пер­ших сфер економіки, де реально здійснилася демонополізація.

У цій главі Ви розглянули історію виникнення та розвитку правового регулювання діяльності банків. Вивчення історії по­ходження та функціонування банку, безперечно, має суттєве зна­чення, так як воно наближає нас до розкриття суті банку.

Маємо надію, що після вивчення глави вам стане очевидним об'єкт регулювання банківського права — специфічна група сус­пільних відносин, предметом яких є банківська діяльність.

Глава 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

1. Які відносини регулює міжнародне банківське право.

2. Статус банківських систем зарубіжних країн.

Банківські системи різних країн не функціонують ізольова­но одна від одної, а навпаки, знаходяться в постійній взаємоза­лежності, взаємовпливі та взаємодії. Розвиток світової економі­ки та міжнародних економічних відносин приводить до викори­стання світового досвіду в національних банківських системах. Іноземний капітал проникає у банківський сектор економіки тієї чи іншої держави, відбувається розвиток міжнародного та територіального співробітництва з формування загальних стан­дартів банківського регулювання, формування транс граничного ринку банківських послуг і т.д.

Це призводить до виникнення специфічної міжнародної правової системи, об'єктом регулювання якої є банківська діяльність. Така правова система отримала назву міжнародного банківського права. Для міжнародного банківського права ха­рактерний свій особливий об'єкт регулювання, специфічні суб'єк­ти та джерела регулювання.

У даній главі розглядаються ці складові інституту міжнарод­ного банківського права.

§ 1. Поняття міжнародного банківського права

Фінансова система країн з розвинутою ринковою економі­кою включає різні типи фінансових інститутів, які складають її організаційну структуру. Ключовим елементом такої структури, безсумнівно, виступають банки, які виконують функцію фінан­сового посередника на ринку фінансових послуг, що виражаєть­ся в акумулюванні тимчасово вільних грошових ресурсів та роз­міщенні їх від свого імені. Правове регулювання банківської діяль­ності у різних країнах має суттєві відмінності, обумовлені деякими факторами. По-перше, історичний фактор: різний рівень та ха­рактер економічного розвитку вимагав не однакового підходу до питань регулювання банківської діяльності. По-друге, політичний фактор: сприятливий режим банківського регулювання ви­користовувався як інструмент залучення іноземних банків в на­ціональну економіку і, як наслідок, збільшення притоку інозем­них капіталовкладень. Проте посилювання інтернаціоналізації банківської діяльності та прискорена інтеграція фінансових ринків, як об'єктивні процеси в розвитку міжнародних еконо­мічних відносин виявили той факт, що відмінності в правовому регулюванні банківської діяльності можуть привести до серйоз­них потрясінь ринок фінансових послуг. Держави стали визна­вати, що загроза їх фінансовій стабільності витікає не лише із потенціального краху великих банків в самій країни, але і з мож­ливого краху іноземних банків, які функціонують за межами національної юрисдикції (прикладом може бути фінансова кри­за Росії в серпні 1998 року та її наслідки для України).

Об'єктом регулювання з боку міжнародного банківського права виступають міжнародні банківські правовідносини, пред­метом яких є банківська діяльність. Потрібно зазначити, що банківські правовідносини не однорідні за своїм характером. Ними можуть бути як внутрішньодержавні відносини, які вклю­чають відносини з іноземними банківськими установами (на­приклад, створення міжнародної платіжної системи 8\УІРТ), так і міжнародні відносини владного характеру (наприклад, ство­рення міжнародної валютної системи). Така неоднорідність бан­ківських правовідносин визначається, перш за все, специфікою суб'єктів міжнародного банківського права. Це суб'єкти різної юридичної природи, а саме суб'єкти міжнародного права (дер­жави, міжнародні міжурядові організації), так і суб'єкти націо­нального права (юридичні та фізичні особи). Потрібно врахову­вати, що один і той же суб'єкт банківського права може стати учасником як міжнародно-правових, так і національно-право­вих відносин.

Неоднорідність суб'єктів міжнародного банківського права, яка тягне за собою виникнення неоднорідних за своєю приро­дою банківських правовідносин, в свою чергу, впливає і на спе­цифіку застосовуваних методів правового регулювання таких правовідносин. Така специфіка виражається у своєрідному по­єднанні організаційних та майнових елементів. Суб'єкти майно­вого банківського права в одних випадках виконують органі­заційні функції, а в інших безпосередньо є учасниками майно­вих відносин.

До числа джерел міжнародного банківського права відно­сяться: міжнародні конвенції, міждержавні договори, міжнародні міжбанківські угоди, нормативно-правові акти міжнародних організацій та інші нормативні акти, які регулюють міжнародну банківську діяльність.

Таким чином, можна стверджувати, що вирішальним факто­ром, який впливає на розвиток міжнародного співробітництва держав у галузі регулювання банківської діяльності, виступив об'єктивно обумовлений процес її інтернаціоналізації. Тради­ційна банківська діяльність початку 60-х років, орієнтована на внутрішнє кредитування, в 90-х роках поступилася місцем міжна­родному ринку капіталів, в якому великий позичальник може отримати виражений у будь-яких грошових одиницях кредит від необмеженої кількості банків, які функціонують на території багатьох держав. Інтернаціоналізація банківської діяльності вирішально вплинула на розвиток її правового регулювання ще і тому, що держави визнали неможливість ефективного здійснен­ня банківського нагляду в рамках національної юрисдикції без широкого доступу до інформації про діяльність іноземних філій національних банків та їх дочірніх підприємств за кордоном. Такий доступ може бути забезпечений лише шляхом тісного співробітництва між органами банківського нагляду різних дер­жав. Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що саме міжнародна банківська діяльність обумовила появу відокремле­ного нормативного комплексу в рамках міжнародного банківсь­кого права, мета якого полягає в досягненні міжнародно-узгод­жених стандартів банківського регулювання.

Узагальнюючи вищевикладене, можна дати таке визначення міжнародного банківського права — це система норм та прин­ципів, які закріплюють основи співробітництва держав у банківській діяльності.

§ 2. Правовий статус банківських систем зарубіжних країн

Вивчаючи банківську систему будь-якої країни, необхідно враховувати, що її сучасний стан — це результат тривалого роз­витку, плід складних юридичних та економічних перетворень, які спираються не лише на суто економічні та юридичні закони та тенденції, а й враховують національні, культурні, моральні традиції народу. Банківська система сьогодні — одна із основних частин економічного механізму кожної розвиненої держа­ви. Навчившись раціонально впливати на національну бан­ківську систему, можна суттєво покращити економічний клімат в суспільстві, що особливо важливо для України кінця XX сто­річчя.