Мир Знаний

Банківське право України (Карманов) (стр. 53 из 88)

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч.8 ст.10 і ч,2 ст.13) не вказує, чи можуть безпроцентні облігації бути лише цільовими, тобто такими, які дають їх власникам право на отримання будь-якого товару чи послуг, або можлива емісія без­процентних облігацій, що продаються нижче номінальної вар­тості, а через певний строк емітент їх погашає, тобто викупає у держателів по номіналу. Відповідно до ч. 10 ст.10 вищеназваного закону до облігації може додаватися купонний лист на сплату відсотків. Облігації випускаються з дотриманням режиму пуб­лічності, передбаченого для акцій відкритих акціонерних това­риств.

Відповідно до ч. 4 ст. ІІ Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити:

фірмове найменування емітента облігацій та його місцезна­ходження;

відомості про статутний фонд, господарську діяльність і служ­бових осіб емітента;

найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

дані про розміщення раніше випущених цінних паперів;

мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника);

загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігації;

кількість учасників голосування;

порядок випуску облігацій та виплати доходів по них;

строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій;

строки продажу відповідних товарів або послуг по цільових облігаціях;

порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій;

порядок оплати облігацій;

крім того, може містити й інші відомості щодо випуску об­лігації.

Розглянемо, які реквізити повинна мати облігація, складемо таку схему (рис. 34).

У відповідності з ч. б ст.11 Закону України «Про цінні папе­ри і фондову біржу» встановлюються обмеження для випуску облігацій акціонерними товариствами на суму не більше 25 відсотків від суми статутного фонду і лише після повної оплати

усіх випущених акцій. Відповідно до ч.7 ст. ІІ вищезазначеного закону забороняється випускати облігації для формування ста­тутного капіталу емітента, а також покриття збитків емітента.

Відповідно до ч. І ст.12 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлено, що громадянин може придбати облігації лише за рахунок власних коштів, при цьому закон не встановлює критерії і порядок визначення джерел походження

таких коштів.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про цінні папери і

фондову біржу» дохід за облігаціями усіх видів виплачується відпо­відно до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

Вищезазначений закон (ч. 5 ст. 13) передбачає, що у випад­ку невиконання або несвоєчасного виконання емітентом зобо­в'язань за облігаціями власник може звернутися до суду або ар-


Рис. 34

бітражного суду на предмет примусового стягнення грошових сум, що йому належать.

На світових фінансових ринках особливе положення займа­ють державні (казначейські) облігації, що викликано особливи­ми гарантіями держави (або державного органу) перед власни­ками облігацій В Україні також зроблені спроби випуску дер­жавних облігацій (наприклад, постанова Кабінету Міністрів від 4 січня 1997 р № 2 «Про випуск облігацій внутрішньої держав­ної позики 1997 року), однак, на жаль про особливу їх привабливість не йдеться

Відомості, що дають змогу оцінити привабливість облігацій

При емісії облігацій необхідно дотримуватися режиму пуб­лічності, як і при випуску акцій відкритого акціонерного това­риства Тому інвестору слід вивчити і проспект емісії облігацій, й інші опубліковані матеріали

Оскільки облігації породжують правові відносини позики, то до їх купівлі слід підходити з критеріями що застосовуються при видачі позики Необхідно оцінити по-перше, ступінь надійності самого позичальника (емітента) — його статутний фонд (він повинен бути сформований), засновників, керівництво Особливо важливе значення має величина фактично сформова­ного статутного фонду, оскільки у випадку відсутності коштів для виплати по облігаціях їх власники як кредитори мають пра­во вимагати звернення стягнення на майно емітента Тому слід уникати придбання облігацій, загальна сума проспекту емісії яких перевищує сформований статутний фонд емітента

Потім спід з'ясувати цілі позики, тобто куди емітент має намір вкладати зібрані від продажу облігацій кошти Якщо йдеться про реальні комерційні проекти, які зможуть забезпечити надійний прибуток, що достатньо надійно опрацьовані і застраховані, то очевидно, ці облігації становлять певний інтерес

Якщо ж емітентом є нікому не відома фірма, яка має намір вкласти виручені від реалізації кошти в капітальне будівництво (наприклад, в позаміські будинки), під які ще не відведено зем­лю а потім продати (або давати в оренду) побудовані об’єкти то до таких облігацій слід поставитися з обережністю Подібні проекти пов язані з достатньою кількістю важкопрогнозованих ризиків (невиконання будівельниками необхідних робіт у строк відсутність будматеріалів труднощі з одержанням землі, відсут

ність покупців (орендарів) тощо), що ставлять під загрозу здій­снення намічених проектів у строк

З особливою обачливістю слід ставитися до тих облігацій, реклама яких вказує на можливість обміну їх на інші цінні папе­ри того ж (або іншого) емітента У такому разі інвестор буде періодично обмінювати одні свої цінні папери на інші що зовсім не гарантує отримання ним реальних грошових сум

Казначейські зобов'язання. Правова характеристика

Відповідно до ч. 1 ст 15 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового до­ходу

Є такі види казначейських зобов'язань:

довгострокові — від 5 до 10 років,

середньострокові — від 1 до 5 років,

короткострокові — до 1 року

Казначейські зобов'язання поширюються лише серед насе­лення, тобто фізичних осіб Недопущення юридичних осіб до ринку казначейських зобов'язань звужує можливість такого рин­ку Закон підкреслює умови добровільного розміщення казна­чейських зобов'язань серед населення, очевидно, для того, щоб показати перевагу цих цінних паперів перед аналогічними цінни­ми паперами, що випускалися на різних етапах радянської епо­хи. розміщення яких відбувалося на так званій «добровільно-примусовій» основі

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст 16 Закону України «Про цінні па­пери і фондову біржу» рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймаються Ка­бінетом Міністрів, а короткострокових — Міністерством фінансів України

Продажна вартість казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їх придбання Отже, зобов’язання будуть роз­міщуватися з дисконтом Для емісії казначейських зобов'язань необхідно розробити умови їх випуску які б визначали порядок випуску цих цінних паперів, виплат доходу по них тощо Для довгострокових і середньострокових зобов’язань такі умови розробляє Кабінет Міністрів, для короткострокових — Міністер­ство фінансів України.

Таким чином, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» містить лише найбільш загальні характеристики такого виду цінних паперів, як казначейські зобов'язання. Регулюван­ня кожного їх випуску відображається в спеціальному підзаконному акті.

Ощадні сертифікати. Правова характеристика

Відповідно до ч. І ст.18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ощадний сертифікат письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» вводить термін «ощадний сертифікат», не згадуючи «де­позитні сертифікати», хоча, враховуючи світову практику, цей вид цінних паперів слід було б називати саме «депозитним сер­тифікатом». Тому всім інвесторам слід враховувати особливості таких документів, як випущені деякими банками «депозитні сер­тифікати», які відповідно до українського законодавства не є цінними паперами і не забезпечені засобами захисту, передба­ченими для цінних паперів.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний дого­вірний відсоток на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчу­ження) іншим особам є недійсним. Однак було б доцільним вста­новити певну процедуру передавального напису на іменному сертифікаті для активізації їх ринкового обігу. Адже на сучасно­му фінансовому ринку сертифікати грають подвійну роль: вони виступають як інвестиційні цінні папери, тобто дозволяють вкла­сти вільні кошти під відсоток, причому, як правило, на корот­кий строк і з можливістю дострокової реалізації, та як засіб обігу.

У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч. І ст.20) передбачено, що прибуток по ощадних сертифікатах спла­чується за їх пред'явленням до банку-емітента. У випадку дост­рокової вимоги держателя сертифікату про повернення коштів з депозиту банк сплачує знижений процент, який повинен бути обумовлений для таких випадків. Таким чином, закон прямо передбачає можливість дострокової вимоги держателя сертифі­ката повернути йому грошові кошти, що були вкладені до бан-