Мир Знаний

Кваліфікація злочинів проти власності (Ємельянов) (стр. 15 из 23)

У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду Російської Федерації в п. 3 постанови № 5 від 25 квітня 1995 року "Про деякі питання застосування судами законодавства щодо відповідальності за посягання проти власності" дав таке пояснення: "При вирішенні питання про наявність у діях особи складу злочину, передбаченого в ч. 2 і 3 ст. 1471 КК РФ, за ознаками розкрадання державного майна шляхом зловживання посадової особи своїм посадовим становищем, судам треба мати на увазі, що державним визнається лише майно, яке знаходиться в державній власності і закріплене за державними підприємствами і установами у володіння, користування, розпорядження. Майно різних юридичних осіб, до статутного капіталу котрих належать і держані кошти, не може розглядагися як державне. Розкрадання такого майна, якщо воно ввірене винному, слід кваліфікувати як привласнення або розтрату чужого манна".

Згідно з білоруським законодавством (ст. 91 КК) всі три вказані форми розкрадання посідають місце, незалежно від форми власності, в основному складі, і диспозиція статті сформульована таким чином: "Привласнення або розтрата майна, яке було ввірене винному чи було в його віданні, а так само заволодіння майном шляхом зловживання посадової особи своїм посадовим становищем".

У частині першій кожної статті КК про розкраданні майна йдеться про ознаки основного складу злочину; наступні частини статей передбачають різновиди основного складу, тобто його кваліфіковані види. Критерієм такої побудови кримінально-правової норми с ступінь суспільної небезпеки різних видів розкрадань, який значно збільшується в тих випадках, коли розкрадання вчиняється повторно, за попереднім зговором групою осіб, з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище, а також коли розкрадання завдало потерпілому значної шкоди або було вчинене у великих чи особо великих розмірах або особливо небезпечним рецидивістом.

Ці обставини надають тій чи іншій формі розкрадання кваліфікований вид, а тому й виділені як самостійна частина статті, що передбачає відповідальність за певну форму розкрадання, або як самостійна стаття. Самостійною статтею є один вид кваліфікованого розкрадання, а саме, розкрадання в особливо великих розмірах (ст. 861 КК України, ст. 911 КК Республіки Білорусь).

Слід взяти до уваги, що частини 2, 3 і 4 певної статті КК є спеціальними нормами щодо частини 1 тієї самої статті і відносно одна одної, тому за наявністю кількох кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами статті, кваліфікація проводиться за тією частиною, котра передбачає найтяжчу кваліфікуючу ознаку, але з описуванням у фабулі обвинувачення всіх кваліфікуючих ознак.

<І>

1. ПОВТОРНЇСТЬ РОЗКРАДАННЯ

Кримінальне законодавство розрізняє два види повторності —загальну і спеціальну.

Загальна повторність передбачає вчинення особою двох чи більше злочинів незалежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки кожного з них і незалежно від того, було чи не було особу засуджено за перший злочин. Така повторність не має значення для кваліфікації, але може враховуватися при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність згідно з п. 1 ст. 41 КК України.

Спеціальна повторність означає вчинення двох чи більше тотожних чи однорідних злочинів. Щодо розкрадань, то тут поняттям повторності охоплюються не тільки тотожні, але й однорідні злочини. Згідно з примітками до ст 81 і 140 КК України, розкрадання визнається повторним тоді, коли раніше було вчинене тотожне або будь-яке інше розкрадання, а також, якщо йому передували вимагательство, бандитизм, розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, наркотичних засобів, а також психотропних речовин, прекурсорів, або розкрадання обладнання, яке призначене для виготовлення наркогичних засобів чи психотропних речовин.

Разом з тим, законодавець значно звужує поняття повторності у складі розбою, який визнається повторним, якщо йому передували розбій чи бандитизм. Менш небезпечні злочини не утворюють повторності для розбою, в той час як розбій утворює повторність для всіх форм розкрадання і вимагательства.

Спеціальна повторність має безпосереднє значення для кваліфікації злочинів, при цьому повторність тотожних злочинів не утворює сукупності, а повторність однорідних злочинів проти власності утворює також сукупність злочинів. Так, якщо особа неодноразово вчиняла крадіжки державного майна, то все вчинене кваліфікується за ч. 2 ст. 81 КК України; попередній епізод додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 81 не потребує, однак якщо крадіжці передували грабіж чи розбій, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, при цьому крадіжка кваліфікується як вчинена повторно.

Повторність розкрадання буде відсутня, коли неодноразові дії винного утворюють один продовжуваний злочин. Продовжуваним розкраданням визнається неодноразове, протиправне, безоплатне вилучення майна, що складається із декількох тотожних дій, які мають за загальну мету незаконне заволодіння майном, охоплюються єдиним умислом винного і складають у своїй сукупності один злочин.

Для кваліфікації розкрадання питання про те, чи є цей злочин повторним або продовжуваним, має значення при визначенні розміру викраденого в Україні і Білорусі. Так, неодноразові розкрадання, які вчинені в один спосіб, за наявності єдиного умислу і єдиної мети і які завдали врешті-решт шкоди у великому розмірі, кваліфікуються як розкрадання у великому розмірі без ознак повторності.

Навпаки, наявність у винного самостійного умислу на кожне розкрадання, вчинене в один спосіб, охоплюється поняттям повторного розкрадання, хоча такі дії і завдали майнової шкоди у великому розмірі.

Відповідальність за повторне розкрадання має наставати незалежно від того, були обидва розкрадання закінченими злочинами чи в обох випадках мав місце замах на злочин. Однак поняттям повторності не охоплюються випадки заволодіння майном після невдалих замахів на таке заволодіння. Вказані дії утворюють один закінчений злочин.

Розкрадання не можна кваліфікувати як повторне, якщо судимість за попередній злочин була знята з винного в порядку амністії, або згідно зі ст. 55 КК, або була погашена давністю; якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин; у випадках, коли винна особа, хоча і вчинила діяння, що містить ознаки злочинів, вказаних в примітках до ст. 81 і 140 КК України, але була звільнена від кримінальної відповідальності в порядку ст. 50 і 51 КК України.

<І>

2. РОЗКРАДАННЯ ЗА ПОПЕРЕДНІМ ЗГОВОРОМ ГРУПОЮ ОСІБ

Розкрадання належить кваліфікувати як здійснене за попереднім зговором групою осіб тоді, коли у вчиненні даного злочину брали участь за домовленістю дві і більше особи.

Для кваліфікації розкрадання як вчиненого за попереднім зговором групою осіб необхідна наявність двох ознак: 1) попередній зговір; 2) співучасть у формі співвиконавства.

Розкрадання, вчинене організованою групою. Згідно з українським і білоруським законодавствами належнії, ло різновидів розкрадання, вчиненого за попереднім зговором групою осіб. Тільки в складі вимагательсіва воно виділено як самостійна кваліфікуюча ознака. За російським законодавством розкрадання. вчинене організованою групою, є самостійною кваліфікуючою ознакою і передбачене в частинах третіх ст. 144-1471 КК.

Попередній зговір передбачає, що співучасники заздалегідь, тобто до початку безпосереднього виконання розкрадання, домовились в основних рисах про вчинення розкрадання і про його спосіб. Проміжок часу поміж зговором і здійсненням розкрадання може буги різним, зговір може відбутися за деякий час до розкрадання або безпосередньо перед ним, але до початку вчинення злочину. Тому приєднання особи до розкрадання, що вже почалося з боку іншої особи, та зговір з нею про спільне закінчення такого злочину не може розглядатися як кваліфікуюча ознака.

Розкрадання вважається вчиненим за попереднім зговором групою осіб у формі співвиконання за умови, що його учасники діяли як співвиконавці. Дії осіб, які безпосередньо не брали участі у виконанні розкрадання. кваліфікуються як співучасть у злочині, тому, якщо виконавцем була одна особа, то розглядувана кваліфікуюча ознака буде відсутня.

Якщо група осіб за попереднім зговором мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один із її учасників вчинив розбій, то його дії належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб — відповідно як крадіжку чи грабіж за попереднім зговором групою осіб, за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого, тобто мав місце ексцес виконавця.

Попередній зговір про розкрадання майна може матиформу взаємопогодженого розподілу ролей між співучасниками організованої групи. При цьому її окремі учасники можуть виконувати різні, обумовлені зговором про спільне розкрадання, функції по здійсненню загального злочинного наміру. В такому випадку кожний з них визнається співвиконавцем розкрадаиня незалежно від тієї ролі, яку він виконував у спільно організованому вчиненії ні злочину.

Під організованою групою слід розуміти стійке об'єднання двох чи більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. На наявність організованої групи можуть вказувати: розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план точнішої діяльності або вчинення конкретного злочнну, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб (в тому числі і підкупом службових осіб шляхом дачі хабара), вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки тощо.