Мир Знаний

Кваліфікація злочинів проти власності (Ємельянов) (стр. 23 из 23)

Крім того, слід взяти до уваги, що спеціально передбачено такі норми, як необережне пошкодження морського телеграфного кабелю (ст. 205 КК), промотання або втрата військового майна (ст. 244).

Відповідальність за ст. 90 КК настає у випадках, коли злочин спричинив людські жертви або інші тяжкі наслідки,

Іншими тяжкими наслідками є, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам або заподіяння значної матеріальної шкоди. Під значною матеріальною шкодою розуміють таку, яка в 100 разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.

Крім того, це може бути загибель витворів мистецтва або пам'яток культури, що мають велику художню, історичну чи наукову цінність. До таких наслідків можна віднести також велику екологічну шкоду, залишення людей без житла, засобів існування, тривалу зупинку в роботі підприємства.

Суб'єктивна сторона характеризується необережною формою вини.

<І>

3. ЗЛОЧИННО-НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО ЧИ КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА

Склад злочину, передбаченого ст. 91 КК України, буде за наявності певних умов в їх сукупності: 1) державне або колективне майно було доручене для зберігання або охорони особі, яка діяла при цьому не як посадова особа; 2) з боку такої особи мало місце невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо зберігання чи охорони дорученого їй майна; 3) внаслідок цього стало можливим розкрадання, пошкодження або загибель майна у великих розмірах.

Суб'єктом даного злочину може бути приватна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку і яка була зобов'язана за трудовим договором або спеціальним дорученням зберігати чи охороняти майно (сторож, гардеробник, пастух тощо). Посадові особи при вчиненні вказаного злочину відповідають за халатність (ст. 167 КК).

Якщо особа під час виконання своїх обов'язків зазнала насильства або знаходилась в умовах нездоланної сили і таким чином була позбавлена можливості перешкодити настанню майнової шкоди, войа не підлягає відповідальності за ст. 91 КК. Склад цього злочину буде відсутній і тоді, коли особа через свої фізичні вади (поганий зір, слух тощо) або у зв'язку з великою кількістю об'єктів, які вона охороняє одночасно, не змогла справитися із своїми обов'язками по охороні чи зберіганню майна, що і обумовило настання майнової шкоди.

Суб'єктивна сторона характеризується необережною формою вини. При цьому психічне ставлення до самого факту порушення правил охорони чи зберігання може бути як умисним, так і необережним, а до наслідків у вигляді розкрадання, загибелі або пошкодження майна — у формі необережної вини. Якщо винний умисно сприяв іншим особам в розкраданні майна, то він буде відповідати за співучасть у розкраданні.

Під великим розміром шкоди розуміють шкоду, яка в 100 і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.

Суміжні склади відрізняються від вказаного злочину за об'єктом, об'єктивною стороню і суб'єктом. Це ст. 1472 (злочинно-недбале використання або зберігання сільськогосподарської техніки); ст. 1473 (злочинно-недбале зберігання зерна та насіння олійних культур); ст. 2051 (порушення правил охорони ліній зв'язку).

Злочин тягне за собою кримінальну відповідальність, формою реалізації якої є покарання.

Новий підхід щодо встановлення однакової кримінальної відповідальності за злочини проти всіх форм власності, який визначився останнім часом, потребує внесення відповідних змін до чинного КК України.

Проте наявність в КК двох глав про злочини проти власності пояснюється, як і раніше, тією обставиною, що загальний обсяг кримінальної репресії за посягання на державну і колективну власність більш широкий, ніж той, що встановлений за посягання на приватну власність, оскільки ряд складів злочинів (ст. 84, 87, 88, 90, 91 КК України) міститься лише в главі про злочини проти державної і колективної власності і не маэ своїх аналогів в суміжній главі.

З метою усунення цього недоліку законодавець останнім часом значно посилив кримінальну відповідальність за злочини проти приватної власності, передбачивши в санкціях статей про корисливі злочини покарання, які є рівнозначними, а в деяких випадках навіть більш суворими, ніж у відповідних статтях глави про злочин проти державної і колективної власності.

Найбільш це характерно для розкрадань державного, колективного чи приватного майна.

Так, за крадіжку державного чи колективного майна без обтяжуючих обставин, яка кваліфікується за ч. 1 ст. 81 КК, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років, або виправних робіт строком до двох років, або штрафу від ста до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, в той час як санкція ч. 1 ст. 140 КК передбачає покарання до трьох років позбавлення волі або виправні роботи на строк до двох років і жодних альтернативних покарань не містить.

За кваліфіковані види крадіжки встановлені такі санкції:

за ч. 2 ст. 81 КК — до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації або виправні роботи на строк від одного року до двох років з конфіскацією майна чи без такої;

за ч. 2 ст. 140 КК — до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації або виправні роботи на строк від одного року до двох років з конфіскацією майна чи без такої;

за ч. 3 ст. 81 — від трьох до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації;

за ч. 3 ст. 140 КК — від трьох до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації;

за ч. 4 ст. 81 КК — від п'яти до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 4 ст. 140 КК —від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За розкрадання шляхом грабежу встановлені такі санкції:

за ч. 1 ст. 82 КК — позбавлення волі строком до чотирьох років або виправні роботи від одного року до двох років;

за ч. 1 ст. 141 КК— позбавлення волі строком до п'яти років або виправні роботи від одного року до двох років;

за ч. 2 ст. 82 КК — до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна або без конфіскації;

за ч. 2 ст. 141 КК — до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без конфіскації;

за ч. 3 ст. 82 КК — від чотирьох до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації;

за ч. 3 ст. 141 КК — від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації;

за ч. 4 ст. 82 КК — від шести до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 4 ст. 141 КК — від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Особливо відрізняються санкції статей, що передбачають покарання за шахрайство без кваліфікуючих ознак.

Так, діяння, які передбачені ч. 1 ст. 83 КК, караються позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років або штрафом від ста до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати; в той же час у ч. 1 ст. 143 КК передбачені такі покарання: позбавлення волі строком до трьох років зі штрафом від шістдесяти до ста шістдесяти розмірів заробітної плати або виправні роботи строком до двох років.

Таким чином, якщо в санкції ч. 1 ст. 83 КК штраф передбачений як альтернативне основне покарання, то в санкції ч. І ст. 143 КК — як обов'язкове додаткове покарання до основного покарання у вигляді позбавлення волі.

Кваліфіковані види шахрайства караються таким чином:

за ч. 2 ст. 83 КК — до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації або виправними роботами строком від одного року до двох років з конфіскацією майна чи без такої;

за ч. 2 ст. 143 КК — до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна чи без конфіскації або виправними роботами строком від одного року до двох років з конфіскацією майна чи без такої;

за ч. 3 ст. 83 КК — від п'яти до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 143 КК _ від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Щодо некорисливих злочинів проти власності, і зокрема умисного знищення або пошкодження майна, то тут санкції за посягання на державну чи колективну власність (ст. 89 КК) більш суворі, ніж санкції за посягання на приватну власність (ст. 145 КК).