Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості майна (тобто за цінами, за які вільно можна придбати майно того ж роду і якості на час розгляду справи), а також не одержані потерпілим доходи".
Далі у вказаному п. 36 говориться- "Судам слід мати на увазі, що у відповідності з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" в тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було стягнуто грошові суми, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до винної особи".
Як кваліфікуюча ознака заподіяння розкраданням значної шкоди потерпілому в українському і білоруському законодавствах передбачена в трьох складах — крадіжка, грабіж, шахрайство, в російському — лише в одному складі — крадіжка. При цьому в українському законодавстві і судовій практиці немає ніяких визначених цифрових орієнтирів щодо того, яку шкоду слід вважати значною для потерпілого, і питання про це вирішується судом під час розгляду конкретної кримінальної справи. Білоруське законодавство має верхню межу у вигляді цифри, з якої шкода вважається значною. Російське законодавство також встановило верхню межу у вигляді великої шкоди, а нижня визначена наукою і судовою практикою і дорівнює сумі, що в п'ятдесят і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.
<І>
5. РОЗКРАДАННЯ У ВЕЛИКИХ І ОСОБЛИВО ВЕЛИКИХ РОЗМІРАХ
Розкрадання майна у великих розмірах як кваліфікуюча ознака в Україні передбачене в усіх складах розкрадань державної і колективної власності, в Білорусі і Росії — в усіх формах розкрадань, незалежно від приналежності майна тому чи іншому власнику.
Під розкраданням у великих розмірам у відповідності з приміткою до ст. 81 КК України розуміють розкрадання, вчинене однією особою або групою осіб, на суму, яка в сто або більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.
Згідно зі ст. 72 КК Республіки Білорусь великим розміром, або великою шкодою, вважається такий, що в сорок і більше разів перевищує встановлену заробітну плату на момент вчинення злочину. В Росії, у відповідності до ст. 144 КК, розкрадання майна незалежно від способу розкрадання визначається вчиненим у великому розмірі, якщо воно вчинене однією особою або групою осіб на суму, що в двісті і більше разів перевищує мінімальний розмір оплати праці.
Розкрадання майна в особливо великих розмірах незалежно від способу розкрадання в Україні (ст. 861 КК) і Білорусі (ст. 911 КК) кваліфікується як самостійний склад; у кримінальному законодавстві Росії зараз взагалі відсутнє саме поняття розкрадання в особливо великих розмірах, однак є склад (ст. 1472), який передбачає відповідальність за розкрадання предметів або документів, які мають особливу історичну, наукову чи культурну цінність, незалежно від способу викрадення.
Під розкраданням в особливо великих розмірах в Україні розуміють таке, яке завдало шкоди на суму, що в двісті п'ятдесят і більше разів, а в Білорусі таке, що в сто і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.
Кваліфікація розкрадання за ознакою великого або особливо великого розміру викраденого залежить від законодавчої конструкції вказаних видів розкрадань. Розкрадання у великому розмірі характеризує лише один із будь-яких способів розкрадання, а при неодноразовості розкрадань може утворюватися лише за наявності тотожних дій, що охоплюються єдиним умислом і складають єдиний продовжуваний злочин. Поняття розкрадання в особливо великому розмірі належить не до однієї форми розкрадання, а до загального родового поняття розкрадання. Тому розкрадання в особливо великих розмірах може бути вчинене не тільки в одній формі, а складатися із окремих розкрадань, які скоєні різними способами. Однак і в цих випадках винний мусить усвідомлювати, що розкрадання, які неодноразово вчиняються ним різними способами, завдають в цілому шкоди в особливо великих розмірах. Це означає, що розмір викраденого встановлюється не механічною сумою збитків, спричинених самостійними повторними злочинами, які утворюють реальну сукупність, а на підставі об'єктивно існуючої єдності дій винного як продовжуваної злочинної діяльності.
Розкрадання у великих розмірах згідно з російським законодавством виглядає дещо інкаше і являє собою щось середнє між поняттями великого і особливо великого розміру викраденного, які існують в українському і білоруському законодавствах.
Зокрема, в п. 8 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду Російської федерації від 25 квітня 1995 року "Про деякі питання застосування судами законодавства щодо відповідальності за злочини проти власності" зазначається: "Судам слід взяти до уваги, що розкраданням у великих розмірах треба кваліфікувати і вчинення кількох розкрадань чужого, в тому числі і державного майна, загальна вартість якого в двісті і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати, якщо вони вчинені одним способом і за обставин, які свідчать про умисел вчинити розкрадання у великих розмірах.
Таким чином, згідно з російським законодавством, для визнання розкрадання таким, що вчинене у великих розмірах, визначальним є те, що воно вчиняється в один і той же спосіб, а продовжуваний це злочин чи повторний — принципового значення не мас. Головне — встановити умисел винного на розкрадання у великих розмірах.
Ст. 861 КК України (ст. 911 КК Білорусі) охоплює своїм складом усі форми розкрадання, незалежно від способу вилучення майна. Якщо особливо великий розмір збитків був спричинений, наприклад, бандою, яка здійснювала розкрадання, то таке діяння слід кваліфікувати за сукупністю як бандитизм і розкрадання в особливо великих розмірах. Розкрадання у великих чи особливо великих розмірах може бути вчинене як однією особою, так і групою осіб. У зв'язку з цим виникає питання про кваліфікацію дій співучасників. Розв'язання цього питання залежить від встановлення умислу кожного із співучасників на спричинення загальної шкоди. В тих випадках, коли кожний із співучасників брав безпосередню участь у розкраданні майна або сприяв в цьому виконавцю у всіх епізодах розкрадання, дії всіх співучасників кваліфікуються в залежності від загальної суми викраденого. Якщо ж співучасник розкрадання брав участь не у всіх епізодах, його відповідальність настає в межах умислу за ту шкоду, яка була спричинена за його особистої участі в спільному розкраданні.
Вважається, що за сучасник умов наявність окремої норми, яка передбачає відповідальність за розкрадання в особливо великих розмірах незалежно від способу розкрадання, створює лише незручності в правозастосувальній практиці і викривлює статистичні показники щодо співвідношення тих чи інших форм розкрадання. Тому, мабуть, буде доцільно або взагалі відмовитись від самого поняття розкрадання в особливо великих розмірах, або передбачити його як кваліфікуючу ознаку в окремих складах розкрадань поряд із розкраданням у великих розмірах.
<І>
6. ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИМ РЕЦИДИВІСТОМ
Розкрадання можуть кваліфікуватися як вчинені особливо небезпечним рецидивістом лише тоді, коли винний був визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом до вчинення даного розкрадання і судимість у встановленому законом порядку не знято.
Зазначена кваліфікуюча ознака мас місце в усіх складах розкрадань, крім розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем, що пояснюється специфікою суб'єктів цих форм розкрадань.
При кваліфікації розкрадань, вчинених групою осіб, дана кваліфікуюча ознака ставиться за провину лише тій особі, котра має спеціальні ознаки суб'єкта.
До корисливих посягань на власність при відсутності ознак розкрадання кримінальний закон України відносить вимагательство (ст. 8б2, 144 КК), спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір'ям (ст. 87 КК), привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного державного чи колективного майна (ст 88 КК). Кримінальні закони Білорусі і Росії названі види складів злочинів поширюють на будь-які посягання, незалежно від форми власності. При цьому в білоруському КК є такий склад, як порушення правил користування енергією чи газом у побуті (ст. 922 КК), а в російському КК, окрім тих складів, що мають місце в українському законодавстві, передбачені ще два склади: незаконне заволодіння транспортним засобом, конем або іншим цінним майном без мети їх крадіжки (ст. 1481 КК) і незаконне за-володіння чужим нерухомим майном з корисливою метою при відсутності ознак розкрадання (ст. 1482 КК).
<І>
1. ВИМАГАТЕЛЬСТВО
Вимагательство визначене в законі як вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру під погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна, а також майна, що перебуває в їх віданні чи під охороною.