Мир Знаний

Кваліфікація злочинів проти власності (Ємельянов) (стр. 7 из 23)

<І>

4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

При класифікації злочинів проти власності слід враховувати дві суттєві обставини: 1) тенденцію до однакового підходу до всіх посягань проти власності, незалежно від її правових форм; 2) неоднакове ставлення до охорони річних форм власності, яке існує поки що в Україні.

З урахуванням сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак складів злочинів вважається за можливе виділити загальні групи (види) злочинів проти власності, незалежно від її правових форм. Щодо того, які конкретні склади входитимуть до тієї чи іншої групи, це залежить від наявності даних складів в тій чи іншій главі КК, де передбачена відповідальність за злочини проти держивної і колективної власності або проти приватної власності громадян.

Виділяють такі групи (види) злочинів проти власності: корисливі і некорисливі злочини; корисливі, в свою чергу, поділяються на розкрадання та інші корисливі злочини без ознак розкрадання. Така ж сама класифікація згідно з чинним законодавством мас місце в білоруській і російській кримінально-правовій науці та судовій практиці. Докладна класифікація по групах (видах) злочинів проти власності і конкретних складах, які належать до тієї чи іншої групи, грунтовно буде розглянута при подальшому викладенні матеріалу. Тут зазначимо лише таке.

Згідно з українським законодавством, однорідними складами, що мають місце в обох главах, є: в групі розкрадань - крадіжка. грабіж, розбій, шахрайство; в групі інших корисливих злочинів — вимагательство; в групі некорисливих злочинів — умисне знищення або пошкодження майна. Перелік складів, де передбачена відповідальність за злочини проти державної і колективної власності, набагато ширший. Крім зазначених, він включає до себе такі склади: в групі розкрадань — розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем і розкрадання в особливо великих розмірах, незалежно від способу розкрадання; в групі інших корисливих злочинів — спричинення майнової шкоди державі або громадській організації шляхом обману або зловживання довір'ям і привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, цінного майна, яке завідомо належить державі або громадській організації: в групі некорисливих злочинів — необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна і злочинно-недбале ставлення до охорони державного або колективного майна.

Згідно з білоруським і російським законодавством склади злочинів розподіляються на групи злочинів проти власності, незалежно від її правових форм, і являють єдину систему злочинів проти власності. Безумовно, є деякі специфічні особливості по конкретних складах, що входять до тієї чи іншої групи, але в цілому система злочинів проти власності по конкретних складах і групах в Білорусі і Росії подібна до української системи злочинів проти державної і колективної власності.

Злочини проти власності можна класифікувати також за віковим критерієм, тобто за законодавчим закріпленням віку, з якого настає відповідальність за вчинення того чи іншого злочину проти власності.

Як убачається з Кримінальних кодексів України, Білорусі та Росії, в усіх цих державах з 14-річного віку настає відповідальність за крадіжку, грабіж, розбій; з 16-річного віку — за розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем; спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір'ям, привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна, необережне знищення ябо пошкодження майна. За розкрадання шляхом шахрайства в Україні і Білорусі відповідальність настас з 16 років, в Росії — з 14 років. За умисне знищення або пошкодження майна в Україні і Білорусі кримінальна відповідальність настає з 14 років лише у разі настання тяжких наслідків, в інших випадках — з 16 років. У Росії за умисне знищення або пошкодження майна відповідальність завжди настає з 14 років.

Отже, режим кримінальної репресії щодо неповнолітніх в Росії найсуворіший, а в Україні — найм'якший.

<І>

1. ПОНЯТТЯ РОЗКРАДАННЯ ТА ЙОГО ОЗНАКИ

Поняття розкрадання в чинному законодавстві є родовим, таким, що об'єднує загальними ознаками ряд складів злочинів проти власності. Закон в Україні і в Білорусі не формулює загального поняття розкрадання. Це поняття розробляється теорією і практикою на підставі вивчення характерних ознак складів усіх форм даного злочину. Законодавче визначення розкрадання наводиться в російському кримінальному кодексі в примітці до ст. 144 таким чином: "У ст. 144—1472 під розкраданням слід розуміти вчинене з корисливою метою протиправне безоплатне вилучення та (або) обернення чужого майна на користь винного або інших осіб, що спричинило шкоду власнику або іншому володільцю цього майна".

Із загального визначення розкрадання слід виділити основні ознаки, які стосуються об'єкта і предмета злочину, його об'єктивної і суб'єктивної сторін, а також суб'єкта злочину, і дозволяють об'єднати в одну групу однорідні склади злочинів проти власності і відмежувати їх від суміжних складів.

Об'єкт розкрадань такий самий, як і у всіх злочинів проти власності. Безпосереднім об'єктом злочину при розкраданні є конкретні відносини власності, яким завдається або може бути заподіяно шкоди. Ці відносини постаюь у вигляді суб'єктивних прав по володінню, користуванню і розпорядженню майном, яке належить конкретним суб'єктам права власності. Саме цим суб'єктивним правам завдає гься шкода при вчиненні розкрадання. Викрадене ж майно, з приводу якого існують такі відносини, збитків не зазнає.

Предметом розкрадання може бути майно, що належить суб'єктам права власності на праві державної, приватної або змішаної форми власності.

Під майном у цивільному праві розуміють як предмети матеріального світу, так майнові права і обов'язки.

Однак у кримінальному законодавстві термін "майно" вживається звичайно у вузькому значенні — як предмети матеріального світу. Майнові права позначаються поняттям "право на майно" і розглядаються як самостійні предмети злочинних посягань.

Тим часом у залежності від конструкції складів злочинів. посягання, які хоч об'єктивно і завдають шкоди інтересам власника, можуть бути віднесені не до злочинів проти власності, а до інших злочинів, оскільки, на думку законодавця, такими посяганнями на той чи інший предмет в першу чергу спричиняються збитки іншим суспільним відносинам, а не відносинам власності.

Так, не визнаються за розкрадання посягання на об'єкти виняткової власності народу України або права інтелектуальної власності.

Не можуть бути. зокрема, предметом розкрадання багатства природи в їхньому природному стані (земля, її надра, ліс, що не відділений від коріння — сироростучий ліс, дичина в лісі, риба у воді). Ці предмети в їхньому природному стані не е майном. Тому порушення правил використання багатства природи може за певних умов утворювати господарський злочин або злочин проти порядку управління.

Однак незаконне обернення на свою користь плодів землі, які вирощені працею людини, а так само, які вже здобуті із їхнього природного стану із затратами праці і дістали грошову оцінку, слід вважати розкраданням. Сюди належать: врожай з полів, плоди з саду або з городу, саджанці в розсаднику, лісопродукція на лісовій ділянці або лісосплаві, дерева, що дирогкені в населених пунктах, на придорожних смугах. Предметом розкрадання є також риба, яку вирощують у спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, дикі тварини і птахи, які знаходяться в розплідниках і вольєрах.

Так само слід відрізняти об'єкти права інтелектуальної власності від матеріального носія, в якому дістав вираження твір або інший результат інтелектуальної праці (картина, книга, скульптура, кіноплівка, відеокасета і т ін.) Сутність права інтелектуальної власності полягає в нематеріальній природі її об'єктів як системи образів, понять. формул тощо, і належати це право може тільки авторам та їхнім законним спадкоємцям, тому серйозні порушення авторських і винахідницьких прав кваліфікуються за статтями глави КК про злочини проти політичних і трудових прав громадян. Право власності на матеріальні носії, в яких виражений той чи інший твір, може належати обмеженому колу осіб, але уже не як право інтелектуальної власності, а в порядку звичайного майнового права Тому матеріальні носії результатів інтелектуальної праці можуть бути предметом розкрадання.

Викрадення предметів, що знаходяться в могилі чи на могилі, а так само розкрадання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів до неї або вибухових речовин, розкрадання радіоактивних матеріалів або наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також розкрадання обладнання, яке призначене для виготовлення наркотичних засобів і психотропних -речовин, через специфіку предмета злочину віднесені до злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку і народного здоров'я і кваліфікуються за ст. 212, 223, 2283, 2292, 22917, 22919 КК України. Проте розкрадання складових частин або окремих деталей вогнепальної зброї з наступним виготовленням придатної для стріляння зброї слід кваліфікувати в залежності від способу розкрадання за статтями про злочин проти власності і за статтею, що передбачає відповідальність за незаконне виготовлення зброї.