Смекни!
smekni.com

Проблеми ефективності виробництва та формування ринку зерна (стр. 21 из 28)

З наведених в табл. 3.7 даних можна зробити висновок, що у 1999 р. в сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області ціни на основні зернові культури були дещо нижчими від середніх цін в Україні. Аналогічна тенденція спостерігалася і у 2000 p., але за рахунок кращої якості регіональні ціни на пшеницю та зернобобові культури перевищили середньодержавний рівень відповідно на 13,8 і 2,4%.


Таблиця 3.7

Співвідношення цін реалізації зернових культур по всіх каналах внутрішнього позабіржового ринку в областях України у 2003 р._______

Культури Україна Тернопільська область
ціна, грн. за 1т максимальна до середньої, % мінімальна до середньої,% максимальна до мінімальної, % коефіцієнт варіації, % ціна, грн. за 1т у % до України
Зернові культури - всього 200,4 131,2 85,0 154,3 12,8 195,0 97,3
в тому числі: пшениця 200,4 139,7 88,1 158,6 13,3 194,9 97,3
жито 180,6 128,3 83,9 152,8 12,8 156,1 86,4
ячмінь 175,1 148,7 80,5 184,7 17,8 164,2 93,8
кукурудза 251,0 296,8 74,8 396,7 46,5 225,9 90,0
гречка 596,5 125,2 73,4 170,4 11,6 592,6 99,3

Зміна цінової політики держави дозволила зробити суттєвий крок у напрямку розв'язання проблеми диспаритету цін та підвищення рівня фінансової самодостатності галузі. Крім того, створені можливості для нарощування експортних ресурсів зерна за умови забезпечення продовольчого, насіннєвого і фуражного балансів окремих регіонів і держави в цілому.

Протягом останніх років одночасно із зменшенням валових зборів спостерігається погіршення якості зерна. Так, у 1997 р. було закуплено 924 тис. т цінних сортів пшениці, або 34,4% всіх закупок, тоді як у 1991 р. -близько 5,2 млн. т, що становило 65,8% [24, с.389]. У господарствах зони Лісостепу ця частка скоротилася відповідно з 58,0 до 49,4%. Погіршення якості відбувається й по інших зернових культурах. На зниження продовольчої цінності і здатності до тривалого зберігання зерна негативно впливають такі чинники, як порушення гумусного балансу ґрунту, розтягування строків збирання урожаю, значне ураження зернових культур шкідниками і хворобами, вилягання та забур'яненість посівів, незадовільна первинна доробка збіжжя. В умовах ринкової конкуренції вирощувати низькоякісне зерно стає невигідним, оскільки це позначається на зниженні цін, а відтак, і зменшенні доходів товаровиробників. Районовані на території України сорти пшениці за умови дотримання сортової агротехніки дозволяють збирати високі врожаї зерна, споживні характеристики якого здатні забезпечити виробництво високоякісних хліба, круп, макаронних виробів.

У зв'язку з цим потребує удосконалення система управління якістю зерна на регіональному рівні за рахунок здійснення комплексу агрономічних та організаційно-економічних заходів, спрямованих на збільшення обсягів виробництва високоякісної продукції.

Для розв'язання проблеми створення економічних передумов стабільного розвитку зернопродуктового та інших підкомплексів аграрного сектора в Україні формується законодавча і нормативна база щодо державної підтримки товаровиробників незалежно від форм власності та організації виробництва. Зокрема, Указом Президента України від 29.06.2000 р. "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" визначені напрямки посилення ролі держави у забезпеченні наповнення та функціонування вітчизняного зернового ринку, раціонального використання ресурсів зерна з метою запобігання стихійних змін кон'юнктури, невиправданих обсягів експорту, значного зростання цін на зерно та продукти його переробки.

Підкреслюється необхідність здійснення заставних закупівель зерна як важливого механізму підтримки сільгосптоваровиробників та оптимізації цінової динаміки на ринку. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2000 р. №1141 "Про впровадження заставних закупівель зерна у сільськогосподарських виробників" визначено, що рівень заставних цін повинен враховувати кон'юнктуру вітчизняного та світового ринку.

Розрахована на 2000 p. заставна ціна пшениці 3 класу становила 420 грн./т (без урахування ПДВ). Проте високий рівень внутрішніх цін на зернові культури у 2000/2001 маркетинговому році обумовив відсутність необхідності практичного впровадження механізму заставних закупівель.

На період з 1.07.2001 р. до 1.07.2002 р. заставні ціни на зернові культури визначені постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. №371 "Про встановлення заставних цін на основні зернові культури".

Для проведення закупівель зерна за заставними цінами передбачається залучення кредитних ресурсів комерційних банків з компенсацією ставок за рахунок бюджету у розмірі 70% облікової ставки НБУ на день укладання кредитної угоди.

Незважаючи на існування механізму заставних закупівель зерна, проблема стабільності системи ціноутворення залишається. Зокрема, в Україні практично відсутні строкові контракти - опціони, ф'ючерси, за якими стабілізуються ціни на зерновому ринку розвинених країн задовго до збирання врожаю.

Ефективність економічних відносин між суб'єктами зернопродуктового підкомплексу значною мірою залежить від збалансованого розвитку усіх сфер інтегрованої системи, забезпечення раціонального співвідношення між цінами і доходами партнерів виробничого ланцюгу проходження продукції від товаровиробника до споживача.

Для створення умов еквівалентності економічних відносин між виробниками сировини і переробними підприємствами рівень цін має формуватися за єдиною методологією - на основі концепції ціни виробництва, що дозволить отримувати всіма партнерами рівновеликого прибутку на авансований капітал.

3.3 Удосконалення механізму міжгалузевих економічних зв'язків у зернопродуктовому підкомплексі АПК

Ефективність зернового підкомплексу визначається раціональністю інтеграційних зв'язків між різними ланками даного підкомплексу, котрі забезпечують гармонійне формування зернового потоку. Руйнування командно-адміністративної системи регулювання економіки спричинило розриви названих зв'язків і порушення роботи усього АПК.

Відносини між елементами зернопродуктового підкомплексу України відрізняються від інших підкомплексів АПК, оскільки зернова продукція характеризується високою лежкістю і тривалим зберіганням, доволі транспортабельна. Все це обумовило кількаразову ступеневість реалізації, перепродаж зерна, що в свою чергу спричинило подорожчання кінцевої продукції підкомплексу, хоча це не позначається на прибутках сільськогосподарських виробників. Разом з тим, обмежені можливості для тривалого зберігання зерна безпосередньо товаровиробниками, очікування сприятливішої кон'юнктури ринку змушує сільськогосподарських товаровиробників користуватися послугами монополізованих підприємств першої і третьої сфер АПК та агросервісу. Внаслідок цього між партнерами АПК виникають протиріччя, що виливаються у диспаритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, а найбільше збитків від цього зазнає зернове господарство.

Диспаритет виявився однією з головних причин, які унеможливлюють ресурсне забезпечення зернової галузі на рівні прогресивних технологій, а отже, і зниження собівартості зерна. Зокрема, якщо у 1990 році для придбання трактора Т-150К необхідно було реалізувати 37,8 тонн зерна, то у 2002 році у 11,6 разів більше (табл. ЗЛО).

Таблиця 3.10 Співвідношення цін на техніку та зерно__________________

Технічний засіб і марка Кількість зерна, необхідного для придбання одиниці техніки, т Збільшення обсягів зерна, необхідного для придбання одиниці техніки, разів. 1990 р.=1
1990 1996 1998 2000 2002 1996 1998 2000 2002
Трактор Т-150К 37,8 297,3 454 235,7 440 7,9 12,0 6,2 11,6
Трактор ПМЗ-6АЛ 14,1 79,3 82,3 73,6 123,2 5,6 5,8 5,2 8,7
Зернозбиральний комбайн СК-5 "Нива" 34,2 345,3 486,3 383 556,8 10,1 14,2 11,2 16,3
Автомобіль КАМАЗ 48,4 300,9 450,7 210,6 364,2 6,2 9,3 4,4 7,5
Бензин автомобільний 0,6 3,1 5,1 3,6 5,1 5,2 8,5 6,0 8,5
Дизпальне 0,2 2,7 4 3 4,6 13,5 20,0 15,0 23,0

Недосконалість стандартної системи і відсутність належних умов для визначення якісних показників зерна негативно впливає як на зерновиробничу, так і на переробну галузі. Використання сьогоднішньої системи класифікації якості зерна в Україні приводить до того, що виробники при реалізації втрачають від 6% до 15% вартості фуражного зерна визначеного класу. Інакше кажучи, при введенні в Україні системи класифікації якості зерна, наближеної до міжнародної, близько 20 - 30% фуражного зерна, зокрема пшениці, буде класифікуватися як продовольче, оскільки по кількості білка, що міститься, за міжнародними стандартами воно таким і є. За рахунок цього вартість зерна і буде збільшена. Негативним явищем вважаємо посилення залежності галузі виробництва зерна від монополізованих елементів інфраструктури зернового господарства.