Зі збільшенням обсягу випуску та реалізації продукції відповідно збільшаться відрахування у бюджет у вигляді податку на прибуток, а також відрахування на соціальні заходи.
ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дає підстави ; зробити наступні висновки та обґрунтувати основні пропозиції щодо і підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу І Тернопільської області.
1. Відносини між елементами зернопродуктового підкомплексу України відрізняються від інших підкомплексів АПК, оскільки зернова продукція характеризується високою лежкістю і тривалим зберіганням, доволі транспортабельна. Все це обумовило кількаразову ступеневість реалізації, перепродаж зерна, що в свою чергу спричинило подорожчання кінцевої продукції підкомплексу, хоча це не позначається на прибутках сільськогосподарських виробників. Як наслідок, стосунки між виробниками зерна та заготівельними й переробними галузями через незбалансованість їх інтересів мають конфронтаційних характер.
2. Ефективність виробництва зернопродуктового підкомплексу -відносний показник, що характеризує результативність виробництва у зіставленні з використаними виробничими ресурсами. Критерій ефективності - постійне збільшення виробництва чистої продукції при найменших затратах живої та уречевленої праці на базі раціонального використання земельних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
3. Формування ефективного зернопродуктового господарства залежить від зовнішніх факторів - незалежних від підприємств даного під комплексу (загальної політичну й соціально-економічну ситуації в країні та регіоні, розвиток інфраструктури АПК, платоспроможний попит основної маси населення, наявність умов для виробництва і переробки зерна в регіоні, можливі обсяги завозу ззовні через імпорт та з інших регіонів; ціни на матеріальні ресурси,наявність конкурентного середовища на зерновому ринку, інвестиційна (в тому числі амортизаційна), фінансово-кредитна та
податкова політика в країні), та внутрішніх, котрі безпосередньо залежать від самого підприємства - (організаційно-правова форма підприємства, внутрішня структура; рівень техніко-технологічного забезпечення і виробництва; організація й управління виробництвом, наявність \ висококваліфікованих спеціалістів у сфері менеджменту та служби і маркетингу; асортимент, якість і конкурентоспроможність продукції; рівень | підвищення продуктивності праці та дотримання режиму економії).
4. Підвищення ефективності зернопродуктового комплексу АПК неможливе без об'єктивної економічного оцінення явищ та процесів, що відбуваються у даній галузі. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз, правильно визначити досягнутий рівень економічної ефективності та зробити відповідні висновки щодо основних напрямків підвищення економічної ефективності зерновиробництва.
Усі показники для вивчення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно розподіляти на три укрупнені групи: показники рівня ефективності виробництва; показники факторів ефективності виробництва; показники результатів зміни ефективності виробництва.
5. При оціненні ефективності зерновиробництва потрібно максимально враховувати його особливості. По-перше, відмінності у якісних характеристиках ґрунтів - їх родючості, продуктивності, рівнях використання, що мають величезний вплив на результати виробництва. По-друге, кліматичні умови - температурний режим, кількість опадів, кількість сонячних днів, тривалість безморозного періоду тощо. По-третє, слід враховувати напрямок використання зерна, оскільки при визначенні економічної ефективності виробництва продовольчого та фуражного зерна є певні особливості. Зокрема показники економічної ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують з урахуванням його якості, вмісту клейковини та білку, засміченості, вологості, інших якісних параметрів зерна. Для фуражного зерна необхідно показати їх кормову цінність.
6. Серед основних резервів підвищення ефективності виробництва можна виокремити такі: скорочення обсягу відходів, втрат сировини і; ліквідація браку, розширення асортименту та поліпшення якості сировини, і матеріалів і палива, удосконалення конструкцій машин, обладнання і технології, заміна дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, повніше' використання вторинних ресурсів і відходів виробництва, поліпшення складського господарства. Суб'єкти, що діють у зернопродуктовому підкомплексі повинні постійно контролювати вплив тих чи інших факторів ефективності і на цій основі сприяти підвищенню ефективності виробництва, і Підвищення ефективності зернопродуктового підкомплексу пов'язане з і пошуком внутрівиробничих резервів і розробкою заходів щодо їх І ефективного використання, які передбачають необхідність:
1) визначено комплексну систему заходів інтенсивного розвитку зернового господарства, що ґрунтується на передових технологіях, | використання покращених сортів зернових, пристосованих до місцевих умов, покращення розміщення виробництва окремих зернових культур з ; урахуванням грунтово-кліматичних умов та матеріально-технічного \ забезпечення кожного району області, вдосконалення відповідно до цього структури і сівозмін посівних площ; ;
2) запровадити технології у зерновиробництві, що ґрунтуються на застосуванні комплексних агрегатів, котрі не тільки заощадять обмежені матеріально-технічні ресурси сільського господарства, а й за рахунок мінімізації технологічних операцій позитивно вплинуть на структуру ґрунту;
3) технічно модернізувати та максимально повно використовувати виробничі потужності хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, для чого реорганізацію потужностей здійснювати у напрямку збільшення частки прогресивного обладнання у структурі основних засобів і підвищенняступеня їх використання, прискорити в Україні розвиток вітчизняного продовольчого машинобудування і широко запроваджувати лізингові операції, сприяти капіталовкладенням та залученню інвестицій у підприємства зернопродуктового підкомплексу;
4) застосовувати маловідходні та безвідходні технології, котрі дадуть змогу скоротити втрати та збільшити випуск продукції;
5) встановити паритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, забезпечивши таким чином рівномірний розвиток усіх ланок зернопродуктового підкомплексу. Розв'язати проблему з розподілу ринкової ціни кінцевої продукції зернопродуктового підкомплексу між переробною промисловістю і сільським господарством через встановлення рівнозначної норми прибутку на рівні не менше 15% на авансований капітал з врахуванням періоду обіговості оборотних засобів. Крім цього, необхідно зменшити податкове навантаження на ціну та скорочення торгових надбавок через обмеження перепродажу зерна;
6) формувати відносини між елементами підкомплексу на основі збалансованості та функціональної завершеності технологічних ланцюжків і виробництв підкомплексу та запровадження агропромислової інтеграції у зернопродуктовому підкомплексі;
7) налагодити роботу маркетингових служб як на рівні підприємства, так і на рівні посередницьких структур, зокрема обласних виробничих об'єднань зернопереробної промисловості, котрі повинні проводити маркетингові дослідження, надавати учасникам зернового ринку консультації і послуги, забезпечувати необхідною інформацією;
8) посилити роль держави у стабілізації діяльності зернового ринку, оскільки скорочення рівня підтримки сільського господарства державою в умовах монополізації ринку матеріально-технічного забезпечення, хлібоприймальних і зернопереробних послуг та диспаритету цін є передчасним заходом. Свої дії держава мусить спрямовувати на захист відмонополізації першої та третьої галузей зернопродуктового підкомплексу для визначення правових умов реалізації зерна та формування цін на зерновому ринку, на посилення контролю з боку держави за рухом зерна як всередині країни, так і за експортно-імпортними операціями, на запровадження механізму заставних та інтервенційних закупок зерна, спрямованих на зменшення впливу коливань цін на ринку зерна.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. "Аваль" приступил к продаже облигаций Укрзернопрома. // Хранение и переработка зерна. - 2002. - № 11. - С.З.
2. Андрийчук В. Г., Вихор Н. В. Повышение эффективности агропромышленного производства. - К.: Урожай, 1990. - 232 с.
3. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - К.: ІЗМН, 1996.-512 с.
4. Андрійчук В. Г. Оцінка макро- та мікро параметрів економіки в контексті продовольчої безпеки України // Економіка АПК. - 2001. - № 5. -С. 61-65.
5. Антимонопольный комитет оштрафовал PestControlltd// Хранение и переработка зерна. - 2002. - № 10. -С.4.
6. АПК необходима Доктрина развития // Хранение и переработка. -2002.-№12.-С.2.
7. АПК: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно-аналітичний збірник / Інститут агарної економіки УААН; Редкол.: П. Т. Саблук (голова ред.) та ін. - К.:ІАЕ. - Вип. 4. - 2000. - 601 с
8. Артеменко В. Ф. Аналіз сучасного стану зернопереробних підприємств, проблеми, перспективи розвитку, потреба в обладнанні для переробки та зберігання зерна // Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 4.-С. 7-8.
9. Артеменко В. Ф. Шляхи зниження вартості обігу зерна та продуктів його переробки на елеваторах і хлібоприймальних підприємствах// Хранение и переработка зерна. - 2000. - № 5. - С. 3 - 5.