Банківське право України (Карманов) (стр. 38 из 88)

зберігати свої гроші та інші цінності разом з грошима та цінностями банку.

Керівники, головні бухгалтери і завідуючі касами установ банків зобов'язані забезпечити суворе дотримання правил здійснення емісійно-касових операцій, здійснення контролю за своєчасним оприбуткуванням грошей, які надійшли до кас банку, і перерахуванням грошей з оборотних кас понад потреби в запасі готівки у сховищах.

До установ банків і службових осіб, винних у порушенні вимог правил організації емісійно-касової роботи, можуть бути застосовані передбачені відповідними законодавчими актами заходи фінансового і дисциплінарного впливу, а в окремих випадках — і карна відповідальність.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживання під час здійснення операцій з готівкою, приховування доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки.

В основі цих санкцій лежить принцип забезпечення єдиного державного підходу до встановлення економічної відповідальності господарських суб'єктів за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. Так, відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до порушника застосовуються штрафні санкції. Для наочності складемо таку схему (рис. 26).

Штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань комерційних банків, державної контрольно-ревізійної служби, органів Міністерства внутрішніх справ України, Національного банку України у встановленому законодавством порядку, а стягнуті кошти направляються до державного бюджету.

Крім того, статтею 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення ними касової дисципліни у розмірі від 8 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здійснення готівково-грошового обігу. Тому чинні нормативні акти з питань готівкового обігу та емісійно-касової роботи повинні постійно вдосконалюватися залежно від конкретних економічних умов, які складаються у державі.

Рис 26

Виходячи з вищевикладеного можна дати таке поняття касової дисципліни — виконання всіма суб'єктами господарювання встановлених чинними нормативними актами правил здійснення операцій з готівкою.

ПІДСУМОК

Грошові розрахунки в Україні здійснюються за допомогою готівки та в безготівковій формі. У цій главі Ви розглянули юридичну сутність готівкових розрахунків в Україні. У теперішній час в Україні готівкові гроші обслуговують переважно сферу особистого споживання, тобто прибутки і витрати населення. Інфляційні чекання, недостатній рівень розвитку банківської системи електронних розрахунків, падіння купівельного попиту переважної частини населення — все це не сприяє розвитку безготівкових розрахунків у сфері особистого споживання.

Перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Україні пов'язані із стабілізацією грошового обігу, ринковими перетвореннями в економіці, запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків.

Сподіваємось, що отримані знання допоможуть Вам у роботі, особливо тим, хто безпосередньо є учасником відносин в сфері готівкових розрахунків.

Глава 6 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

7. Правові основи організації безготівкових розрахунків.

2. Яка виникає відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань.

Безготівкові розрахунки в своїй сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта правових та економічних відносин.

У цій главі буде розглянута правова основа регулювання безготівкових розрахунків.

§ 1. Правові основи організації безготівкових розрахунків

Юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, та фізичні особи, у тому числі фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, відкривають поточні рахунки, інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. У разі відкриття підприємством в установах банків більше одного рахунку, воно визначає один з цих рахунків як основний. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого можуть здійснюватися лише у випадках уступки вимоги і переводу боргу відповідно до глави 17 Цивільного кодексу України та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Сфера безготівкових розрахунків організаційно поділяється на міжбанківські розрахунки, що обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банку. Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарстві України визначені законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про підприємства в Україні», у Постанові Верховної Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті», а також у нормативних актах Національного банку України.

У найповнішому вигляді організація безготівкових розрахунків визначена в Інструкції №7 Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». Вимоги інструкції поширюються на підприємства, організації та установи всіх форм власності, банки та їх установи, підприємців без створення юридичної особи і на фізичні особи та обов'язкова для виконання ними.

Організація безготівкових розрахунків ґрунтується на ряді принципів:

1) підприємства всіх форм власності повинні зберігати свої грошові кошти у банках на розрахункових рахунках і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок одержувача;

2) момент проведення платежу повинен максимально наближатися до відвантаження товару;

3) платежі з рахунку підприємства проводяться банком з дозволу власника рахунку і в порядку, встановленому керівником підприємства;

4) господарчі органи мають право вибирати форми розрахунків і спосіб платежу з числа передбачених діючим законодавством;

5) господарчі органи мають право вибирати банк для відкриття свого рахунку.

Переваги безготівкових розрахунків перед готівковими очевидні: прискорюється обіг грошей суб'єктів господарювання, значно скорочуються суспільні витрати обігу, збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Відповідно до Інструкції № 7 Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» передбачені певні форми безготівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію системи безготівкових розрахунків. Форми безготівкових розрахунків охоплюють сукупність розрахункових документів, порядок їх оформлення, приймання установами банків та відповідний документообіг. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, певними ознаками, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним господарським завданням, змістом і методами розв'язання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

Відобразимо правові форми безготівкових розрахунків у вигляді схеми (рис. 27).

Рис. 27

Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок їх використання визначається Національним банком України.

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Кожна форма безготівкового розрахунку встановлюється комплексом правових норм, які регулюють порядок грошових платежів за товар, послуги і неторгові операції між організаціями та підприємствами різних форм власності, між організаціями, громадянами, за допомогою правил і прийомів документообігу. Отже, форма безготівкового розрахунку — це правова форма проведення розрахунків.

Порядок і форма безготівкових розрахунків визначаються у договорі між сторонами.

Розглянемо правові форми безготівкових розрахунків.

Першою формою розрахунків, яку ми розглянемо, є розрахунки із використанням платіжних доручень

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.