При розрахунках акредитивами в правові відносини вступають такі суб'єкти:
заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;
банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;
бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);
виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим або банком-платником. Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
а) покритий — акредитив, при якому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;
б) непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відзивним або безвідзивним. У разі відсутності такої вказівки акредитив вважається без-відзивним.
Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом). Усі розпорядження про змінення умов відзивного акредитива заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива. Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.
Безвідзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про змінення умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.
В іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися такі акредитиви:
а) депоновані — списанням коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами» балансових рахунків № 2526, № 2550 № 2552, № 2554, № 2602, № 2622.
б) гарантовані — наданням виконуючому банку права списувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.
Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований,
Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів, Усі претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку Строк дії акредитива в банку емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв'язком між банками Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції Банк-емітент у свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а останній — бенефіщара Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом
Акредитивна правова форма безготівкових розрахунків, з одного боку, гарантує своєчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги, а з другого боку, вона сповільнює оборот (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей Форма розрахунків за акредитивами в умовах України є засобом адаптації системи безготівкових розрахунків до ринкових відносин в умовах кризової економіки Акредитивна форма розрахунків в Україні обмежена і не дає належного ефекту.
Наступною правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки векселями
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя
Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Положенням «Про переказний і простий вексель», прийнятим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 09 92 р № 528
Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється «Порядком проведення банком операцій з векселя ми», затвердженим Правлінням Національного банку України від 25 02 93 р.
Правова характеристика векселя буде подана у 9 главі
Наступною правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки платіжними вимогами
Платіжна вимога — це документ котрий містить вимогу одержувача коштів до платника про оплату визначеної суми через банк
Вони приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписування День заповнення платіжної вимоги не враховується Розрахунки платіжними вимогами застосовуються у разі безспірного стягнення та безакцентного списання коштів При цьому платіжні вимоги подаються стягувачем у банк, в якому він обслуговується, у 3 примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках Залежно від конкретного випадку безспірного списання (стягнення) коштів, у рядку «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач має зазначити назву і відповідну статтю закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) коштів, у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення, акт, на підставі якого здійснюється стягнення (постанова, рішення, наказ тощо) Якщо зі змісту закону випливає необхідність посилання на інші документи (до говір, митну декларацію, вексель тощо), то в платіжній вимозі мають вказуватися реквізити відповідного документа (назва, дата, номер) Якщо у платіжній вимозі не заповнений рядок «Призначення платежу», то банк повинен повернути Гі без виконання Уразі якщо безспірне стягнення здійснюється згідно зі статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України, то до платіжної вимоги має додаватися відповідь підприємства-боржника (оригінал), а якщо в ній не зазначена сума визнаної претензії, то додається також копія претензії Після списання коштів з рахунку боржника оригінал відповіді підприємства-боржника за лишається в документах дня банку платника Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого документа, оригінал (дублікат) якого додається, посилання у розрахунковому документі на законодавчий акт не потрібне
У разі коли платник та одержувач коштів обслуговуються у різних установах банку, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв'язком надсипаються банком одержувача у банк платника, третій — видається на руки одержувачу коштів У банку платника перший примірник виконує функцію меморіальною документа для списання коштів з рахунку платника, другий — видається платнику з випискою із особового рахунку У разі якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий — видається платнику, третій — одержувачу коштів Реєстр подається банку в двох примірниках, перший з яких залишається в документах дня банку, а другий як розписка видається підприємству — одержувачу коштів Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірною стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.
Останньою правовою формою безготівкових розрахунків є розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями)
Інкасове доручення (розпорядження) — це документ, який складають банки та інші суб'єкти правовідносин у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безперечного) стягування коштів
Вони застосовуються при одержанні від боржника платежу за виконавчими або прирівняними до них документами, які подав на інкасо стягувач Інкасові доручення (розпорядження) приймаються банками до виконання протягом десяти календарних днів з дня виписування День заповнення інкасованого доручення (розпорядження) не враховується Залежно від конкретного випадку безспірного списання (стягнення) коштів, у рядку «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) вказується назва і відповідна стаття закону, якою передбачено безсгарне списання (стягнення) коштів, у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення, акт, на підставі якого здійснюється стягнення (постанова, рішення, наказ тощо) Якщо зі змісту закону випливає необхідність посилання на інші доку менти, то в інкасовому дорученні (розпорядженні) мають вказуватися реквізити відповідного документа (назва, дата, номер) Якщо законом передбачено безспірне стягнення пені, то в розрахунковому документі сума основного боргу і сума пені вказуються окремо Якщо в інкасовому дорученні (розпорядженні) не заповнений рядок «Призначення платежу», то банк повинен повернути його без виконання