§ 2. Зміст і форма договору застави
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Якщо предметом договору є майно, то договір охоплює і належність цього майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпоряджувального документа (коносаменту, складського посвідчення — варіанта тощо) кредитору. Цінні папери передаються безпосередньо заставодержателю або на депозит банку чи нотаріальної контори. У тих випадках, коли майно знаходиться у спільній власності, воно може бути передане в заставу при наявності письмової згоди всіх співвласників. Майно, що знаходиться в спільній частковій власності, може передаватися в заставу за умови виділення з нього частки в натурі.
У договорі застави майнових прав має бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. У цьому випадку заставодавець повинен попередити її про укладення договору застави. При заставі майнових прав їх вартісна оцінка визначається угодою сторін, якщо інше не передбачене чинним законодавством.
Заміна предмета договору застави можлива лише за згодою заставодержателя.
Ризик випадкової загибелі або псування предмета застави несе заставодавець, якщо інше не передбачене законом або договором
Одночасно з укладенням договору застави заставодержатель повинен застрахувати передане в його володіння майно, якщо це передбачено договором чи законом. Коли заставодержатель — ломбард, то страхування є обов'язковим і проводиться заставодавцем за оцінкою, обумовленою сторонами під час прийняття майна під заставу. Якщо заставлене майно залишається у володінні заставодавця, він зобов'язаний застрахувати це майно. У випадку настання страхової ситуації заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог з суми страхового відшкодування.
Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, за основним зобов'язанням, так і третя особа — майновий поручитель.
Державне підприємство, що володіє майном на праві повного господарського відання, самостійно його заставляє, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних органів, підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, заставляє своє майно за згодою із засновником цього товариства і в порядку, передбаченому для державних підприємств. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їхнього майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.
Закон пред'являє певні вимоги до форми договір застави. За загальним правилом, його укладають у звичайній письмовій формі. Застава майна у ломбарді оформляється видачею ломбардного квитка. Однак якщо предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави має бути нотаріально засвідчений. Нотаріальне засвідчення нерухомого майна здійснюється за місцем його знаходження, договори застави транспортних засобів та космічних об'єктів — за місцем їх реєстрації. У цих випадках заставодавці повинні вести книгу записів застави. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору застави і наслідки настають у вигляді двосторонньої реституції.
§ 3. Виникнення права застави та види застави
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, якщо ж договір підлягає нотаріальному засвідченню, то з моменту його посвідчення Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає з моменту передачі йому предмета застави У випадку коли така передача відбулася до укладення договору, ~ з моменту його укладання
Заставодавець за загальним правилом зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачене законом або договором Він може відчужувати це майно, але лише за згодою заставодержателя і за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою
Згідно з чинним законодавством допускається наступна застава, якщо інше не передбачено законом або попереднім договором застави При наступній заставі вимоги наступного заставодержателя задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів Заставодавець повинен повідомити кожного наступного заставодержателя про всі попередні застави даного майна, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань При невиконанні цього обов'язку він повинен відшкодувати збитки, що виникли внаслідок цього, у будь-якого заставодержателя
Головне призначення застави полягає в тому, що заставодержатель, згідно з чинним законодавством, має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпечених заставою вимог, якщо інше не передбачене договором застави
Право звернення стягнення на предмет застави виникає з моменту невиконання основного зобов'язання (наприклад, якщо борг не повертається в обумовлений строк), якщо інше не передбачене законом або договором При припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичної особи, що є заставодавцем, заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання,
забезпеченого заставою При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі
Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) за вибором заставодержателя Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави Вимоги наступних заставодержателів задовольняються за рахунок вартості застави після повного забезпечення вимог попереднього заставодержателя
У випадку коли третя особа задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, до неї переходить (одночасно з правом вимоги) забезпечена нею застава
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, арбітражного суду, третейського суду, якщо інше не передбачене законом, а також у безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріусів Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду
Реалізація заставленого майна, на яке звернене стягнення, здійснюється судовим виконавцем на підставі виконавчого листа суду чи наказу арбітражного суду або виконавчого напису нотаріусів У разі звернення стягнення на майно державного підприємства (відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності) реалізація заставленого майна проводиться відповідним органом приватизації
Закладене майно реалізується з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачене договором, а реалізація закладеного майна державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації, усі акції яких знаходяться в державній власності, — виключно з аукціонів (публічних торгів)
Якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким що не відбувся, заставодержатель має право за згодою заставодавця залишити заставлене майно у себе за початковою ціною, а якщо заставодавець не дає такої згоди — майно реалізується у встановленому порядку
Реалізація заставлених майнових прав відбувається шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває права вимагати у судовому порядку переводу на нього заставленого права з моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
У тих випадках, коли сума, виручена від реалізації заставленого майна, є недостатньою для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачене законом або договором, отримати різницю за рахунок іншого майна боржника в порядку черговості, встановленої законодавством. Якщо сума, виручена від реалізації заставленого майна, перевищує розмір забезпеченої заставою вимоги заставодержателя, різниця підлягає поверненню заставодавцеві. При реалізації цілісного майнового комплексу державного підприємства (відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, всі акції якого знаходяться в державній власності), що є предметом застави, виручена грошова сума, яка перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця зараховується у відповідний бюджет, а у разі, коли покупцем є фізична особа або юридична особа, у майні якої частка державної власності не перевищує 25 відсотків, — до відповідного позабюджетного фонду приватизації.