Відповідно ст 28 Закону України «Про заставу» право застави припиняється
з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання
у разі загибелі заставленого майна,
у разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно,
у разі примусового продажу заставленого майна,
при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави
Крім того, відповідно до ст 29 Закону України «Про заставу», у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченої заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється
Розглянемо вищеназвані підстави припинення застави В момент виконання заставодавцем основного зобов'язання
застава припиняється і заставодержатель повинен повернути боржнику заставлене майно При частковому виконанні заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в первісному обсязі Можливе виникнення обов'язків дострокового повернення заставного зобов'язання Так, у разі припинення юридичної особи (заставодавця) заставодержатель одержує право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою
Наступною підставою припинення застави є загибель заставного майна Якщо загибель предмета застави виникла з вини заставодавця (наприклад, в результаті пожежі загинула худоба), в цьому випадку можлива заміна застави Разом з тим предмет застави повинен бути річчю з родовими ознаками Предмет застави може загинути внаслідок незалежних від учасників заставного зобов'язання причин Ризик випадкової загибелі заставленого майна несе його власник, тобто заставодавець або третя особа, які надали це майно Однак сторони в договорі або закон можуть встановити, що ризик випадкової загибелі несе заставодержатель (наприклад при передачі йому майна в заклад) При цьому зобов'язання, забезпечені припиненою заставою, продовжують існувати Сторони можуть укласти нову угоду про заставу Якщо застава застрахована і настає страховий випадок заставодержатель, незалежно від того, хто є страхувальником,
має переважне право на задоволення своїх вимог з страхового відшкодування
Крім цього, право застави припиняється, якщо заставодержатель придбав право власності на заставлене майно У цьому випадку право на заставу трансформується в право власності, але це не завжди вигідно попередньому заставодержателю при перезаставі, оскільки він повинен як власник задовольнити інших заставодержателів, але при наявності в нього першості вигідніше бути заставодержателем своєї власності і задовольнити свої вимоги в першу чергу
Наступною підставою припинення права застави є примусовий продаж заставленого майна. Це право виникає з моменту настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, при умові, що інше не передбачене законом або договором Порядок звернення стягнення, а також порядок реалізації заставленого майна був нами розглянутий в попередньому матеріалі Останньою підставою припинення застави є закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, тобто виникає необхідність з боку заставодавця виконати своє зобов'язання перед заставодержателем у зв'язку з закінченням терміну застави
Закон України «Про заставу» передбачає захист прав сторін при заставі шляхом надання їм державних гарантій Якщо після укладення договору застави законодавство встановлює правила, що погіршують стан заставодавця, заставодержателя або одного з них, умови договору зберігають силу на весь строк його дії
У разі прийняття Україною або Автономною Республікою Крим законодавчих актів, які припиняють заставне право або право заставодавця на заставлене майно, збитки, завдані заставодержателю в результаті прийняття цих актів, відшкодовуються йому в повному обсязі Україною або Автономною Республікою Крим Спори про відшкодування збитків вирішуються судом
У разі вжиття державою заходів до примусового вилучення заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізиція, конфіскація, накладення секвестру, а також інших заходів, аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збитки заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів
У разі припинення права власності на заставлене майно або припинення заставлених майнових прав у зв'язку з рішенням
державного органу або органу місцевого чи територіального самоврядування, не спрямованим безпосередньо на вилучення заставленого майна чи заставлених майнових прав, в тому числі рішенням про вилучення земельної ділянки, на якій розташовано заставлені будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні насадження, збитки, завдані заставодержателю в результаті цього рішення, відшкодовуються заставодержателю в повному обсязі цими органами Спори про відшкодування збитків вирішуються судом, арбітражним судом
Якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і територіального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається судом або арбітражним судом недійсним Збитки, завдані заставодержателю в результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який ви дав цей акт
Таким чином, ефективність права застави визначається не лише правовою захищеністю інтересу кредитора, якістю предметів застави, але й загальним фінансовим станом позичальника Цей висновок означає, що застава майна позичальника не виключає прийняття до уваги його власної кредитоспроможності
У цій главі нами розглянуто один із видів забезпечення виконання зобов'язань — заставу Застава — один з найважливіших інструментів ринкової економіки, ефективний і надійний засіб захисту інтересів кредитора Інтерес кредитора до застави проявляється в тому, що у складі майна боржника виділяється певна частина, і якщо в подальшому зобов'язання виявиться по рушеним, предмет застави продається, а з одержаної суми першими, раніше за всіх інших можливих кредиторів і у повному обсязі будуть задоволені вимоги того, чиє зобов’язання забезпечене заставою
У цьому зв'язку прийнято вважати, що на відміну від таких способів забезпечення зобов’язання як неустойка і порука, за яких кредитор у кінцевому рахунку вірить боржнику в зобов'язанні, забезпеченому заставою, кредитор «вірить майну»
Глава 9 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИПУСКУ В ОБІГ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:
7. Правове положення цінних паперів в Україні.
2. Правову основу випуску в обіг цінних паперів на території України.
3. Порядок реєстрації цінних паперів.
4. Основи для відмови в реєстрації цінних паперів.
5. Яку відповідальність несуть юридичні та фізичні особи за порушення на ринку цінних паперів.
Перехід до ринкових відносин в межах національної економічної системи передбачає різке підвищення ролі цінних паперів, оскільки вони стають реальним об'єктом купівлі-продажу. Ринок цінних паперів являє собою ринок фінансових зобов'язань, як правило, довгострокового характеру, на певний період часу. Випускаючи цінні папери, емітент одержує гроші у користування. Звідси такий важливий відтворюючий аспект фінансового ринку: повинно існувати реальне джерело виплати доходів за цінними паперами. Якщо цінні папери будуть випускати лише для вилучення з обігу «зайвих» грошей і наступного їх направлення на покриття бюджетного дефіциту, то це може призвести до подальшого посилення інфляції.
Серцевиною, ядром національного ринку цінних паперів із самого початку його формування була і сьогодні залишається Українська фондова біржа, утворена й зареєстрована Кабінетом Міністрів України у 1991 році. Розширюється позабіржовий ринок цінних паперів. Нині в Україні працює більше тисячі фінансово-кредитних посередників, які займаються фондовими операціями. Це банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, торговці цінними паперами. Ось чому знання сутності ринку цінних паперів є однією з умов успішної діяльності банкіра.
У цій главі буде розглянуто юридичну сутність випуску в обіг цінних паперів.
§ 1. Правова характеристика цінних паперів України
Чинне законодавство України надає юридичним особам широкі можливості на випуск цінних паперів і операцій з ними.
В основному правовідносини, що виникають при цьому, носять цивільно-правовий характер. Однак специфіка цих відносин визначає необхідність застосування також банківського правового регулювання в багатьох операціях з цінними паперами. Так, нормами банківського права регулюється порядок випуску і реєстрації цінних паперів на території України, а також значення відносин, які пов'язані з цінними паперами, одним із суб'єктів яких виступають банки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка Їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату прибутку у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Стаття 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює, що в Україні можуть випускатися і обертатися певні види цінних паперів. Для наочності відобразимо види цінних паперів схематично (рис. 32).
Розгляньмо види цінних паперів і дамо їх правову характеристику.
Акції. Правова характеристика