Банківське право України (Карманов) (стр. 7 из 88)

Банківські системи у країнах з ринковою економікою організовані далеко не однаково, їх формування відбувалося в різних та своєрідних історичних умовах, в різні періоди розвитку національних економік, а пріоритет цілей їх функціонування неодноразово змінювався. Проте існують і зберігаються певні загальні принципи побудови банківської системи на національному рівні.

До цих принципів, перш за все, відноситься законодавчий розподіл функцій Центрального та всіх інших банків, який знаходить відображення у дворівневій банківській системі. Політика Центрального банку завжди узгоджується з економічною політикою уряду. Другим важливим принципом побудови банківської системи у всіх країнах з ринковою економікою є те, що Центральний банк не бере участь у конкуренції на грошових ринках усередині країни.

Для тієї чи іншої національної економічної системи характерна власна модель банківської системи, яка склалася історично та закріпилася законодавче.

Розглянемо особливості банківських систем зарубіжних країн, при цьому особливу увагу приділимо таким країнам, як США, Японія, Німеччина та Великобританія, які можна назвати класичними з точки зору банківських відношень.

Банківська система США орієнтована, перш за все, на забезпечення власної фінансової стабільності, обмеження всіх видів ризиків, зниження ймовірності банкрутств банків. Це є результатом впливу Великої депресії 30-х років. Наприклад, банкам забороняється надавати кредит одному позичальнику в сумі, яка перевищує 5% його капіталу, а також придбати у власний портфель корпоративні цінні папери та здійснювати посередницькі операції з ними. Посередництвом в сфері операцій з цінними паперами в США займаються спеціалізовані інвестиційні банки.

Звичайно, така примусова спеціалізація дещо обмежує можливість банків у видобуванні прибутків на фінансовому ринку Намагаючись «обійти» подібні обмеження, великі фінансові групи створюють банківські холдінги, основна мета яких — зв'язати в одне операції і на кредитному ринку і на ринку капіталів. Типову американську холдінгову банківську компанію можна відобразити у вигляді такої схеми (рис. 1).

Банківська система США має свої особливості. Так, Центральний банк США значно відрізняється за принципами організації та управління від центральних банків інших провідних країн з ринковою економікою. Федеральна резервна система, створена у 1913 році за спеціальним рішенням Конгресу США, зараз складається з 12 територіальних резервних банків, які функціонують як єдиний центральний банк. Устрій Федеральної резервної системи викладено в такій схемі (рис. 2).

Рис 1

В США банки та виробничі корпорації незалежні один від одного і проводять фінансові операції виключно у власних інтересах. Для цієї моделі банківської системи характерна наявність в країні широко розвинутих ринків цінних паперів, капіталів та інформації. При проведенні кредитної політики банки спираються на репутацію позичальників, ступені ризику вкладення їх доходів. У банків немає «своїх» компаній, вони видають кредити тим, вкладення в які уявляються найбільш економічно доцільними в даний момент часу. В той же час і корпорації мають повну свободу вибору банку.

Рис 2

Що стосується Федеральної резервної системи, то її основне завдання — підтримка стабільності і забезпечення економічного зростання шляхом фінансової стабілізації економіки на підставі використання традиційних інструментів грошово-кредитної полі гики. Це встановлення облікової процентної ставки, норм мінімальних резервів комерційних банків, проведення операцій на відкритому ринку з державними цінними паперами, політика рефінансування комерційних банків тощо.

Керує федеральною резервною системою Рада керівників, яка складається з 7 осіб, що призначаються Президентом США і затверджуються Сенатом Конгресу на 14 років. Один з членів Ради призначається головою на 4 роки.

Проводячи певну політику у сфері грошово-кредитного регулювання, Федеральна резервна система, по суті, здійснює державне регулювання економіки, яка розвивається виключно під впливом попиту та пропозиції, які складаються на ринку матеріальних та фінансових ресурсів. Починаючи з 1978 року, політика Федеральної резервної системи проводиться відповідно до Закону Хемфрі-Хокінса «Про повну зайнятість та збалансоване зростання». Відповідно до цього закону, Федеральна резервна система щорічно до 20 лютого повинна оголошувати про свої цілі щодо збільшення грошової маси в обігу та обсягів кредитування. У лютому та липні кожного року Федеральна резервна система представляє Конгресу США два звіти. Перший з них містить оцінки найважливіших елементів грошово-кредитної політики за попередній рік та їх проекти на поточний рік. Другий дає оцінки макроекономічних показників, включаючи грошові агрегати, за перше півріччя та накреслює попередні цілі щодо збільшення грошової маси на наступний рік. Цим реалізується так звана система «планового моніторингу» економічних процесів на мікрорівні, які, в принципі, мають здійснюватися згідно з економічними завданнями адміністрації Президента та цілями економічного розвитку, висунутими Конгресом США. У цьому — головне завдання Федеральної резервної системи, яке досягається поєднанням її незалежності з підпорядкуванням загальнодержавним цілям економічного розвитку

Банківська система США заснована на розподілі функцій банків. В основі цього розподілу лежить закон 1933 року (Гласса-Стігла), який виявився реакцією на біржовий крах 1929 року Згідно з цим законом, фондовими операціями можуть займатися лише спеціалізовані (інвестиційні) банки, в той час, як комерційні банки пропонують решту банківських послуг. Американська банківська система відрізняється сильними федеральними рисами. Для більшої наочності складемо схему банківської системи США (рис. 3).

Як вже відзначалось, банківська система США є двохрівневою. Функції центрального банку виконує Федеральна Резервна Система, яка складається із 12 федеральних резервних банків. Кожний із них акціонерний, акціонерами є національні комерційні банки. Акціонери банків федерального резерву отримують дивіденди, але ці банки не мають право виплачувати дивіденди, які перевищують 6%. Суму перевищення вони зобов'язані перераховувати у федеральний бюджет.

Діяльність банків регулюється на федеральному рівні та радами і комісіями з банківської діяльності на рівні штатів. На федеральному рівні контроль і нагляд за діяльністю банків розподіляються між трьома установами: Радою керуючих федеральної резервної системи, федеральною корпорацією страхування ' депозитів та Управлінням валютного контролю.

Основною функцією Федеральної корпорації страхування і депозитів (далі — ФКСД) є захист вкладників від втрат у результаті неплатоспроможності банків. Не можна сказати, що у США уряд автоматично візьме на поруки, тобто візьметься підтримувати ліквідність якогось банку як кредитор останньої інстанції. ' Однак цю функцію ще не було випробувано до самого кінця, бо Жоден з великих банків США, таких як Сітібанк, Дж. П. Морган, ще не стояли на межі банкрутства.

Рис З

ФКСД страхує депозити на суму до 100 000 доларів на вкладника — фізичну або юридичну особу — у всіх федеральних банках та більшості банків штатів Однією із найбільш важливих функцій ФКСД є визначення основних направлень дій у випадку банкрутства банку корпорація звичайно робить висновок про неплатоспроможність банку і є офіційною установою, яка призначається для проведення ліквідації неплатоспроможного банку, тобто врегульовує всі фінансові питання Вона також відповідає за пошук партнера для злиття або розподілу залишкових коштів банку та здійснення виплат застрахованим вкладникам

Що стосується третього суб'єкта контролю і нагляду за діяльністю банків ~ управління валютного контролю, то воно видає ліцензії (сертифікати про інкорпорацію), регулює, контролює та здійснює перевірку діяльності комерційних банків, зареєстрованих на загальнонаціональному рівні, а також здійснює поточний контроль за діяльністю банків та визначає показники кредитоспроможності осіб та установ, що позичають гроші

Як було зазначено вище, кожен штат має свої власні ради та комісії з банківської справи Вони мають такі повноваження

— видають ліцензії новим банкам штату,

— здійснюють контроль та перевірки діяльності штатів,

— задовольняють прохання банків, які працюють в межах кордонів штату про відкриття філій, відкриття дочірніх компаній або відкриття відділення,

— встановлюють вимоги щодо ліквідності та мінімального розміру акціонерного капіталу для банків штату

Підводячи підсумок, можна стверджувати, що в США банки відносяться до найбільш суворо контрольованої сфери підприємницької діяльності Не багато сфер ділової активності перевіряються так часто і так неухильно органами контролю та регулювання, щоб впевнитися в тому, що операції відбуваються відповідно до діючих законів та інших нормативних актів Практично кожна фаза банківської діяльності підпадає під дію федеральних та місцевих законів Численні нормативні акти можна згрупувати таким чином

— обмеження на право займатися банківською діяльністю

— обмеження на розширення діяльності шляхом створення відділень чи злиття,

— отримання конкурентної боротьби за активи, які приносять прибуток шляхом заборони або обмеження купівлі подібних активів як за об'ємом, так і за складом,