Виходячи з вищевикладеного, можна дати таке поняття валютних розрахункових правовідносин — врегульовані нормами права відносини, які виникають, змінюються та припиняються між суб'єктами при розрахунках валютою
§ 4. Правова природа кредитування в іноземній валюті
Кредитування юридичних та фізичних осіб — традиційна банківська послуга Кредитні операції складають основу активної діяльності комерційних банків, оскільки
по-перше, їх успішне здійснення веде до отримання основних прибутків, сприяє підвищенню надійності та стійкості банків, а невдах у кредитуванні супроводжує розорення та банкрутство,
по-друге, банки повинні акумулювати власні та залучені ресурси для кредитування інвестицій в розвиток економіки країни,
по-третє, ця діяльність при ц успішному здійсненні приносить прибуток усім її учасникам банкам, позичальникам та суспільству в цілому
З юридичної точки зору, кредитні відносини виникають тоді, коли банк набуває права вимагати від третіх осіб виконання зобов'язань у грошовій формі або видає поручительства за третіх осіб, які передбачають виконання зобов'язань у грошовій формі (надання гарантій або акцептні операції)
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20 10 1998 р. «Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті» комерційні банки-резиденти можуть надавати кредити в іноземній валюті резидентам експортерам товарів (робіт, послуг) для забезпечення діяльності, пов'язаної з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), у тому числі з частковим або повним конвертуванням їх у гривні на валютних біржах або конверсією в іншу іноземну валюту на валютних біржах чи міжнародних валютних ринках, згідно з умовами укладених кредитних договорів та за умови мобілізації валютних ресурсів на відповідний строк Погашення таких кредитів здійснюється згідно з умовами кредитних договорів за рахунок надходжень в іноземній валюті від експорту товарів (робіт, послуг) позичальників
Комерційні банки можуть надавати кредити в іноземній валюті резидентам на придбання товарів критичного імпорту, які входять до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та на придбання енергоносіїв При цьому погашення кредитів може здійснюватися як за рахунок надходжень в іноземній валюті, так і шляхом купівлі іноземної валюти у порядку, встановленому чинним законодавством
Надання комерційними банками кредитів в іноземній валюті резидентам за рахунок іноземної валюти, залученої безпосередньо від фінансово-банківських установ іноземних країн у рамках міждержавних, міжурядових договорів або договорів з міжнародними фінансовими організаціями, переуступлених Національним банком України уповноваженим банкам за га
рантом, одержаним від Кредитної установи для відбудови (Німеччини), за кредитною лінією Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малого і середнього підприємництва;
також одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України, здійснюється на умовах, передбачених договорами з нерезидентами. Погашення таких кредитів може здійснюватися як за рахунок надходжень в іноземній валюті, так і шляхом купівлі іноземної валюти у порядку, встановленому чинним законодавством.
Кредитування в іноземній валюті здійснюється при суворому дотриманні певних принципів, які є головним елементом системи кредитування, оскільки відображають сутність та зміст кредиту.
Принципи кредитування -— основні положення, правила та умови, яких мають дотримуватись при здійсненні кредитування в іноземній валюті. Ці положення і правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються.
Банківська система кредитування в іноземній валюті, що склалася в Україні, сьогодні являє собою систему, в якій збереглися окремі риси старої схеми і вводяться принципово нові елементи, притаманні сучасному етапу розвитку економіки. При цьому перелік принципів банківського кредитування в іноземній валюті залишився таким самим, як і до перебудови, але зміст кожного з них набув суттєвих змін.
Кредитування в іноземній валюті ґрунтується на таких загальних принципах, як цільова направленість, повернення, строковість, забезпеченість і платність. У Положенні Національного банку України «Про кредитування» перелічені принципи трактуються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядається як недоліки кредитної діяльності.
Правова сутність принципу цільового використання кредиту в іноземній валюті полягає в тому, що він має видаватися лише на визначені цілі — на замовлення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. У цьому відмінність кредитування від фінансування, оскільки останнє такої конкретної мети не має. Якщо ж припустити, що кредитом покриватимуться потреби, які не мають тимчасового характеру, то позичені кошти не повернуться до кредитора і кредитування перетвориться на поворотне фінансування. На практиці цей принцип здійснюється
шляхом надання кредиту на конкретні цілі (об'єкти) і знаходить відбиття у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету кредиту і дозволяє здійснювати банківський контроль за дотриманням цієї умови позичальником.
Принцип строковості повернення кредиту відображає необхідність повернення отриманого від кредитора кредиту у визначений строк, обумовлений кредитною угодою.
У зв'язку з тим, що обіг коштів на кожному підприємстві індивідуальний і залежить від багатьох факторів, здійснювати дійовий контроль за поверненням кредиту можна лише за допомогою встановлених строків його погашення.
Принцип строковості повернення кредиту знаходить своє практичне втілення у погашенні конкретного кредиту шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитора і забезпечує поновлення його кредитних ресурсів.
В ринкових умовах господарювання принципу строковості повернення кредиту надається особливого значення. Порушення його є для кредитора підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у вигляді збільшення процента за кредит, а при подальшій несплаті — пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку.
Аналіз практичної діяльності комерційних банків у галузі надання кредитів в іноземній валюті свідчить, що реалізація зазначеного принципу пов'язана з проблемами загального стану економіки держави, що зумовлює порушення термінів повернення кредитів і зростання безнадійної кредитної заборгованості.
З принципом строковості кредиту пов'язаний принцип забезпеченості.
Однією з найбільш серйозних проблем, з якими зіштовхуються комерційні банки, є ризик непогашення кредитів. Банки намагаються мінімізувати цей ризик за допомогою різних способів забезпечення повернення кредиту.
Забезпечення — це види та форми гарантованих зобов'язань позичальника перед кредитором (банком) за повернення кредиту в іноземній валюті у випадку його можливого неповернення позичальником.
Цивільним кодексом України передбачається, що виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, заставою, поручительством, завдатком та гарантією. Кожний з названих способів має за мету примусити позичальника виконати свої кредитні обов'язки.
Всі забезпечуючі зобов'язання є додатковими до основного зобов'язання, у випадку, що розглядається — до кредитного зобов'язання. Іншими словами, основне зобов'язання визначає долю додаткових зобов'язань, тому:
— при припиненні дії основного зобов'язання (кредитного договору) припиняється дія додаткового зобов'язання (застави, поручительства і т.д.);
— при погашенні частини кредиту і за згодою кредитора може бути пропорційно зменшена сума (обсяг) забезпечуючого зобов'язання.
У той же час, якщо угода про забезпечуюче зобов'язання з тих чи інших причин втрачає силу, то це не тягне за собою недієздатність основного зобов'язання (за кредитним договором).
Принцип забезпеченості тісно пов'язаний з принципом платності. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм кредитного відсотка, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту, і за своєю економічною суттю являє собою ціну кредитних ресурсів. Банківський кредитний відсоток виконує три основні функції:
по-перше, економічна суть плати за кредит відображає фактичний перерозподіл між кредитором і позичальником додатково отриманого прибутку;
по-друге, з його допомогою здійснюється регулювання виробництва і обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому і міжгалузевому рівнях;
по-третє, в процесі встановлення розміру банківського кредитного відсотка здійснюється певною мірою антиінфляційний захист грошових нагромаджень клієнтів банку в період кризового стану економіки держави.
Об'єм і умови надання кредитів залежать від кредитної політики банку і визначаються рядом факторів: наявністю та вартістю кредитних ресурсів, об'ємом та дохідністю депозитної бази банку, економічною ситуацією в регіоні, економічною та грошово-кредитною політикою держави та іншими.
Звичайно, кредит виступає у формі розстрочки платежу або грошової позики і виражає ті економічні відносини, які складаються між кредитором і боржником.
В умовах існування в Україні адміністративне регульованої економіки розвиток системи кредитування зовнішньоекономічної діяльності характеризувався жорсткою централізацією в організації зовнішньоекономічних зв'язків, економічною і організаційною відособленістю суб'єктів господарювання від світового ринку, замкненістю банківської системи, виключно слабкою ефективністю використання вартісних важелів (цін, кредиту, процентних ставок) при ізоляції грошового обігу від міжнародної валютної системи.