У ситуації, що склалася в Україні, валютний контроль може стати головною умовою здійснення Національним банком України валютної політики, направленої на зміцнення валютного курсу гривні.
Валютний контроль сприяє стабільності і незалежності валютної політики. Значний рух капіталів може викликати великі коливання офіційних валютних запасів, чим вплинути на грошову масу. Такі коливання роблять відсоткову ставку нестійкою і створюють атмосферу невпевненості, що стримує виробництво та інвестиції. Обмеження на рух капіталів дають центральному банку країни можливість маневру при встановленні відсоткової ставки залежно від внутрішніх цілей, а не від рівня відсоткових ставок за межами країни.
Крім того, валютний контроль сприяє розвитку економіки країни, оскільки мобілізує національні заощадження для інвестування не в іноземні підприємства, а у вітчизняні, що вельми важливо у нинішніх умовах, коли інвестори ще не дуже вірять у реформи уряду. Здійснення валютного контролю не суперечить статуту Міжнародного валютного фонду. Україна як незалежна держава ще у серпні 1992 року ратифікувала Угоду про Міжнародний валютний фонд, взявши на себе, таким чином, певні зобов'язання щодо організації своєї валютної системи.
Так, у рамках світової валютної системи з юридичної точки зору вільно конвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов'язання, передбачені пунктами 2, 3 і 4 статті VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд. А це означає, що:
дана країна:
має право запроваджувати заходи контролю (в тому числі й
дискримінаційні) щодо руху капіталів (як відпливу його, так і
надходження із-за кордону);
не повинна обмежувати можливості використання своєї валюти або валюти інших членів Міжнародного валютного фонду для поточних платежів (хоча вони і правомірні визначати, в яких валютах резиденти отримуватимуть платежі із-за кордону, але ніяк не можуть обмежувати їхнього права віддати перевагу національній валюті);
зобов'язана викуповувати в інших членів Міжнародного валютного фонду (їхніх офіційних органів) залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися в результаті платежів за поточними операціями, і здійснювати необхідне конвертування для цих операцій.
Таким чином, член МВФ може підписати всі зобов'язання перед фондом і при цьому залишити за собою право валютного контролю за операціями з капіталом. Більше того, наприклад, коли створювався фонд стабілізації національної валюти Польщі, міжнародні фінансові організації ставили умову про створення механізму валютного контролю у сфері переміщення капіталів з метою запобігання відпливу капіталів та зменшення ризику спекуляції із національною валютою. Без такого механізму стабілізаційний фонд може бути використаний для фінансування відпливу капіталів.
Рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила про те, що Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду. Гривня після цього кроку нашої держави набула статусу валюти з поточною конвертованістю.
Головним принципом при визначенні сфери валютного контролю має бути встановлення різниці між резидентом та нерезидентом. Важливо забезпечити повну конвертовані сть національної валюти для нерезидентів для того, щоб забезпечити довіру до цієї валюти. Щодо нерезидентів не можна встановлювати ніяких обмежень, крім питань, які стосуються їхніх відносин з резидентами. Водночас було б нерозумно дозволяти нерезидентам спекуляції з національною валютою за допомогою резидентів, тоді як резиденти не мають на це права.
До елементів валютного контролю належать:
валютні обмеження;
нагляд за валютними операціями;
реєстрація валютних операцій;
облік валютних операцій.
Для з'ясування юридичної сутності валютного контролю розглянемо вищезазначені елементи.
Головними елементами валютного контролю є валютні обмеження. Валютні обмеження (англ. Exchange restrictions) — система правових, економічних та організаційних заходів, яка регламентує операції з національною та іноземною валютою, золотом і т.д. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів та переказів за кордон, в тому числі репатріацію прибутку, часткове чи повне заборонення вільної купівлі та продажу іноземної валюти. Основною причиною валютних обмежень є нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад у платіжних балансах. У більшості країн — членів Міжнародного валютного фонду отримали розповсюдження валютні обмеження як за поточними міжнародними розрахунками та платіжними операціями, так і за операціями, які зв'язані з рухом інвестицій,
Головними цілями валютних обмежень є регулювання платіжного балансу та курсу валюти, сприяння нарощуванню експортного потенціалу національних підприємств, недопущення тримання авуарів резидентів за межами держави, недопущення спекулятивної гри на затриманні надходжень від експорту, чіткий розподіл національного та не національного валютного ринків. Остання мета може бути досягнута за допомогою двох механізмів:
заборона надання кредиту в національній валюті нерезидентам;
заборона резидентам брати кредит у національній валюті в нерезидентів.
Юридична сутність нагляду за валютними операціями розкривається в таких поняттях (обов'язкових нормативах):
валютна позиція банку — співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансованих та позабалансових зобов'язань у цій самій валюті;
валютна позиція відкрита — валютна позиція, що не дорівнює нулю. Відкрита валютна позиція несе за собою додатковий
ризик у разі зміни валютного курсу;
валютна позиція відкрита довга — якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може понести витрати у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти;
валютна позиція відкрита коротка — якщо вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;
валютна позиція закрита — валютна позиція, що дорівнює
нулю.
Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно та щомісячно. Штрафні санкції за порушення економічних нормативів застосовуються до банку як юридичної особи на підставі щомісячної звітності.
Для уяснення юридичної сутності валютного контролю необхідно зупинитись на наступному елементі валютного контролю реєстрації валютних операцій.
Реєстрація валютних операцій — констатування юридичних фактів з метою надання їм законності. Відповідно до чинного законодавства Національний банк України видає ліцензії на здійснення валютних операцій. Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки, тобто комерційні банки України, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійснюються уповноваженими банками України, як правило, у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю та валюті клірингу згідно з умовами міждержавних та міжбанювських угод.
Уповноважені банки здійснюють міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківського переказу та в інших формах, що мають місце в міжнародній банківській справі Можливість використання тих чи інших форм міжнародних розрахунків може визначатися в міждержавних угодах, а також встановлюється в міжбанювських кореспондентських угодах уповноважених банків з іноземними банками
Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за згодою сторін та фіксується в умовах контракту
Залежно від стану платіжного балансу України Національним банком України можуть коригуватися форми розрахунків з окремими країнами
Уповноважені банки, що обслуговують експортно-імпортні операції українських резидентів, зобов'язані
при відкритті резиденту валютного рахунку у триденний термін повідомити про це державну податкову адміністрацію за місцем реєстрації резидента,
відповідно до Указу Президента України від 8 червня 1993 року № 195/93 «Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю» з метою внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у вантажні митні декларації реквізитів уповноважених банків, надавати останнім свої реквізити, а саме:
а) повну назву уповноваженого банку та повну поштову адресу (без скорочень),
б) код ЗКПО уповноваженого банку відповідно до Загального класифікатора підприємств і організацій України, який присвоєно органами статистики за місцем знаходження банку
Розглянемо останній елемент валютного контролю — облік валютних операцій.
У цей час в Україні діє міжнародна система бухгалтерського обліку Ця система являє собою базу даних, на основі якої створюються управлінські звіти
У звітах вміщується інформація:
відносно ефективності валютних операцій Національного банку,