У чинному кримінальному законодавстві відповідальність за розкрадання диференційована насамперед залежно від того, в який спосіб вчинене розкрадання. Вилучення майна може бути таємним або відкритим, насильницьким або ненасильницьким, шляхом обману або зловживання довір'ям. Спосіб вилучення майна характерезуе ступінь суспільної небезпеки вчиненого, тому точне встановлення ознак кожної форми розкрадання е неодмінною умовою правильної кваліфікації злочину.
<І>
1. РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ КРАДІЖКИ
Крадіжка визначена в законі як таємне викрадення майна.
Розпізнавальною ознакою об'єктивної сторони склад) злочину у вигляді крадіжки е спосіб її вчинення. Крадіжка характерезусться таємним способом вилучення майна, тобто непомітним для власника або інших осіб.
Кваліфікуючи крадіжку, треба виходити із спрямованості умислу винного, а також даних про те, усвідомлювали чи ні власник або інша особа характер вчинюваних винним дій, як вони до цього ставились, і як сам винний сприймав сутність їхнього ставпення. У зв'язку з цим можна виділити чотири різновиди таємного викрадення майна:
1. Коли вилучення майна здійсняється у відсутності власника або інших осіб, і винний вважає, що його дії непомітні для оточуючих. Якщо за діями винного хто-небудь стежить, але про це винному невідомо, і він вважає, що діяв непомітно, то таке діяння також буде кваліфіковане як крадіжка, оскільки умисел винного був спрямований на таємне заволодіння, і таємність заволодіння діставала об'єктивне підтвердження в обставинах вчинення злочину.
2. Коли вилучення майна відбувається у присутності потерлі чого або інших осіб, котрі не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна через малоліття, сон, мпаморочення, хворобу, стан сп'яніння тощо.
3. Коли заволодіння майном відбувається у присутності оточуючих, які не усвідомлюють характеру дій і вважають, що винна особа діє правомірно.
4. Коли оволодіння майном відбувається у присутності очевидців, до того ж таких, що усвідомлюю гь злочинний характер того, ідо коїться, однак, зважаючи на сприятну для себе навколишю обстановку, виннии розраховує на їхнє потурання і мовчазливу згоду, які виключають будь-яке втручання з їхнього боку. Наприклад, викрадення одним із робітників з території підприємства якогось майна в присутності інших робітників з їхньої мовчазливої згоди кваліфікується як крадіжка, а не грабіж. У таких ситуаціях дії винного не пов'язані ні з ігноруванням, ні з придушенням волі очевидців злочину. Але якщо розрахунки винного не справдилися, і він вдався до ігнорування або придушення волі очевидців злочину, то в залежності від конкретних обставин він відповідатиме за грабіж або розбій.
Крадіжка вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість за особистим розсудом розпорядитися чи користуватися ним (сховати, передати іншим особам тощо).
Дії, розпочаті як крадіжка, але видалені потерпілим чи іншими особами і, не зважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосуванні насильства чи висловлювання відповідних погроз — залежно від характеру насильства чи погроз як грабіж або розбій.
<І>
2. РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ГРАБЕЖУ
Грабіж визначається як відкрите викрадення майна без насильства або з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Викрадення вважається відкритим, якщо воно вчиняється у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють факт незаконного вилучення майна, однак винний, нехтуючи цим або придушуючи волю присутніх, заволодіває майном.
У залежності від того, нехтується або придушується воля присутніх осіб, грабіж поділяється на грабіж без насильства і грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Склад грабежу, поєднаного з насильством, в Україні і Білорусі вміщує ознаки двох видів насильства — фізичного (реальне застосування насильства) і психічного (погроза застосування насильства). В Росії до складу грабежу, поєднаного з насильством, входять ознаки тільки одного виду насильства — фізичного, погроза застосування такого насильства охоплюється складом грабежу, не поєднаного з насильством.
При вчиненні грабежу, не поєднаного з насильством, злочинець уникає фізичного зіткнення з особою, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, а також з іншими особами, які усвідомлюють значення того, що відбувається. До таких розкрадань належать також і ті, під час вчинення яких хоча і вживаються певні зусилля для заволодіння майном, але без придушення волі потерпілого. Такі дії. що в судовій практиці здобули назву "ривок", за своєю суттю мають ненасильницький характер, оскільки, посягаючи на власність, вони не спрямовані на завдання шкоди здоров'ю особи. Наприклад, злочинець у крамниці вирвав з рук потерпілої гаманець і намагався втекти.
У тих випадках, коли зусилля, які винний використовує для "ривка", одночасно супроводжуються посяганням на здоров'я особи і винний усвідомляє це, такі зусилля розглядаються як фізичне насильство і кваліфікуються як грабіж, поєднаний з насильством. Наприклад, відбирання майна, яке потерпілий намагається вдержати, поєднане з викручуванням рук потерпілого, є фізичним насильством, оскільки винний свідомо обрав такий спосіб вчинення злочину, за допомогою якого спричинив шкоду здоров'ю потерпілого.
Якщо ж зусилля при "ривку" призвело до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, які не охоплювались умислом винного, але які він міг і повинен був передбачати, то виникає сукупність злочинів у вигляді грабежу, не поєднаного з насильством, і злочину проти особи, вчиненого з необережності. Наприклад, винний вириває у перехожого сумку в той час, коли на вулиці слизько, і від несподіваного поштовху потерпілий втрачає рівновагу і падає, внаслідок чого отримує травму.
Фізичне або психічне насильство при грабежі є засобом оволодіння майном або засобом утримання майна в процесі заволодіння чи безпосередньо після заволодіння майном і розглядається як кваліфікуюча ознака грабежу. В той же час насильство, яке крадій застосовує з метою уникнути затримання після закінченої крадіжки, не перетворює крадіжку на грабіж. Навпаки, якщо злочин було розпочато як крадіжку або як ненасильницький грабіж, але після його виявлення потерпілим винний застосував насильство для заволодіння майном або його утримання, діяння переростає в насильницький грабіж або розбій.
Під ознаки грабежу, поєднаного з насильством, підпадає насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або погроза застосування такого насильства.
Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти таке насильство, яке супроводжувалось заподіянням легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також насильство, яке хоча і не було пов'язане із спричиненням тілесних ушкоджень, але супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичного болю, обмеженням чи позбавленням його волі тощо.
Щоб з'ясувати, чи було насильство небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, необхідно виходити не тільки з фактичних наслідків, які нас гали для потерпілого, а й із способу дій винного в момент насильства Наприклад, намагання зіштовхнути потерпілого з вагона поїзда, що рухається, здушення шиї, застосування до потерпілого наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) можуть бути підставою для кваліфікації дій винного як розбій, хоча потерпілому були спричинені лише фізичний біль або неприємні відчуття.
Фізичне насильство при грабежі може проявитися також у зв'язуванні особи, затиканні їй рота, в затриманні її або насильницькому утриманні в якомусь приміщенні Але якщо до дій винного, спрямованих на заволодіння майном шляхом грабежу, додаються будь-які зовнішні фактори, що створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого, і ця обставина усвідомлюється винним, вчинене треба розглядати як розбій. Наприклад, залишення потерпілого зв'язаним на сильному морозі, або замикання його в льоху, або застромлення до рота кляпа, внаслідок чого настала смерть від асфіксії.
У випадках позбавлення потерпілого волі слід виходити з того, що насильницьке позбавлення волі (заштовхання потерпілого до кімнати і замикання в ній) охоплюється складом грабежу, поєднаного з насильством, і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує. Щодо ненасильницького позбавлення волі, коли винний з метою запобігання протидії з боку потерпілого наперед замикає двері кімнати, де знаходиться потерпілий, і завдяки цьому безборонне заволодіває його майном, то такі дії при усвідомлюванні потерпілим, що його позбавлено волі з метою викрадення майна, кваліфікуються за сукупністю злочинів як грабіж, не поєднаний з насильством, і незаконне позбавлення волі, а при відсутності такого усвідомлення — як крадіжка і незаконне позбавлення волі.