Суб'єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу і корисливої мети. Винний завідомо знає, що майно, яке він привласнив, є цінним, що воно, хоча і не знаходигься у фактичному володінні власника або іниюго володільця, але належить їм, і бажає, обернути це майно на свою користь з метою незаконного збагачення.
Особливістю цього злочину є також те. що суб'єктом його може бути тільки особа, яка знайшла майно. Інші особи, які обернули на свою користь вже знайдене і привласнене кимось майно, вчиняють не привласнення знахідки або такого, що випадково опинилось у них майна, а його розкрадання.
До некорисливих посягань на власність кримінальний закон України відносить умисне знищення або пошкодження державного, колективною чи приватного майна (ст. 89, 145 КК); необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 90 КК); злочинно-недбале ставлення до охорони державного або колективного майна (ст. 91 КК). Кримінальний закон Білорусі дію вказаних складів розповсюджує на посягання проти власності, незалежно від її форми; кримінальний закон Росії встановлює відповідальність лише за умисне або необережне знищення чи пошкодження чужого майна. За несумлінне ставлення до охорони майна кримінальна відповідальність не передбачена.
Об'єктом розглядуваних злочинів є відносини між людьми з приводу майна. Юридичним виразом цих відносин є право власності суб'єктів цивільних прав.
Предметом злочинних посягань тут виступає державне, громадське або приватне майно, в тому числі і такі матеріальні цінності, які не можуть бути викрадені, наприклад будівлі, споруди, лісові масиви, врожай
<І>
1. УМИСНЕ ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА
Матеріальні збитки власнику можуть бути спричинені не лише внаслідок розкрадання майна та інших корисливих посягань, але і шляхом умисного знищення або пошкодження майна.
Знищення майна з об'єктивної сторони передбачає протиправне доведення майна до певної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність і корисні якості. Пошкодження майна передбачає приведення його до часткової непридатності, внаслідок чого суттєво погіршується його якість, і майно втрачає частину свого цільового призначення, яка може бути поновлена шляхом ремонту, реставрації та інших заходів.
Склад розглядуваного злочину матеріальний. Обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони є суспільно небезпечний наслідок у вигляді спричинення власнику майнової шкоди.
Відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна диференційована в кримінальному законодавстві України залежно від способу вчинення злочину, шкідливих наслідків, які настали, а також форми власності, на яку посягає злочин. У зв'язку з цим слід розглянути окремо склад злочину, що передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 89 КК), і склад злочину, що передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження приватного майна (ст. 145 КК). Між ними є багато спільного, але багато і відмінностей.
Відповідальність за умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна диференційована в залежності від способу вчинення злочину і шкідливих наслідків, що настали. Виходячи з цього, в ст. 89 КК України розрізняють три види цього складу: 1) простий, 2) тяжкий (кваліфікований), 3} особливо тяжкий.
Умисне знищення або пошкодження майна визнається простим, якщо воно вчинене способом, що не є загально-небезпечним (ч. 1 ст. 89 КК).
Кваліфікований (тяжкий) вид цього злочину має місце тоді, коли його вчинено шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом.
Підпал — це знищення або пошкодження майна за допомогою вогню, який переходить у пожежу. Підпал може бути здійснений шляхом підпалювання предметів або приведення паливних матеріалів, а так само енергії, в стан, при якому вони займаються природним шляхом.
Знищення або пошкодження майна вогнем, який не перейшов у пожежу, не можна розглядати як обтяжуючу обставину. Наприклад, спалення речі в печі або на вогнищі охоплюється не ч. 2, а ч. 1 ст. 89 КК України.
Під іншим загальнонебезпечним способом слід розуміти затоплення, вибух, обвал, зараження тварин тощо.
Затоплення передбачає використання напору водяної маси, яким поглинається, знищується або пошкоджується майно. Цей спосіб може полягати в умисному випусканні води з її природних або штучних джерел і перетворення ії на стихійну силу, яка затоплює майно. Це також може бути і умисне невжиття заходів до відведення або відкачування підземних вод з метою затоплення копальні, шахти або підземних споруд.
Проте умисне знищення або пошкодження майна шляхом занурювання його до водної стихії, яке не створює небезпеки для людей (наприклад, викидання вантажу в море), належить до простого розглядуваного виду злочину.
Загальнонебезпечним способом визначається також доведення державного або громадського майна до повної або тимчасової непридатності шляхом вибуху, обвалу, ); зараження водоймищ чи тварин.
Частиною 2 ст. 89 КК охоплюється також умисне знищення або суттєве пошкодження лісових масивів шляхом підпалу.
Злочин визнається особливо тяжким (ч. 3 ст. 89 КК) за наявності двох обставин в їхній сукупності: 1) загально-небезпечний спосіб дії (підпал, вибух, затоплення, обвал, зараження) і 2) настання особливо тяжких наслідків (людські жертви або особливо велика матеріальна шкода).
Людські жертви — це загибель навіть однієї особи. Психічне ставлення винного до загибелі людей виражається у формі необережності. Якщо особа, яка вчинила загальнонебечпечним способом умисне знищення (пошкодження) майна або лісового масиву, що спричинило людські жертви, мала прямий або непрямий умисел на позбавлення житгя потерпілих, її дії необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів як умисне вбивство і умисне знищення або пошкодження майна (ч. З ст. 89 і ст. 93 КК). Спричинення будь-кому внаслідок знищення або пошкодження майка шляхом підпалу або іншим загально-небезпечним способом тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження (при необережній формі вини до таких наслідків) не охоплюється поняттям "людські жертви" і кваліфікується за ч. 2 ст. 89 КК. Якщо такі наслідки були метою дій винної особи, чи вона свідомо припускала можливість їх настання, відповідальність буде та сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 89 і відповідно — за ст. 101 чи 102 за умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Спричинення особливо великої шкоди — це знищення майна, йке призвело до тривалої зупинки процесу виробництва або суттєвого порушення діяльності підприємства, установи, організації, загибелі великої кількості худоби, господарських будівель, споруд. У вартісному вираженні збитки на суму в 250 і більше мінімальних розмірів заробітної плати являють собою особливо велику шкоду. В ст. 89 йдеться про умисне знищення державного або колективного майна, тобто такі діяння можуть бути вчинені як з прямим, так і з непрямим умислом. Винна особа усвідомлює, що знищує або пошкоджує майно, передбачає настання суспільнонебезпечних наслідків у вигляді матеріальних збитків і бажає чи свідомо допускає їх настання.
Інакше вирішується питання про форму вини особи щодо наслідків за наявності обставин, які обтяжують цей злочин. Тут психічне ставлення особи до діяння і загально-небезпечного способу, за допомогою якого воно вчиняється, може виражатися у формі умислу, а щодо наслідків у вигляді особливо великої шкоди — як у формі умислу, так і у формі необережності. Що ж до таких наслідків, як людські жертви, то ставлення особи до цих наслідків може виражатися лише у формі необережної вини.
Злочин, передбачений ст. 89 КК, може бути вчинений за будь-яких мотивів — із корисливих, хуліганських спонукань, з помсти. Різною може бути і його мета. Звичайно ці обставини не впливають на кваліфікацію вчиненого, але в деяких випадках дозволяють відмежувати вказаний злочин від суміжних складів. Так, якщо умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна було вчинене з метою послаблення держави, це розглядається як особливо небезпечний злочин проти держави — диверсія (ст. 60 КК).
У випадку, коли знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин вчинене із хуліганських мотивів. вчинене кваліфікується як хуліганство за ст. 206 КК. Разом з тим, знищення або пошкодження державного або колективного майна за обтяжуючих обставин (наприклад, шляхом підпалу), вчинене з хуліганських мотивів, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів ст. 89 і ст. 206 КК. Сукупність злочинів може мати місце і у випадку розкрадання державного або колективного майна з проникненням у приміщення, яке поєднане з умисним знищенням або пошкодженням приміщення (наприклад, викрадення товару зі складу, вагону, куди винний потрапив через дірку, яку вибив у стіні, або розкрадання з наступним підпалом).
Однак сукупності злочинів не буде у випадку знищення або пошкодження винним викраденого майна з метою його реалізації (наприклад, забій викраденої худоби для продажу м'яса) або з метою приховати сліди вчиненого злочину (наприклад, спалення викрадених речей). Тут знищення викраденого майна додаткової кваліфікації за ст. 89 КК не потребує.