Дії особи, яка, обертаючи на свою користь майно, припускала, що воно може належити як громадянину, так і державній або колективній організації, слід кваліфікувати як злочин проти приватної або державної чи колективної власності в залежноті від фактичної приналежності майна.
Якщо державна чи колективна організація в зв'язку з певними відносинами була зобов'язана зберігати майно громадян, яке їй передане, то розкрадання, вчинене особою, яка усвідомлювала, що матеріальну відповідальність за це майно несе ця організація, треба кваліфікувати як злочин проти державної або колективної власності. Викрадення майна, що належить громадянам на праві приватної власності, котре, хоча і знаходилось в приміщенні державної або колективної організації, але не було передане їй на зберігання, слід кваліфікувати як злочин проти приватної власності.
Суб'єктом розкрадання е осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Спеціальні ознаки суб'єкта містяться в складі, що передбачає відповідальність за розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем. Виконавцем злочину тут може бути тільки особа, якій майно ввірене, або особа, котра за своїми службовими обов'язками виконує функції по оперативно-господарському управлінню майном. До спеціальних ознак також належить повторність і вчинення злочину особливо небезпечним рецидивістом.
<І>
2. КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗКРАДАНЬ
У кримінальному законодавстві відповідальність за розкрадання майна диференційована в залежності від того. яким способом, за яких обставин і з якими збитками вчинено розкрадання.
У зв'язку з цим при класифікації розкрадань слід виділяти форми і види розкрадань.
Форми розкрадань являють собою певні способи обернення винним чужого майна на свою користь або на користь інших осіб. Цей спосіб може характеризуватись таємним чи відкритим викраденням, насильницьким або ненасильницьким, шляхом обману або зловживання довір'ям.
У залежності від способу розкрадання виділяють такі його форми: крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем. Згідно з білоруським і російським законодавствами усі вказані форми розкрадання передбачені незалежно від того, чиєю власністю є викрадене майно.
У відповідності з чинним українським законодавством вказані форми розкрадань типові для складів злочинів проти державної і колективної власності: злочинні посягання проти приватної власності містять у собі лише чотири форми розкрадання: крадіжка, грабіж, розбій, ш.лрай-ство.
На види розкрадання поділяються в залежності від класифікації. Можна виділити три підстави подіну розкрадань на види:
1) за формами власності на викрадене майно;
2) за кваліфікуючими ознаками;
3) за розміром спричинених розкраданням збитків За формами власності на викрадене маіїно роїкрадання розрізняються своєю спрямованістю проти тієі чи іншої форми власності. В Україні існують три основні форми власності, які захищаються главами КК про злочини проти власності: 1) приватна; 2) колективна, 3) державна. В Россії наприклад, існують чотири основні форми власності: 1) приватна, яка, в свою чергу, поділяється на право власності громадянина і право власності юридичних осіб; 2) власність громадських об'єднань; 3) державна власність; 4) муніципальна власність. При цьому господарсько-підприємницька практика останнім часом створила багато суб'єктів права власності зі змішаними формами власності в різноманітних варіаціях. Але якщо для правозастосувальної практики Росії і Білорусі форма власності, на яку вчинив посягання крадій, не має принципового значення, оскільки не впливає на кваліфікацію злочину, то для правозастосувальноі практики України — це поки що наи-пепше питання, від рішення якого залежить кваліфікація вчиненого, а з розвитком ринкової економіки вирішення цього питання стає дедалі важчим.
Кваліфікуючими ознаками є ті обставини розкрадання, які суттєво підвищують ступінь його суспільної небезпеки, в якій би формі воно не вчинялось. Кваліфікуючі ознаки передбачені в частинах статей КК, які йдуть слідом за основним складом, тобто після частини першої відповідної статті.
Як витікає із кримінального законодавства України. Білорусі і Росії, загальними кваліфікуючими ознаками, що характерні для всіх форм розкрадань, є вчинення злочину повторно або за попереднім зговором групою осіб. Така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину особливо небезпечним рецидивістом, передбачена в усіх формах розкрадань, окрім розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем.
Розкрадання у великих розмірах є також кваліфікуючою ознакою всіх форм розкрадання в Білорусі і в Росії. За законодавством України ця кваліфікуюча ознака е характерною також для всіх форм розкрадання державного і колективного майна.
В Україні і Білорусі в трьох складах — крадіжка, грабіж, шахрайство — є кваліфікуюча ознака: завдання значної шкоди потерпілому; за російським законодавством зазначена кваліфікуюча ознака має місце лише в одному складі — крадіжка.
У трьох складах — крадіжка, грабіж, розбій — в білоруському і російському законодавствах виділено кваліфікуючу ознаку — з проникненням у житло, приміщення або інше сховище. В українському законодавстві в тих же складах при посяганнях на державну і колективну власність передбачено кваліфікуючу ознаку — з проникненням в приміщення або інше сховище, а при посяганнях на приватну власність — з проникненням в житло.
У складі розбою передбачено таку кваліфікуючу ознаку, як поєднаність із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження, крім того в російському законодавстві той самий склад має таку кваліфікуючу ознаку, як застосування зброї або інших предметів, що використані як зброя.
У російському КК у всіх складах розкрадань передбачено також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину організованою групою, в українському і білоруському КК такої кваліфікуючої ознаки у складах розкрадань не передбачено.
Класифікація розкрадань за розміром спричинених збитків згідно з українським законодавстом залежить від форми власності на викрадене майно, тому розкрадання, спрямовані проти державної або колективної власності, поділяються на три види: просте розкрадання; у великих розмірах; в особливо великих розмірах. Розкрадання, що спрямовані проти приватної власності, поділяються на два види: просте розкрадання і таке, що завдало потерпілому значної шкоди
У законодавстві Білорусі передбачено п'ять видів розкрадань в залежності від розміру викраденого: 1) дрібне розкрадання, 2) в значних розмірах; 3) таке, що завдало значної шкоди громадянину; 4) у великих розмірах; 5) в особливо великих розмірах.
У законодавстві Росії в залежності від розміру викраденого виділяється три види. 1) просте розкрадання; 2) таке. що завдало значної шкоди потерпілому; 3) у великих розмірах
В українському і російському законодавствах не передбачено кримінальної відповідальності за дрібне розкрадання, такий склад с лише в КК республіки Білорусь (ст. 94), диспозиція котрого сформульована таким чином: "Дрібне розкрадання майна підприємства, установи, організації, вчинене протягом року після накладання адміністративного стягнення за таке саме порушення або особою, яка раніше вчинила злочин, пердбаченнй ст. 87—911 цього кодексу, а також особою, раніше судимою за дії, передбачені цією статтею". Тобто поняття дрібного розкрадання поширюється тільки на факти незаконною заволодіння майном юридичних осіб, незалежно від форми власності і не має відношення до фактів викрадення у громадян.
Дрібним відповідно до ст. 72 визнається розкрадання на суму, що не перевищує встановленого мінімуму заробітної плати на моменг вчинення злочину.
Значний розмір розкрадання, з якого настає кримінальна відповідальність у всіх випадках, у білоруському законодавстві залежить від визначення дрібного розкрадання і відповідно дорівнює сумі. яка перевищує встановлений мінімум заробітної плати.
У кримінальному законодавстві України і Росії не визначається, з якого розміру викраденого може наставати кримінальна відповідальність, але судова практика також орієнтується на мінімальну заробітну плату.
Розкрадання у великих розмірах в Україні має місце тільки тоді, коли йдеться про державне або колективне майно, в Білорусі і Росії — незалежно від форми власності.
Розкрадання в особливо великих розмірах в Україні і Білорусі передбачене як самостійний склад злочину, але його не можна вважати якоюсь новою формою розкрадання Визначальним моментом цього "збирального" складу є розмір викраденого незалежно від форми розкрадання.
У російському кримінальному законодавстві взагалі відсутнє поняття розкрадання в особливо великих розмірах, але запроваджений новий склад — розкрадання предмегів або документів, які мають особливу історичну, наукову або культурну цінність, незалежно від способу розкрадання (ст. 1472 КК). Але оскільки в цьому складі виїначальними є не кількісні покажчики, а якісна характеристика предметів розкрадання, якими може буги не тільки майно, а й документи, то зазначений склад не вписується в класифікацію видів розкрадань в залежності від розміру викраденого.
Щодо розкрадання, яке спричинило значну шкоду потерпілому, то якщо в українському законодавстві воно виглядає як логічне продовження нарізного регулювання в законі посягянь проти державної і колективної власності, з одного боку, і проти приватної власності — з іншого, то в Білорусі і Росії за наявності єдиної системи розмірів викраденого, незалежно від форм власності, виділення ще одного додач кового поняття тільки для випадків завдання шкоди потерпілому виглядає якимось нагромадженням, тим більше що це с характерним лише для трьох складів у білоруському і для одного складу в російському законодавствах.