в) які вимоги пред'являються до грошового потоку (покриття капітальні витрат, виплата податків, дивідендів).
– оцінка планів клієнта.
Необхідно:
а) прокоментувати передбачений продаж, рівні вартості і доходів для якнайкращого і якнайгіршого випадків і обгрунтувати ці припущення;
б) порівняти передбачені продажі, рівні вартості і доходів з цифрами попередніх років і проаналізувати причини змін.
5. Інформація про керівництво.
Короткі подробиці про кожного із старших керівників позичальника, включаючи директора, що управляє виробництвом, головного бухгалтера і товарознавця по збуту і маркетингу.
Як їх досвід і здібності можуть вплинути на майбутню життєздатність компанії і особливо на пропонований проект.
6. Повна і точна інформація про майно, пропоноване для передачі в заставу. Тут необхідно привести точний список майна передаваного в заставу (земля і споруди, устаткування, автомобілі і ін.) і дати повний і докладний опис кожного вигляду:
– земля і споруди: терміни володіння, місце і розміри ділянок, розмір і вік споруд, потенційне альтернативне використовування, ринкова вартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу);
– устаткування: тип і вік основних машин, потенційне альтернативне використовування, ринкова вартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу);
– автотранспортні засоби: кількість, тип і середній вік всіх автотранспортних засобів, ринкова вартість (думка про відкритий ринок і ціни примусового продажу).
7. Характеристика основних ризиків і чинників які знижують їх вірогідність.
Наприклад: ризик - затримка доставки устаткування або технічні проблеми, які затримують виробництво всієї продукції. Чинники ослаблення - постачальник устаткування має хорошу репутацію, 50% ціни покупки відкладено до введення устаткування в експлуатацію. Контракт включає штрафи за затримку доставки/задержку початку роботи.
8. Джерела погашення кредиту.
Всі кредити повинні мати, щонайменше, два джерела виплат. Першим, як правило, буде операційний потік грошей, а останнім - реалізація застави.
9. Висновки кредитного інспектора.
Даний кредитний огляд повинен закінчуватися висновками про доцільність надання запрошуваного кредиту з чітким обгрунтуванням ухвалюваних рішень.
Запропонована методика оцінки кредитоспроможності позичальника має недолік, який полягає у тому, що методика не дозволяє кількісно зміряти ступінь ризику по кожному конкретному позичальнику. Розв'язати цю проблему можна, аналізуючи динаміку економічних показників діяльності підприємства із застосуванням методів економіко-математичного моделювання.
Таким чином, запропонована методика оцінки кредитоспроможності позичальника допоможе ефективніше оцінювати кредитоспроможність позичальника, забезпечуючи тим самим зниження кредитного ризику.
У разі погіршення фінансового стану позичальника, може виявитися під загрозою повернення позики. Виявивши такого позичальника, необхідно вжити екстреним заходам до недопущення погіршення кредитного портфеля банку. Реалізація заставного майна є крайнім заходом, якому слід уникати через її трудомісткість і недосконалість законодавства України в даному питанні. Тому доцільно провести оцінку фінансового стану позичальника і порекомендувати йому заходи по його поліпшенню.
Оцінку фінансового стану підприємства доцільно проводити в розрізі статей балансу, впливаючих на показники кредитоспроможності підприємства.
Підприємству слід докласти зусилля до недопущення погіршення показників кредитоспроможності. Такими заходами повинні стати:
– вдосконалення організації розрахунків з дебіторами і кредиторами з метою недопущення випереджаючого зростання кредиторської заборгованості над дебіторською;
– скорочення витрат на основні засоби і збільшення витрат на формування оборотних коштів;
– скорочення розміру оборотних коштів в запасах і витратах;
– негайне скорочення кредиторської заборгованості перед бюджетом і позабюджетними фондами.
Таким чином, виконання вказаних заходів допоможе позичальнику досягти вищих фінансових показників, що дозволить йому надалі ефективніше користуватися банківським кредитом.
Розглянувши шляхи підвищення кредитоспроможності позичальника, необхідно розглянути роботу з проблемними кредитами, оскільки досвід роботи показує, що процес кредитування не обмежується оцінкою кредитоспроможності позичальника.
3.2 Робота з проблемними кредитами
Особлива увага в процесі кредитування надається своєчасності сплати позичальником чергових внесків в погашення позики і відсотків по ній. Оскільки по кожній позиці існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найнадійнішим клієнтам. Проте він не повинен упускати можливостей розвивати свої позикові операції і за рахунок надання кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід. Враховуючи назад пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позикових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризиком. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикована створює загрозу втрати не тільки доходу від відсотків, але і позичених засобів.
В той же час неприйняття своєчасних заходів до недопущення фінансових проблем у позичальника приводить не тільки до несплати позики і відсотків. Збиток в цьому випадку для банку значно більше. По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кількість прострочених кредитів може привести до падіння довіри вкладників і інвесторів і до загрози неплатоспроможності банку. По-друге, втрати від позикових операцій підвищують загрозу відходу з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання. По-третє, банк вимушений виробляти додаткові витрати, пов'язані із стягненням проблемної позики. По-четверте, певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.
Що повинен робити банкір у випадку, якщо кредит стає проблемним? Зарубіжні експерти по розробці планів по поверненню кредитів - процесу відшкодування засобів банку у разі виникнення проблемної ситуації - пропонують наступні основні кроки [62, с. 76]:
1. Завжди пам'ятати про мету розробки подібних планів - максимізації шансів банку одержати повне відшкодування своїх засобів.
2. Украй важливими є швидке виявлення і оголошення про виникнення будь-яких проблем, пов'язаних з кредитом; звичайно затримка тільки погіршує ситуацію.
3. Відділити відповідальність по розробці подібних планів від функції кредитування для того, щоб уникнути можливих зіткнень інтересів у конкретного кредитного інспектора.
4. Кредитні інспектора повинні щонайшвидше обговорити з проблемним позичальником можливі варіанти рішення проблеми, особливо в частині скорочення витрат, збільшення потоку готівки і поліпшення контролю з боку менеджерів. Дана зустріч повинна передувати аналізом проблеми і можливих причин її виникнення, а також виявленням особливих проблем (зокрема наявність інших кредиторів). Після визначення ступеня ризику для банку і наявності всіх необхідних документів (особливо претензій на заставу, надану клієнтом, відмінних від претензій з боку банку) повинен бути розроблений попередній план дій.
5. Оцінити, якою сумою коштів потрібно розташовувати для стягнення проблемного кредиту (зокрема оцінити продажну ціну активів і розміри депозитів).
6. Співробітники, що займаються поверненням кредитів, повинні вивчити податкові декларації і судові позови для того, щоб з'ясувати, чи має позичальник інші неоплачені боргові зобов'язання.
7. Співробітники банку повинні оцінити якість, компетентність і чесність керівництва фірми-позичальника і відвідати позичальника для того, щоб на місці оцінити його майно і діяльність.
8. Потрібно розглянути всі розумні альтернативи для погашення проблемного кредиту, зокрема висновок нової, тимчасової угоди, якщо виниклі проблеми є за своєю природою короткостроковими, або розробити способи збільшення потоку готівки клієнта (наприклад, зниження витрат або вихід на нові ринки) або вливання нового капіталу в підприємницьку фірму. Інші можливості припускають пошук додаткового забезпечення, наявність другого підпису або гарантій, реорганізацію, злиття або ліквідацію фірми, заповнення заяви про банкрутство.
Природно, найприйнятнішим варіантом завжди є такий перегляд умов кредитного договору, який дає і банку, і його клієнту шанс відновити нормальну діяльність. Навіть за наявності серйозних проблем з кредитним договором у банку подібних проблем може не бути у клієнта. Це означає, що у разі правильно розробленого кредитного договору нерозв'язні проблеми виникають рідко. Проте неправильно складений кредитний договір може посилити фінансові проблеми позичальника і послужити причиною невиконання зобов'язань по кредиту.
Труднощі з погашенням позик можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є: помилки і упущення самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і подальшому контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позику; чинники, які не знаходяться під контролем банку.
Серед причин непогашення позик, залежних від самого банку, слід зазначити: необгрунтовано ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позики; помилки в оцінці забезпеченості позики; неповне віддзеркалення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником в період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення і ін.).