як природнi, так i штучнi тiла, вивчає притаманнi їм акци-
денцiї. Аспекти мети, матерiї i форми виявляють головний
сенс такого вивчення. Iнша наука того ж роздiлу - метафiзи-
ка, котру вiн називав 'божественною наукою'.
Аль-Фарабi став у близькосхiдних країнах середньовiччя
першим фiлософом, котрий довiв свою систему до розгляду пи-
тань суспiльного життя.
3.1.5 Фiлософськi погляди Iбн-Сiни.
Видатним вченим i фiлософом Середньої Азiї, а також
Iрану, був уродженець Бухари, таджик за походженням,
Iбн-Сiна (Авiцена, 980-1037 рр.). Вiн був одним з найвиз-
начнiших учених-енциклопедистiв - не було жодної науки в тi
часи, якою б не займався Iбн-Сiна. Значною є роль Iбн-Сiни
в галузi фiлософiї. Ним було написано понад 200 творiв, з
них приблизно 50 - присвячено фiлософським питанням. Головна
його фiлософська праця - 'Книга зцiлення'.
Фiлософiя, за визначенням Iбн-Сiни, є наукою про буття
як таке. Предмет її - буття в цiлому. Фiлософiю Iбн-Сiна
подiляє на три частини: фiзику (вчення про природу), логiку
(вчення про шляхи пiзнання природи та людини), метафiзику
(вчення про пiзнання буття в цiлому). Як вчений-природо-
дослiдник i лiкар, вiн визнавав об'єктивне iснування приро-
ди. У своїх природничонаукових працях, дотримуючись точки
зору фактiв, експерименту, Iбн-Сiна часто залишав позицiї
iдеалiзму i релiгiї, схиляючись до точки зору матерiалiзму.
У вченнi про логiку Iбн-Сiна в цiлому подiляє погляди
Аристотеля. Вiн багато зробив, щоб подати логiчне вчення ве-
ликого давньогрецького фiлософа у чистому виглядi. Викладаю-
чи закони та форми логiчного мислення, Iбн-Сiна намагався їх
вивести з самого буття. Логiчнi категорiї та принципи, вка-
зував вiн, мають вiдповiдати речам, тобто закономiрностям
об'єктивного свiту. Це положення мало величезне значення,
якщо врахувати, що в епоху середньовiччя мусульманськi тео-
логи намагались зобразити логiку не як науку, а лише як
мистецтво.
Iбн-Сiна звертав увагу на взаємний зв'язок фiзики,
логiки та метафiзики. Фiзика дає логiцi iдею причинностi,
логiка озброює фiзику методом. Предметом метафiзики є абсо-
лютне буття, оскiльки воно абсолютне. Змiстом її питань є тi
стани буття, якi походять з самого буття та невiд'ємно при-
таманнi йому.
Важливе значення у фiлософiї Iбн-Сiни мало розрiзнення
ним сутi i iснування. У речах конечних сутнiсть не спiвпадає
з iснуванням, так що з поняття про конечну рiч не можна з
необхiднiстю вивести її iснування. В Боговi ж як iстотi без-
конечнiй сутнiсть та iснування спiвпадають, так що з поняття
про Бога з необхiднiстю можна вивести його iснування. Це
розрiзнення було засвоєне Альбертом Великим i вiд нього -
iншими схоластиками. Вплив цiєї думки можна знайти i у
Спiнози (визначення самопричини як того, сутнiсть чого
мiстить в собi iснування).
Начiльне мiсце в метафiзицi Iбн-Сiни посiдає теорiя
еманацiї. Згiдно з цiєю теорiєю, свiт не створений Богом, а
виник з нього природним шляхом, шляхом еманацiї, тобто не
безпосередньо, а через ряд проджуваних ним 'умiв'. Бог не
здатний створити щось без наявностi можливостi, джерело якої
- нестворена i вiчна матерiя. Iбн-Сiна вчив, що якщо Бог
вiчний, то вiчний також i свiт, адже причина i наслiдок
завжди пов'язанi одне з одним: якщо є причина, має бути i
наслiдок. Незважаючи на релiгiйно-богословську оболонку, те-
орiя еманацiї Iбн-Сiни пiдривала основу релiгiйно-мiстичної
iдеологiї. Iдея про вiчнiсть матерiального свiту суперечила
догматам релiгiї.
Фiлософськi та природничонауковi погляди Iбн-Сiни мали
великий вплив на подальший розвиток науки i фiлософiї як на
Сходi, так i на Заходi.
3.1.6 Iдеї суфiзму в працях Аль-Газалi.
Реакцiєю проти матерiалiзму та рацiоналiзму були суфiзм
та ортодоксальна релiгiйно-мiстична фiлософiя. Суфiзм -
вчення, спорiднене з неоплатонiзмом. Воно заперечувало
iстиннiсть i чуттєвого, i рацiонального пiзнання i пропагу-
вав аскетизм, зречення вiд усього земного. Iстинне знання,
згiдно вчення суфiїв, досягається лише шляхом божественного
прояснення, котре вiдбувається шляхом злиття душi людини з
Богом. Iснував суфiзм у формах ортодоксального та єретично-
го. Нерiдко пiд зовнiшньою релiгiйно-мiстичною оболонкою су-
фiзму схiднi мислителi висловлювали гуманiстичнi, а iнодi,
навiть, антирелiгiйнi, iдеї.
Проти перипатетизму у другiй половинi XI ст. виступив
Аль-Газалi (1059-1111 рр.) з твором 'Спростування
фiлософiв'. В основному його критика спрямована проти
Аль-Фарабi та Iбн-Сiни. Вiн виступає проти вчення про
вiчнiсть свiту та його закономiрностi, проти заперечення
iндивiдуального безсмертя. Основнi заблудження названих
фiлософiв (в основному йдеться про Авiцену) полягають у трь-
ох їх твердженнях, що межують iз атеїзмом. По-перше, у
вченнi про одвiчнiсть та нетлiннiсть свiту, в якому вони як
би пiдсумовували вчення дахритiв (найдавнiшi фiлософи, слiд
вважати, такi як, Емпедокл, Анаксагор, Демокрiт) та природо-
дослiдникiв i смiливо протистояли креацiонiстським догмам
мусульманства. По-друге, у вченнi про те, що Аллах знає
тiльки унiверсальне, а не iндивiдуальне, чим сильно обмежу-
вали його всемогутнiсть. По-третє, у їх безособовiй кон-
цепцiї чисто духовного безсмертя, що заперечувала воск-
ресiння з мертвих, iндивiдуальний та фiзичний характер пока-
рання та вiдплати. У боротьбi проти цих принципових 'за-
блуджень' сформувалося вчення самого Аль-Газалi. Поєднуючи
своє вчення з основними принципами суфiзму, вiн надав кала-
мовi тiєї форми, в якiй вiн iснував потiм у близькосхiдних
мусульманських країнах на протязi декiлькох столiтть.
Свою фiлософську боротьбу Аль-Газалi вiв насамперед
проти вчення фiлософiв про вiчнiсть, нествореннiсть свiту та
об'єктивнiсть причинних зв'язкiв, що розкриваються в ньому.
Приймаючи неоплатонiвське вчення про абсолютну необхiднiсть
божественного буття, котре було навiть посилене Аль-Фарабi
та Iбн-Сiною, автор 'Спростування фiлософiв', спираючись на
вчення мутакалимiв про несамостiйнiсть конкретного буття,
вiдкидав одну з головних iдей Авiцени - iдею незалежного вiд
Бога iснування матерiї як джерела потенцiйного буття. Всемо-
гутнiсть Бога та його безперервна творча дiяльнiсть цiлком
вiдкидають самостiйнiсть та незалежнiсть вiд нього ма-
терiального начала. Згiдно Аль-Газалi, свiт створений Богом
з нiчого, божественне провидiння постiйно втручається в
хiд подiй.Подiбно до Ашарi, Газалi заперечує причиннiсть у
природi, заявляючи, що те, що ми звемо причинним зв'язком, є
звична послiдовнiсть подiй у часi.
Аль-Газалi, по сутi, повнiстю виводив мусульманську те-
ологiю з-пiд впливу фiлософiї. Визнаючи надприроднiсть бо-
жественного озарiння, вiн 'реабiлiтував' в очах мусульмансь-
кого правовiр'я мiстицизм суфiїв.
3.1.7 Iбн-Рушд та авероїсти.
Знаменитий фiлософ, юрист i медик Iбн-Рушд (Авероес,
1126-1198 рр.) завершує розвиток арабомовного перипатетизму.
Сучасники казали, що Аристотель пояснив природу, а Авероес -
Аристотеля.
Згiдно вченню Iбн-Рушда, матерiальний свiт нескiнченний
у часi, проте обмежений у просторi. Фiлософ вiдкидає
релiгiйну формулу про створення Богом свiту 'з нiчого'. Бог
i природа одвiчнi. Бог - вiчне джерело дiйсностi, матерiя -
єдина основа буття - вiчне джерело можливостi. Матерiя i
форма не iснують окремо одне вiд одного, їх можна роздiлити
лише мисленно. Оскiльки матерiя i форма складають єднiсть,
то можливiсть i дiйснiсть також утворюють єднiсть.
Унiверсальне i вiчне джерело руху - матерiя. Рух - вiчний i
безперервний, адже кожний новий рух викликається попереднiм.
Матерiалiстичнi елементи у фiлософiї Iбн-Рушда поєднуються,
проте, з iдеалiзмом. Все iснуюче, за Iбн-Рушдом, являє собою
iєрархiю, вершину котрої посiдає божество - 'кiнечна причина
буття'. Божество є 'мисляча себе саму думка'.
Iбн-Рушд - один iз засновникiв вчення про 'подвiйнiсть
(двоїстiсть) iстини'. Iстина фiлософiї i iстина релiгiї,
згiдно цього вчення, не суперечать одна однiй, оскiльки ма-
ють на увазi рiзне: релiгiя приписує людинi, як їй чинити,
фiлософiя осягає абсолютну iстину. Велике значення мало та-
кож вчення Iбн-Рушда про загальний iнтелект людського роду в
цiлому. Лише цей унiверсальний розум, як виявлення безпе-
рервного i поступового духовного життя людства, вiчний i
безсмертний. Iндивiдуальний же розум людини скороминущий i
гине разом з людиною.
Стосовно унiверсалiй (загальних понять) Iбн-Рушд дотри-
мувався матерiалiстичного погляду. Згiдно з його вченням,
реальними є лише конкретнi речi, а унiверсалiї - це лише
найменування речей, але вони мають реальну основу, бо в
iншому випадку вони були б хибними. Осягнення загальних по-
нять - мета пiзнання. Велику увагу Iбн-Рушд придiляє логiцi.
Значення цiєї науки вiн вбачає в тому, що вона сприяє пере-
ходовi нашого знання вiд чуттєвих сприйнять i уявлень до
iстини, що осягається розумом. Абсолютна iстина, за Iбн-Руш-
дом, пiзнавана, вона розкривається поступово. Iбн-Рушд зне-
важливо вiдносився до мусульманських теологiв, вказуючи, що
тi доведення, котрi вони застосовують, не можуть встояти
проти наукової iстини. Але, вiдкидаючи теологiю, вiн не за-
перечував релiгiї. Як вже говорилось, вiн розмежовував сфери
фiлософiї i релiгiї, вiдводячи фiлософiї ниву теорiї, а
релiгiї - ниву практики.
В авероїзмi ( iдейно-фiлософськiй течiї, котра мала
джерелом вчення Iбн-Рушда) представники реакцiйного напрямку
середньовiчної схоластики - реалiзму - вбачали свого голов-
ного супротивника. Його представники вiдстоювали iдеї
вiчностi свiту, смертностi душi, теорiю двоїстостi iстини.
Авероїзм жорстоко переслiдувався церквою. Авероїзм як
фiлософська течiя набув значного впливу у Францiї (XIII ст.)