Як правило, співвідношення ваги ризику між першим і останнім пріоритетом дорівнює 10. Наприклад, були визначені три пріоритети ризиків. Якщо позначити вагу простого ризику в третьому пріоритеті x, при використанні середньоарифметичного показника вага простого ризику з першим пріоритетом складе 10x. Тоді вага простого ризику з другим пріоритетом дорівнюватиме [(10 + 1)x]/2 = 5,5x.
У випадку, коли проект містить значну кількість простих ризиків і спеціалістами встановлено більше чотирьох пріоритетів, розподіл вагових значень ризиків пов'язаний з деякими технічними труднощами. У цьому випадку застосовують спеціальну методику розподілу вагових значень між окремими пріоритетними групами простих ризиків.
Введемо умовні позначення:
W – вага ризику;
W1 – вага простого ризику з першим пріоритетом;
k – кількість включених у розрахунок пріоритетів;
Wk – вага простого ризику з останнім пріоритетом;
F – відношення значення ваги простого ризику з першим пріоритетом до ваги простого ризику з останнім пріоритетом.
Тоді
F= W1 / Wk,(3.5)
Середня відстань між суміжними пріоритетами визначається за формулою:
S = Wk (F - 1) / (k - 1) (3.6)
Значення ваги за групами пріоритетів можна визначити з
такої умови:
1 –> W1;
2 –> W1 S;
k–>W1S(k – 1).
Другим кроком є визначення ваги кожного проміжного пріоритету. Оскільки середня відстань між пріоритетами відома, то вагу будь–якого пріоритету з номером т можна визначити за формулою:
Wm = Wk + (k - m) S (3.7)
Підставивши з рівняння (3.4) значення S у рівняння (5), маємо:
Wm = Wk + (k - m) [Wk (F - 1) / (k - 1)] (3.8)
На третьому етапі визначаються вагові значення для простих ризиків, що входять у пріоритетні групи:
Wi= Wm/Nm,(3.9)
де Wi – вагове значення простого ризику і, що входить у пріоритетну групу m;
Nm – кількість простих ризиків, що входять у пріоритетну групу m.
З формули (3.7) випливає, що всі прості ризики всередині однієї пріоритетної групи мають однакові вагові значення.
3.1.5. Оцінка інвестиційних ризиків статистичними методами.
Оцінка інвестиційних ризиків статистичними методами ґрунтується на розрахунках очікуваної норми прибутку, дисперсії, середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації. Розглянемо методичні підходи до оцінки ризиків на прикладах.
Приклад. Є статистичні дані за кілька років роботи підприємства по одному з напрямків його діяльності. Необхідно, використовуючи статистичні методи, розрахувати очікуваний рівень ризику (коефіцієнти ризику) даного виду діяльності фірми, побудувати графік зміни рівня ризику. На підставі отриманих результатів зробити прогноз рівня ризику на майбутній рік. Очікуване значення коефіцієнту ризику визначається за формулою:
Н = РІХ1, (3.10)
де Р – статистичне значення періодичності виникнення збитків, яке відповідає і-й зоні ризику;
X – можливе (допустиме) значення періодичності виникнення збитків, яке відповідає і–й зоні ризику;
п –кількість зон ризику.
У зоні мінімального ризику коефіцієнт Н повинен мати значення 0–0,25, у зоні підвищеного ризику 0,25–0,50, у зоні критичного ризику 0,50–0,75, у зоні неприпустимого ризику 0,75–1.
Можливе (допустиме) значення періодичності виникнення збитків X(якщо це не обумовлено стандартами підприємства або галузі) можна приймати як середнє значення коефіцієнта ризику в кожній зоні.
Значення відносних ризиків, тобто значення ризику на одиницю очікуваного прибутку, визначається за коефіцієнтом варіації. Аналогічно проводяться розрахунки очікуваної норми прибутку, дисперсії, середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації для проектів.
3.2. Формування страхових резервів і резервних фондів
З позиції створення інфраструктури економічної безпеки банку керуючі інформаційні системи по контролі за кредитними ризиками, покликані забезпечити, принаймні, рішення двох основних задач. Це своєчасне виявлення прострочених платежів по наданим кредитам з метою вироблення і прийняття необхідних запобіжних заходів, що забезпечують своєчасне надходження платежів. Друга задача своєчасне формування резервних фондів із метою забезпечення стабільної роботи банку.
Немаловажну роль відіграють згадані інформаційні системи також для прийняття управлінських рішень під час вироблення тактики і стратегії кредитної політики банку.
Угруповання тих або іншихзведень із метою створення управлінсько-інформаційних баз даних повинні ґрунтуватися на аналізі структури кредитних операцій конкретногобанку. При цьому, згрупованізведення повинні містити інформацію про стансправ у розтині пасивних і активних операцій, що складаютькредитний портфель банку. Крім того, при розробці цих систем, безумовно, враховується порядок формування резерву, призначеного для покриття можливих втрат у процесі кредитної діяльності банку. Такий порядок встановлюється Положенням НБУ "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженомуПостановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.
Оцінка ступеня можливих ризиків і формування резерву комерційногобанку для покриття збитків, що виникають у результаті кредитної діяльності, здійснюється відповідно до вищезгаданого ПоложенняНаціональногобанку України "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків".
Зазначений резерв сформується в обов'язковому порядку по всіхнаданих кредитах у національній або іноземній валюті підприємствам, заснуванням, організаціям, фізичним особам, а також по міжбанківських кредитах.
Використовується резерв тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості по основномуборгу. Водночас, п. 18 згаданого Положення НБУ передбачає, що тридцять відсотківкоштів фактично створеного резерву при розрахунку кредитних ресурсів не враховуються і підлягають обов'язковому резервуванню на кореспондентських рахунках у НБУ. Інша частина тимчасово вільних коштів фактично сформованого резерву може бути використана на:
1. Придбання облігацій державної внутрішньої позики з терміном погашення не пізніше закінчення поточного року;
2. Вкладення в депозити НБУ з терміномповернення не пізніше закінчення поточного року.
Розмір резерву залежить від загальної суми кредитів на дату звіту, а не від суми наданих кредитів за звітний період, і повинний формуватися з урахуваннямтакої класифікації в розтині кожної групи наданих кредитів.
Класифікація кредитів та зв’язаних з ними ризиків.
1. Стандартні кредити це кредити видані платоспроможним, надійним позичальникам, термін погашення яких не наступив, але в банк надійшла інформація, що останні використовують кредит не за призначенням, або встановлено, що клієнт не сплатив відсотки. Під таку категорію кредитів формується страховий резерв у розмірі 2% від загальної суми стандартних кредитів.
2. Нестандартні кредити – це кредити, видані позичальникам із гарним фінансовим положенням, але деякі аспекти їхнього фінансового поводження викликали сумніви (не вчасно сплачуютьвідсотки, їхні партнери не обов'язкові у своєчасномувиконанніпостачань і тощо). Під ці кредити формується страховий резерв у розмірі 5% від загальної суми субстандартних кредитів.
3. Кредити, що підлягаютьнагляду. До них належать такі кредити, що протягом 90 днів були субстандартними, пролонгувались, відсотки або суми на їхнє погашення не вносилися. По такій групі кредитів припиняється нарахування відсотків і формується страховий резерв у розмірі 50% від їхньої загальної суми.
4. Сумнівні кредити. Позичальник має багато боргів, заборгованість по позичковим коштам перевищила 180 днів. У цьому випадку формується страховий резерв у розмірі 80% від загальної суми таких кредитів.
5. Безнадійні кредити. Це кредити, надані позичальникам із неліквідним балансом, лжебанкротам, банкрутам. Наявні також форс мажорні обставини (смерть керівника, пожежа і тощо). У цих випадках банк формує страховий резерв у розмірі 100% від суми таких кредитів.
Формується страховий фонд за рахунок щоквартальних (щомісячних) відрахувань, рівними процентними частинами від розрахункової суми резерву на кожну звітну дату, що ставляться на операційні витрати банку в межахотриманого банком прибутку (рахунок “Доходи банку”), після виконання зобов'язань банку перед кредиторами, вкладниками і перед відрахуванням коштів на заробітну плату, капітальне вкладення й іншівитрати банку. Акумулюються кошти резерву на рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків" (субрахунка – "резерв по кредитних ризиках") такою проводкою:
а) до внесення змін у законодавство: дебет – рахунки "Відвернені кошти за рахунок прибутку банку поточного року", кредит – рахунки "Резерви страхування активних операцій комерційних банків";
б) після внесення змін виконань у законодавство: дебет – рахунки "Операційні і різні витрати"; кредит-рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків".
У випадку зменшення розміру (порівняно з попередньою звітною датою) комерційні банки отриману різницю спрямовують на зменшеннявитрат банку поточного періоду. Здійснюється дана операція такою проводкою: дебет – рахунки "Резерви страхування активних операцій комерційних банків"; кредит – рахунки "Операційні і різні витрати".