Мир Знаний

Кредитоспроможність позичальника, способи її оцінки (стр. 4 из 22)

Порядок використання банком первинних і повторних джерел погашення позичок розрізнений. Погашення кредитів за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором, договором застави, дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настаннятерміну платежу або в інший визначений період при наявності коштів на рахунку клієнта. При погашенні кредитів готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші в касу банку. Можливе продовження терміну погашення кредиту, якщо клієнт очікує надходження. Таким чином, механізм погашення кредиту в даному випадку являє собою добровільне виконання клієнтом своїх платіжних зобов'язань перед банком, зафіксованих у кредитному договорі.

Погашення кредиту за рахунокповторних джерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у виглядідоговору про заставу, гарантійного листа, договорупоручництва, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і тривалого часу. Так, реалізація прав по поверненню кредиту при використанні застави майна позичальника припускає звернення в суд або арбітраж, а також потребує дотримання визначених умов по суті заставного права зі сторонами, як банку, так і позичальника. У результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов'язань поручителя для погашення кредиту також потребує часу навіть при його готовності виконати ці зобов'язання. Страхова організація відшкодує збитокбанку від неповернення кредиту тільки після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і за умови дотримання умов страхової угоди.

З огляду на трудомісткість роботи з повторними джерелами і тривалість процедур включення їх у реальний механізм погашення банківського кредиту, основний акцент при вирішенніпитання про можливість видачі кредиту варто відводити первинному джерелу– прибутку. Якщо виникає серйозний сумнів у реальності використання прибутку в якості основного джерела погашення кредиту, у видачі його краще відмовити. Повторні джерела лише підкріплюють первинний, але не заміняють його.

Фінансовостійкі підприємства, що є постійними клієнтами банку, можуть кредитуватися на довірі.

Інструменти забезпечення кредитів:

1. Банк намагається мати справу з тими, кого він давно знає. Цей та інші декілька пунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення кредитів варто формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як наступив термінповернення кредиту, але головним чином до ухвалення рішення про видачу кредиту.

2. Банк обмежує терміни кредитування.

Розрахунок достатньо простий: чим коротший цей термін, тим нижчий за інших рівних умов рівень ризику. Зараз українські банки ринуться обмежити зазначенийтермін 3-6 місяцями.

3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, із якими він вже працює.

На малих кредитних сумах можна цілком оцінити клієнта за декілька місяців. Оцінити його добропорядність, акуратність, грамотність. Простежити, із якого роду контрагентами він має справу, наскільки акуратний у виплаті податків, у оформленні платіжних документів. Переконатися в його грамотності в юридичних питаннях.

4. Банк по можливості формализує процеси видачі кредитів.

Це допускає розробку відповідних процедур, пакетів документів, необхідних від позичальників, критеріїв задоволення кредитних заявок (сукупності коефіцієнтів, що допомагають визначити рівень кредитного ризику).

5. Банк домагається, щоб максимальне число кредитів мало забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому по можливості широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (у залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнта, від цілей, обсягів, термінів кредитування й інших обставин).

Роботу з позичальниками полегшує розроблений у банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надатибанку. Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні кошти. Приймаються в якості гарантії і поручництво якогось банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручництва для підприємств, що не є клієнтами банку, а також для тих, хто звертається за кредитом вперше і не має у своєму розпорядженні власне майно для його забезпечення.

Банками широко практикується знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгових залів, перевірка наявності товарів і майна, що даються в заставу.

Цільове використання кредиту легше простежити, якщо одним з умов його надання є відкриття позичальником рахунку в банку.

6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (безверхих банківських акредитивів, неакцептованих векселів і т.п.).

7. Банк страхує видані позички (і, можливо, відсотки по них). При цьому кращий тристоронній договір між банком, позичальником і страховиком.

8. Банк включає в кредитний договір арбітражну обмовку про те, що у випадку виникнення суперечки між учасниками він передається на дозвіл арбітражному суду.

У більш широкому плані мова йде про те, що банк, який по-справжньому піклується про повернення своїх позичок, бездаганно володіє тонкощами юридично вірного упорядкування відповідних документів і супроводивсього кредитного процесу.

9. На останніх етапах кредитного процесу, коли термінповернення кредиту підходить або вже наступив, банк активно використовує свою службу економічної безпеки, що повинна діяти жорстко, але в рамках законності, доводячи справу при необхідності до суду.

10. Відповідальний банк акуратний в оплаті своїх боргів, пунктуальний у поверненні взятих ним кредитів, не утримує у своєму обороті чужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.

Отже розглядаючи особливості кредитних операцій та кредитного процесу в комерційних банках, увагу треба приділити на види кредитів які можуть використовувати суб’єкти господарської діяльності, а також фізичні особи, види кредитних операцій які виникають між кредитором і дебітором. Також класифікацію кредитів за строками користування, за забезпеченням, за ступенем ризику, за методами надання, за строками погашення; класифікацію кредитів по різних ознаках: джерела притягнення, статус кредитора, форма надання і так далі.

Звернути увагу на організацію кредитного процесу в комерційних банках, стадії кредитного процесу, спеціальні підрозділи що забезпечують кредитний процес, більш детальніше зупинитись на кредитному відділі, джерела погашення банківських кредитів.

1.2. Способи оцінки кредитоспроможності позичальника

Кредитоспроможність це наявність у позичальника контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку. Так, у практиці американських банків застосовується правило "5С" як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування: Character (характер); Capacity (спроможності); Capital (капітал); Collateral (забезпечення); Condtions (умови).

"Характер" позичальника це перш за все його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати борги. Тут же визначається ставлення позичальника до своїх зобов'язань у минулому, чи мав він затримки у погашенні позик, який його статус у світі бізнесу. Найбільш повно характер позичальника розкривається в ході попереднього інтерв'ю.

"Спроможності" позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту: поточні грошові надходження; продаж активів; нові позики на грошовому ринку.

Важливе значення має для банку такий критерій, як "капітал" фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів та пасивів.

"Забезпечення" кредиту дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності кредитної застави.

"Умови" це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію та справляють вплив на становище як банку, так і позичальника: стан економічної кон'юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення тощо.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальників, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників юридичних осіб в сучасних умовах складається з двох основних етапів:

1) аналіз фінансового стану;

2) аналіз якісних показників діяльності підприємства.

Перший етап – розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного позичальника на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість; платоспроможність; ділова активність (ефективність); фінансова стійкість.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності: платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та за­гальної ліквідності); фінансова стійкість коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів (у динаміці); склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки); собівартість продукції (у динаміці); прибутки та збитки (у динаміці); рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).