НД История Украины 10-11 укр (стр. 12 из 44)

5 листопада 1918 р. Прибуття в Київ делегації ЗУНР для проведення переговорів про надання гетьманом П. Скоропадським допомоги ЗУНР

10 листопада 1918 р. Зустріч діячів Українського національного союзу з делегацією ЗУНР, на якій було вирішено не проголошувати єдності західноукраїнських земель із гетьманською Україною, яка прагнула об’єднатися з Росією. Бралося до уваги те, що в декларації американського президента Вудро Вільсона про післявоєнне врегулювання світу Росія розглядалася як унітарна держава, а народам Австро-Угорщини гарантувалося право на самовизначення. За таких обставин негайне возз’єднання могло б привести до механічного включення західноукраїнських земель до складу Росії

1 грудня 1918 р. «Попередній договір, укладений у Фастові між Українською Народною Республікою і Західноукраїнською Народною Республікою»

УНІВЕРСАЛ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 22 січня 1919 р.

Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української.

3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців Австрійської* імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західньої Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Українською Республікою в одноцільну суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійсняти на умовах, які зазначені в Постанові Західньої Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року. Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умірали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині народ українській, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року у м. Києві

4 грудня 1919 р. Уряд ЗУНР денонсував Акт Злуки

Рішення країн Антанти щодо Східної Галичини

Äàòà	Çì³ñò
25 червня 1919 р.	Антанта дозволила польському війську вести операції до р. Збруч, застерігши, що справа державної приналежності Східної Галичини має ще вирішуватися
20 листопада 1919 р.	Верховна Рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину терміном на 25 років, після чого долю мав вирішувати всенародний плебісцит
22 грудня 1919 р.	Верховна Рада Антанти відхилила польські твердження, що Східна Галичина є невід’ємною частиною Польщі, підтвердивши своє попереднє рішення
14 березня 1923 р.	Верховна Рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі

* В оригіналі дописано олівцем — «Угорської».

Причини поразки та історичне значення ЗУНР

Ïðè÷èíè ïîðàçêè

²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ

• Воєнна перевага Польщі • Відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР. Прихильне ставлення країн Антанти до Польщі • Поразка Української Народної Республіки

• ЗУНР вдалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці • На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення • Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії • ЗУНР засвідчила прагнення українського населення до незалежності та створення Соборної Української держави • Період існування ЗУНР увійшов в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, вільний і демократичний розвиток

Денікінський і більшовицький режими в Україні в 1919 р.

Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ	Ðåæèì
	äåí³ê³íñüêèé	á³ëüøîâèöüêèé
Форма правління	• Воєнна диктатура	• Диктатура пролетаріату
Мета	• Наведення порядку і запровадження тимчасової військової диктатури • Відновлення «єдиної і неподільної» Росії • Боротьба з більшовизмом до переможного кінця	• Установлення радянського ладу • Здійснення соціалістичних перетворень • Утримання України під владою більшовиків
Шлях встановлення	• Репресивна політика проти противників режиму • Уведення смертної кари за участь у бунтах, більшовицьких організаціях та дезертирство в армії	• Репресивна політика щодо противників режиму • Політика «воєнного комунізму»
Методи правління	• Диктаторські, репресивні • «Білий терор»	• «Червоний терор»
Соціальна опора режиму	• Офіцерство, поміщики, промисловці, російські націоналісти	• Незаможне селянство, робітництво, частково інтелігенція, декласовані елементи
Аграрна політика	• Закон про землю передбачав обмеження поміщицького землеволодіння 400 десятинами і придбання селянами землі за викуп у розмірі до 45 десятин на сім’ю • За законом про врожай 1919 р., третину зібраного хліба селяни мусили віддати поміщикам і орендарям, 5 пудів зерна з кожної десятини землі віддавати на потребу армії. У разі несвоєчасної здачі стягувалася подвійна кількість зерна	• Роздача землі селянам, ліквідація поміщицького і куркульського господарств • Запровадження на початку 1919 р. продовольчої розкладки; заборона приватної торгівлі • Діяльність продзагонів

Закінчення таблиці

Ïèòàííÿ äëÿ ïîð³âíÿííÿ	Ðåæèì
	äåí³ê³íñüêèé	á³ëüøîâèöüêèé
Політика щодо промисловості, робітнича політика	• Відновлення приватної власності • Повернення підприємств колишнім власникам • Відновлення торгівлі • На підприємствах фактично запроваджувався 11—12-годинний робочий день	• Опублікування декрету про порядок націоналізації підприємств. Протягом кількох місяців були націоналізовані підприємства цукрової промисловості, великі шахти, металургійні й машинобудівні заводи. Загальне керівництво націоналізованою промисловістю здійснював Укрраднаргосп • Запроваджувалася загальна трудова повинність, мілітаризація праці, зрівнялівка в оплаті праці, карткова система постачання міського населення • Бюрократизація державного апарату
Політика щодо українства	• Питання про державний устрій відкладалося до кінця громадянської війни • Створення на території України трьох областей — Харківської, Київ ської та Новоросійської, які очолювали генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями • Велася боротьба з будь-якими проявами українського національного життя. Відновлення царського законодавства в галузі загальноосвітньої школи. Фактична заборона викладання українською мовою, вивчення українознавства • Вводилася цензура. Земствам заборонялося надавати підтримку українським школам	• Боротьба проти «петлюрівців», українських «буржуазних націоналістів» тощо • Українська мова не заборонялася і не переслідувалася

УСРР і політика «воєнного комунізму»