НД История Украины 10-11 укр (стр. 31 из 44)

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà
• Активно і постійно відстоював економічні інтереси УРСР. Намагався вивести республіку з-під контролю Зовнішторгу СРСР і всіх зовнішньоторговельних відомств Союзу. Критикував центральні (союзні) управлінські (господарські) структури • Підтримував розвиток українського народного мистецтва, зокрема ансамбль Вірського. Не придушував розвиток інших мистецтв • Підтримував і захищав провідних українських кінорежисерів С. Параджанова і Ю. Іллєнка • Усупереч забороні Москви збудував у Києві Палац «Україна» • Брав активну участь у змові проти М. Хрущова, критикував його політику • Повністю підтримував жорсткий антизахідний курс брежнєвського керівництва, у той же час критикував політику «розрядки», називаючи її «заграванням із Заходом» • Підтримував і сприяв придушенню «Празької весни 1968 р.» • Виступав за відзначення 90-річчя від дня народження Й. Сталіна і встановлення йому погруддя біля Кремлівської стіни (було зроблено в 1970 р.) • Ініціював видання багатотомної «Історії міст і сіл УРСР» • Став ініціатором запровадження Шевченківської премії як найвищої нагороди республіки, яка присуджується лише один раз у житті • Ініціював створення державного заповідника на о. Хортиця • Сприяв створенню музею-заповідника української народної архітектури та побуту в с. Пирогове • Захищав українську мову, хоча в родинному колі спілкувався російською. За П. Шелеста видавалося значно більше україномовної літератури, періодики. На офіційних заходах наполегливо вимагав виголошувати промови українською мовою • Боровся з дисидентським рухом (арешти і судові процеси 1965—1966 рр., процес над В. Чорноволом 1967 р. тощо) • У період його правління кількісний склад КПУ збільшився майже на мільйон — переважно за рахунок етнічних українців, що відкривало їм кар’єрні перспективи
Діяльність П. Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ стала підставою для діаметрально протилежних оцінок істориками, громадськістю його діяльності. П. Шелеста називали «українофілом». Його «українофільство» не було унікальним явищем. Ана-	логічні тенденції простежуються у 1960-ті рр. в Азербайджані, Грузії, Естонії, Литві. Вони відбивали прагнення правлячих еліт національних республік зміцнити свій авторитет, стабільність за рахунок посилення «незалежності», насамперед економічної, від Москви.

Створення раднаргоспів в УРСР (1957—1965 рр.)

гê	Íàçâà
1957	Київський (Київщина, Житомирщина, Чернігівщина, Черкащина і Кіровоградщина), Харківський (Харківщина, Полтавщина, Сумщина), Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська обл.), Вінницький, Ворошиловоградський (Луганськ), Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Сталінський (Донецьк), Станіславський, Херсон ський адміністративні економічні райони
1960	Кримський, Черкаський (Черкаська і Кіровоградська обл.) і Полтавський
1962	Замість чотирнадцяти економічних адміністративних районів було створено сім економічних районів: Донецький (Донецька і Луганська обл.), Київський (Київська, Житомирська, Черкаська, Чернігівська обл.), Львівський (Львівська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська обл.), Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька обл.), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська обл.), Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська), Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кримська обл.)

Наслідки створення раднаргоспів

Ïîçèòèâí³

Íåãàòèâí³

• Скоротився адміністративно-управлінський апарат • Система управління стала більш раціонально використовувати матеріальні й трудові ресурси • Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися взаємовигідні зв’язки, скоротилися безглузді перевезення • Збільшилося виробництво товарів народного споживання • Розширено господарчі права республік та органів місцевого управління

• Невиконання завдань шостої п’ятирічки • Намагання кожним радгоспом налагодити випуск повного переліку продукції, що було нераціонально • Поява «місництва» • Стало підставою для боротьби місцевого партійно-державного керівництва за права республік

Шестидесятники — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для

оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя. Організаційною формою руху шестидесятників стали: клуб «Сучасник» (Київ, 1959), клуб «Пролісок» (Львів, 1962); а також творчі осередки в Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах.

Історичні умови розвитку української культури в 1950—1960-ті рр.

Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

• «Відлига»: послаблення адміністративного тиску, політики самоізоляції, жвавий культурний обмін, духовне розкріпачення • Нова хвиля «українізації». Знову постало питання про збереження і розвиток української мови • Офіційна ідеологія зосередила свою увагу на «братній дружбі українського і російського народів». Святкування 300-річчя Переяславської ради • Реформа освіти, збільшення фінансування культури, розвиток народної творчості тощо • Повернення в українську культуру незаслужено забутих або репресованих імен • Поява руху шестидесятників • Розгортання НТР

Розвиток науки в УРСР у 1950—1960-ті рр.

Íàóêîâ³ çäîáóòêè óêðà¿íñüêèõ ó÷åíèõ
• Проектування і будівництво цифрової машини «Київ» (1960 р.), першої в СРСР ЕОМ «Дніпро» (1961 р.) та більш потужних «Промінь» (1962 р.), «Мир» (1964 р.) та ін. (В. Глушков) • Створення штучних алмазів (1961 р.) • Будівництво і запуск найбільшого у світі прискорювача електронів (1964 р.) • Нові методи електрозварювання (Б. Патон) • Розроблені нові методи квантової теорії поля та статичної фізики. Це дало можливість обґрунтувати теорію надтекучості та надпровідності (М. Боголюбов)
Галузі науки, у яких українські вчені досягли вагомих результатів: кібернетика, математика, фізика, фізика твердого тіла, матеріалознавство, електрозварювання,	біофізика, астрофізика, хірургія. Проте УРСР залишалася науковою периферією СРСР. Талановиті вчені переважно переїздили до Москви та Новосибірська.

Шестидесятники

Ïðåäñòàâíèêè	Òâîðè
Поети і письменники
О. Довженко	Автобіографічна повість «Зачарована Десна»
Б. Антоненко-Давидович	Роман «За ширмою»
Г. Тютюнник	Роман «Вир»
Л. Первомайський	Збірка новел «Материн солодкий хліб», роман «Дикий мед»
В. Симоненко	Збірки поезії «Тиша і грім», «Земне тяжіння»
Л. Костенко	Збірки поезії «Проміння землі», «Мандрівне серце»
І. Світличний	Вірші
І. Драч	Вірші
М. Вінграновський	Вірші
В. Шевчук	Вірші, новели
Художники
Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Зарецький, А. Горська, Л. Семикіна, Г. Севрук, П. Заливаха, В. Кушнір
Композитори
Б. Лятошинський	Третя симфонія
Г. Майборода	Опера «Мілана»
Ю. Мейтус	Опера «Украдене щастя»
П. Майборода, А. Філіпенко, А. Штогаренко, І. Шамо	Пісні

Óêðà¿íà â ïåð³îä çàãîñòðåííÿ êðèçè ðàäÿíñüêî¿ ñèñòåìè

(ñåðåäèíà 1960-õ — ïî÷àòîê 1980-õ ðð.)

Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку

Ñêëàäîâ³	Ïðîÿâè
Економічна	• Дефіцит товарів • Відмова або повільне запровадження нових технологій • Невисока якість більшості товарів • Продовольча криза, хронічна криза сільського господарства • Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати) • Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки • Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції
Політична	• Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо) • Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. «Старіння» керівництва • Недієздатність законодавчих органів • Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й, відповідно, її привабливості для інших країн • Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої відданості • Посилення репресій проти інакомислячих

Ñêëàäîâ³ ïîë³òèêè

• Цілковито підтримував політичний курс Л. Брежнєва • Не противився обмеженню прав України • Вів запеклу боротьбу із дисидентським рухом, який фактично був розгромлений • Сприяв процесам русифікації і «злиття націй» • Не підтримав перебудову, започатковану М. Горбачовим • Дозволив будівництво в УРСР низки атомних електростанцій, зокрема Чорнобильської. Під час аварії на останній у перші дні намагався приховати трагедію • Сприяв докорінній технічній модернізації легкої і харчової промисловості УРСР • Розробка і прийняття нової конституції УРСР (1978 р.) • Будівництво меморіального комплексу «Український музей історії Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр.». Був відкритий 9 травня 1981 р. • Будівництво монументу на Жовтневій площі (тепер Майдан незалежності), присвяченого більшовицькій революції 1917 р. у Києві. Реконструкція Хрещатика • Будівництво музею В. І. Леніна (тепер Український дім), хоча Ленін ніколи не був у Києві • Підтримував розвиток спорту, особливо футбольний клуб «Динамо»

Закінчення таблиці