1.2 Особливості процесу кредитування населення в комерційному банку
Основними класифікаційними признаками сегментів банківського кредитування населення є :
- строковість кредитування (короткострокове та довгострокове);
- забезпеченість повернення кредитів(заставні чи беззаставні);
- контрольованість предмету кредитування (цільові чи нецільові креди-ти);
Короткострокові споживчі кредити надаються громадянам на потреби поточного характеру (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та на нагальні потреби (лікування, навчання, ве-сілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1-го ро-ку, а довгострокові споживчі кредити на потреби поточного характеру для кредитування покупки автомобілів, моторних човнів, яхт, катерів – до 3-5 років [53].
Новими видами короткострокових нецільових кредитів є механізм кредитного ліміту через використання платіжних кредитних карток та механізм дострокового рефінансування векселів, виданих підприємствами населенню у розрахунок за придбані у них продукти сільського господарства та тваринництва.
Довгострокові споживчі кредити громадянам на потреби капітального характеру (інвестиційні та іпотечні) надаються на такі цілі [55]:
- будівництво індивідуальних житлових будинків із надвірним будівлями;
- будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу, для благоустрою садових ділянок;
- будівництво надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо;
- будівництво гаражів;
- купівля індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;
- купівля квартир у житлових будинках;
- купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;
- купівля гаражів;
Короткострокові споживчі кредити громадянам на потреби капітального характеру (інвестиційні та іпотечні) надаються на такі цілі [57]:
- реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку;
- реконструкція та ремонт квартир;
- реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;
Термін користування інвестиційним кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 20-ти років, а за іншими видами кредитів - 5-ти років.
Комерційні банки банківської системи України на сучасному етапі виконують наступний перелік операцій кредитування фізичних осіб, обумовлений керівними документами Національного банку України [16]:а) Кредити на поточні потреби (табл.1.1);б) Кредити в інвестиційну діяльність(табл.1.2);в) Кредити вексельного рефінансування;г) Іпотечні кредити під заставу нерухомості;220 | Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам | |
2202 | А | Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам |
2203 | А | Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам |
2207 | А | Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам |
2208 | А | Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам |
2209 | А | Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам |
221 | Кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам | |
2211 | А | Фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам |
2212 | А | Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам |
2213 | А | Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам |
2217 | А | Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам |
2218 | А | Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам |
2219 | А | Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам |
Правове регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і тими, хто надає послуги, здійснюється за допомогою законодавства про захист прав споживачів, що містить сукупність галузевих нормативних правових актів, у яких встановлюються основні права споживачів, визначається механізм реалізації та захисту цих прав, зокрема щодо гарантій, а також встановлюються юридичні наслідки порушення зазначених прав [11].
1 грудня 2005 р. ВР України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів», яким Закон України «Про захист прав споживачів» [11] викладено в новій редакції. Основною новизною цих змін є те, що нормами зазначеного Закону регулюються відносини із надання споживчого кредиту.
Закон [11] визначає споживчий кредит як кошти, що надаються кредито-давцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Споживачем виступає фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Продукцією, в розумінні Закону, є будь-які вироби (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Таким чином, споживчий кредит це не тільки кредитування на придбання товару, а й на надання певних послуг.
Нормами ст. 11 Закону врегульовано права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (зокрема, при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), відповідно до яких кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві на придбання продукції, а споживач зобов’язується повернути їх разом із нарахованими відсотками [11].
1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'я-зується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
3. Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.
Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.
4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:
1) сума кредиту;
2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
4) право дострокового повернення кредиту;