Смекни!
smekni.com

Управління ліквідністю в комерційному банку (стр. 16 из 24)

Управління ризиком ліквідності є передумовою довіри до банківської системи країни. Проблема ліквідності виходить за рамки одного банку, так як дефіцит ліквідності в одній банківській установі може відобразитись на всій системі в цілому, тому практично в усіх країнах світу питанню управління ліквідністю приділяється велика увага, як з боку окремого комерційного банку так і центрального банку країни. Необхідність вивчення досвіду управління ризиком ліквідності як розвинутих, так і постсоціалістичних країн набуває особливої актуальності в наш час. У більшості країн світу не існує однакових показників оцінки ліквідності банку. Набір показників і методів управління ліквідністю варіюють від банку до банку. Управління активами і пасивами банку в іноземних країнах спирається на використання однієї з чотирьох теорій управління ліквідністю: теорії комерційних позичок, теорії переміщення, теорії очікуваного доходу, теорії управління пасивами. У закордонній практиці за ознакою ліквідності (швидкості перетворення активів у кошти) всі активи поділяються на: первинні резерви, вторинні резерви, позички, інші цінні папери. До первинних резервів належить касова готівка і кошти на кореспондентському рахунку в Центральному банку. До вторинних резервів належать високоліквідні цінні папери, призначені для продажу. Даний вид активу доповнює первинний резерв ліквідних засобів у випадку недостачі останнього. Ліквідність позичок,інших цінних паперів, інвестиційних вкладень (будинків і споруд) більш низька. Для управління ліквідністю закордонна практика виробила певні вимоги до структури активів. Оптимальним для забезпечення стабільності, ліквідності і платоспроможності банку вважаються наступні норми окремих видів активів:

Сполучені Штати Америки:

- первинні резерви (стосовно депозитів) - не менш ніж 5-10 %;

- первинні і вторинні резерви (стосовно депозитів) - не менш ніж 10-15 %;

-позички (стосовно активів) - не більше 65%.

Японія:

- ліквідні активи (первинні і вторинні резерви) стосовно депозитів - 30 %.

Франція:

-ліквідні активи (активи з терміном погашення в найближчі 30 днів) стосовно зобов’язань до запитання і терміном погашення в найближчі 30 днів – 100 %; [44, с.272]

-співвідношення суми активів, розміщених строком на 3 місяці, і суми депозитів до повернення, строкових депозитів та інших ресурсів, залучених на 3 місяці не менше 60 %. [13, с.23]

У процесі управління ліквідністю на основі дотримання визначеного співвідношення в активах і пасивах закордоном використовується метод закріплення окремих статей пасивів в залежності від їх строковості за визначеними статтями активів, виходячи з їх ліквідності. Схематично цей метод представлений на рисунку 3.1. [42, с.96]

Рис. 3.1. Розподіл окремих статей пасивів за відповідними статтями активів


В деяких розвинутих країнах світу, наприклад в США, управління ризиком ліквідності базується на визначенні дефіциту або надлишку ліквідності. Для цього сукупна сума активів окремого періоду порівнюється із сумою пасивів відповідного періоду, дефіцит (надлишок) ліквідності визначається по періодам і наростаючим підсумком. Наступним кроком аналізу є зіставлення суми дефіциту із граничним рівнем, який визначає банк. Тобто в даному випадку йде мова про ГЕП-аналіз, який вже використовується і в Україні комерційними банками саме для управління ризиком ліквідності. [13, с.23]

Враховуючи те, що одним із основних методів управління ліквідністю комерційного банку є метод коефіцієнтів, який крім самих банків в регуляторних цілях використовують і багато центральних банків країн світу у формі встановлення обов’язкових економічних нормативів, особливої уваги заслуговує саме зарубіжний досвід управління ліквідністю за допомогою коефіцієнтів. Коефіцієнтний метод передбачає встановлення певних кількісних співвідношень статей активу та пасиву балансу. В одних країнах ці співвідношення встановлюються центральними банками, а в інших - банками. Кількість показників ліквідності неоднакова в різних країнах світу. Так для обов’язкового виконання Національний банк України розробив тринадцять нормативів, з яких три - ліквідності, а в Росії Центробанк запровадив чотирнадцять нормативів, з яких чотири - нормативи ліквідності. Вибір показників виміру ліквідності обумовлюється насамперед вимогами наглядового органу до оцінки ліквідності. В іноземних країнах наглядові органи або взагалі директивно не встановлюють обов’язкове коло таких показників (наприклад, у США), або встановлюють незначну кількість показників (наприклад, у Японії, Німеччині, Франції, Англії). Використовуючи інструкції, а також деякі літературні джерела, зроблено спробу упорядкувати систему показників ліквідності окремих країн світу, що представлена у таблиці 3.1.


Таблиця 3.1Економічні нормативи ліквідності комерційних банків розвинутихкраїн світу

Країна Назва показника Розрахунок Нормативне значення, %
Франція Норматив ліквідності Співвідношення суми активів, розміщених строком на 3 місяці, і суми депозитів до повернення, строкових депозитів та інших ресурсів, залучених на 3 місяці > 60
Норматив довгострокової ліквідності Співвідношення суми активів, розміщених строком понад 4 роки до довгострокових ресурсів строком понад 4 років. > 60
Німеччина Норматив короткострокової ліквідності Співвідношення суми короткострокових та середньострокових вкладень до 4 років і суми залучених ресурсів до 4 років та ощадних депозитів 100
Норматив довгострокової ліквідності Співвідношення суми активів і суми зобов’язань зі строком розміщення активів і погашення зобов’язань понад 4 роки 100
Велика Британія Норматив ліквідності Співвідношення готівки, залишків на коррахунках HOCTPО, суми наданих депозитів до повернення і зі строком розміщення на день, цінних паперів та придатних до переобліку векселів і загальної суми зобов’язань. > 12,5
Японія Норматив ліквідності Співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в Центральному банку та в касі, державних цінних паперів і загальної суми залучених депозитів > 30

Слід зазначити, що Центральний банк Франції не нав’язує однаковий коефіцієнт усім установам; у кожному конкретному випадку банк може вважати обчислений коефіцієнт задовільним чи ні і, у разі потреби, вплинути на установу відповідним чином. [5, с.412]

В деяких країнах банківські установи для власних потреб, поряд з нормативними показниками ліквідності, розраховують інші показники ліквідності балансу банку. Так, комерційні банки Великої Британії для аналізу та контролю за своєю діяльністю використовують показники ліквідності, за якими не треба звітувати. Це співвідношення суми активів до суми зобов’язань зі строком розміщення активів і погашення зобов’язань до одного місяця та до шести місяців.

Цікавим є досвід оцінювання ліквідності комерційними банками США. Центральний банк США не зобов’язує комерційні банки дотримуватися законодавчо встановлених нормативів ліквідності. Розробка та підтримання системи показників ліквідності є завданням керівництва самих банківських установ. Нині в американській практиці не передбачено строгих формул оцінки ліквідності різноманітних банків. При проведенні аналізу ліквідності підходи змінюються залежно від ринку, на якому працює банк; типу або виду комерційного банку; змісту і набору банківських послуг.[19, с.173]

Згідно з досвідом, накопиченим банками США, запроваджено таку систему показників:

- обсяг первинних резервів (каса + кореспондентський рахунок в центральному банку ) / Обсяг залучених депозитів;

- обсяг первинних + вторинних резервів (державні цінні папери) / Обсяг залучених депозитів;

- рівень першого показника для забезпечення ліквідності банку має бути не меншим 5-10 %; рівень другого - не меншим 15-25 %;

- обсяг наданих кредитів / Обсяг залучених депозитів;

При цьому встановлена залежність: чим більший цей показник за одиницю тим ліквідність банку нижча.

- обсяг наданих кредитів / Загальний обсяг активів;

Цей показник відображає диверсифікацію активів. Він вважається оптимальним у межах 60-70 % для підтримання ліквідності та прибутковості банку.

На ліквідність впливає також структура депозитів, тобто розподіл де

позитів на "стійкі" та "летючі". До "стійких" депозитів можна віднести депозити постійних клієнтів банку, як строкові, так і до запитання.

- обсяг залучених "стійких" депозитів / Загальний обсяг залучених депозитів;

Необхідно підкреслити, що чим більша частка "стійких" депозитів у загальному обсязі залучених депозитів (не менше 75 %), тим ліквідність банку вища. Наявність у банку "стійких" депозитів зменшує потребу в ліквідних активах та сприяє отриманню значного прибутку.

Велике значення для підтримання ліквідності має розвиток міжбанківського ринку кредитів.

- обсяг залучених позик, отриманих в інших банках в тому числі кредитів отриманих в центральному банку / Загальний обсяг залучених ресурсів.

При цьому аналізують частоту, умови і причини запозичення, обсяг сплачених відсотків. Постійне користування коштами, запозиченими з міжбанківського ринку для погашення зобов’язань банку, свідчить про його ліквідну нестабільність.

Особливої уваги заслуговує досвід управління ризиком ліквідності в Російській Федерації. У російській практиці найбільш розповсюдженим методом управління ліквідністю є коефіцієнтний. Метод заснований на аналізі й оцінці набору показників ліквідності, у число яких входять як директивно встановлені Банком Росії, так і додаткові нормативи, що відбивають специфічні фактори ризику ліквідності конкретного банку.