Управління ліквідністю в комерційному банку (стр. 2 из 24)

Ліквідність як "потік" аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності комерційного банку протягом певного періоду часу змінювати несприятливий рівень ліквідності, що склався, або запобігати погіршенню досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових засобів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів. [24, с.29]

Таким чином, кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в подальшому науково обґрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових засобів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Крім того, діяльність комерційних банків, які виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні грошові кошти у вигляді заощаджень, і тими, хто їх потребує, полягає в тому, щоб раціонально привертати ці засоби і надавати їх в позику або інвестувати за вищими ставками для забезпечення загальної прибутковості, зокрема отримання прибутку.

Для здійснення операційної діяльності, пов’язаної із залученням грошових коштів і їх розміщенням в умовах ринкової невизначеності майбутнього попиту і надходжень наявних засобів за певний період, банку потрібні засоби в їх ліквідній формі, тобто такі активи, які могли б бути легко і швидко перетворені на готівку з невеликим ризиком втрат або взагалі без нього.

Отже, на наш погляд, ліквідність комерційного банку - це можливість використовувати його активи як наявні грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі. Банк вважається ліквідним, якщо суми його грошових коштів, які він має можливість швидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють своєчасно виконувати зобов’язання по пасиву. Необхідно підкреслити, що в цілях підтримки своєї стабільності банк повинен мати певний ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, поява яких може бути викликана зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.

Діяльність банків на грошовому ринку пов’язана із ризиком ліквідності, який в свою чергу поділяється на: [28, с.26]

- балансовий ризик ліквідності -тобто ризик того, що банк у певний момент часу не зможе виконати свої зобов’язання за рахунок наявних ліквідних активів унаслідок неадекватної структури балансу та незбалансованості між обсягами і термінами погашення активів і пасивів;

- ризик ліквідності ринку - ризик того, що у певний момент часу виникне ситуація, за якої банк не в змозі буде придбати на фінансовому ринку необхідні кошти (позицію) за діючою ринковою ставкою через недостатність поточних обсягів торгівлі або низький кредитний рейтинг самого банку-позичальника;

- ризик події - наявний або очікуваний ризик, що загрожує доходам і капіталу банку, і який спричиняється особливими ситуаціями. Прикладом таких ситуацій можуть бути події в Україні наприкінці 2008 року, що спровокували зародження кризи ліквідності банківської системи країни. Отже, ризик події є наслідком зовнішніх (політичних, соціально-економічних та інших) ризиків.

У свою чергу балансовий ризик ліквідності може поділятися на:

- ризик зобов’язань до запитання -тобто ризик того, що відплив коштівіз поточних рахунків клієнтів банку перевищить залишок коштів на його коррахунках і в касі;

- депозитний ризик - ризик дострокового зняття вкладниками строкових депозитів;

- кредитний ризик - ризик невиконання або несвоєчасного виконання перед банком зобов’язань (за коррахунками, залученими депозитами, отриманими кредитами) іншими банками та позичальниками.

На наш погляд, в сучасних економічних умовах ліквідність необхідно розглядати як багаторівневу систему категорій, яка включає елементи, подані на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Система категорій ліквідності

Ліквідність банківської системи - це спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх боргових зобов’язань перед вкладниками, кредиторами і засновниками банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни. Характеризуючи ліквідність банківської системи, необхідно розмежувати дві такі категорії: міжнародна (зовнішня) та внутрішня ліквідність. Міжнародна (зовнішня) ліквідність - здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги. Вона відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання банків України. Відповідно внутрішня ліквідність банківської системи - це здатність виконувати свої зобов’язання перед резидентами України - юридичними та фізичними особами.

Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності комерційних банків, національного банку і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає можливість розглядати банківську систему як єдине ціле.

Ліквідність банку, як було вже зазначено, це його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання перед кредиторами і вкладниками. Вона відтворює динаміку всіх фінансових потоків за активними і пасивними операціями, зміну вартості активів і пасивів у часі. Складність забезпечення ліквідності, як показує аналіз, полягає в оптимізації ліквідності та прибутковості комерційного банку. Як відомо, між ліквідністю і дохідністю банку обернений зв’язок. Чим вища ліквідність - тим нижча дохідність, і навпаки.

Ліквідність балансу банку визначає можливість погашення зобов’язань банку на певну дату. На основі балансу банку можна розрахувати низку показників ліквідності, з яких окремі регламентовані НБУ, а інші можуть бути визначені для потреб банку при проведенні аналізу його надійності.

Необхідно також виділити таку економічну категорію, як ліквідні ресурси банку, до складу яких входять ліквідні активи та "ліквідні" пасиви.

Ліквідні активи - активи, які можуть бути безпосередньо використані для погашення боргових зобов’язань або які легко можна трансформувати в грошові та інші платіжні засоби. До них належать: готівка, банківські метали, кошти на коррахунках в НБУ та інших банках, державні цінні папери, стандартні короткострокові кредити тощо. Склад та структура ліквідних активів банків різних країн може бути неоднаковою, що зумовлено особливостями розвитку їх фінансово-економічних і правових відносин.

На наш погляд, суть категорії "ліквідні" пасиви полягає в тому, що це пасиви, які стабільно знаходяться в обігу банку, не є надзвичайно чутливими до відсоткових ставок та постійно поповнюються. До "ліквідних" пасивів можна віднести залишки на поточних рахунках постійних клієнтів банку, кредити отримані від міжнародних фінансових організацій, довгострокові депозити фізичних і юридичних осіб тощо. Необхідно підкреслити, що ліквідність банку підвищується, коли мінливість залишків залучених ним коштів зменшується.

На нашу думку, ліквідність банку залежить не тільки від наявних у нього ліквідних ресурсів, але й від рівня ліквідності його клієнтів. Насамперед, від забезпечення юридичними і фізичними особами постійного поповнення коштів на рахунках, відсутності заборгованості перед бюджетом та іншими господарюючими суб’єктами тощо. При цьому на ліквідність банків впливає наявність ліквідної застави позичальників.

Ліквідність банку складається поступово, в процесі його розвитку, збільшення кількості й обсягів здійснюваних ним активних і пасивних операцій.

Розглядаючи питання ліквідності комерційного банку неможливо не затронути і його платоспроможності.

Показник платоспроможності банку визнаний одним із головних у міжнародній банківській практиці. 10 грудня 1987 р. Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі затвердив основні критерії й стандарти оцінки банківського капіталу. У березні 1988 р. Базельський комітет з регулювання і методів нагляду за банками, в який входять представники центральних банків 12 розвинутих країн, прийняв загальні принципи розрахунку показників, змістом яких є співвідношення капіталу і активів. На основі цього документу кожна країна має підготувати і законодавчо затвердити свої національні стандарти, які відповідали б духу і букві Базельської угоди.

Відповідно до рекомендацій Базельського комітету НБУ визначив показник, що регулює платоспроможність комерційних банків-норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності-Н2), який відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивногокапіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себевласники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тимбільша частка ризику, що її приймають на себе кредиторибанку.

Як бачимо, виходячи із визначення сутності термінів платоспроможності і ліквідності, показники мають спільну мету. Адже мета обох показників-виконання фінансових зобов’язань. Відмінність у тому, що платоспроможність передбачає виконання зобов’язань за рахунок власних коштів, тоді як ліквідність-повне виконання зобов’язань. [17, с.32]