Управління ліквідністю в комерційному банку (стр. 20 из 24)

Тенденція до розвитку волатильних структур фінансування, таких як оптові фонди (wholesalefunds), брокерські депозитні сертифікати (brokeredcertificatesofdeposit), інтернет-банкінг і електронні системи зняття коштів з депозитних рахунків, ускладнюють управління ризиком ліквідності. У зв’язку з цим комерційним банкам України, в тому числі і ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", для підвищення якості управління ліквідністю і постійним забезпеченням необхідного рівня ліквідності можна рекомендувати використовувати методику стрес-тестування ризику ліквідності для того, щоб підготуватися до боротьби з кризовою ситуацією, оцінити можливості розвитку бізнесу і визначити найкращий спосіб фінансування нових напрямків діяльності і забезпечення росту активів. Задача такого тестування полягає у виявленні подій чи факторів, які можуть привести до втрати ліквідності банку. Тести повинні бути як кількісними, так і якісними. За допомогою кількісних критеріїв виявляються ймовірні сценарії напруженості, що можуть мати місце в специфічних ринкових умовах. Якісні критерії повинні бути орієнтовані на два ключових аспекти тестування: оцінку здатності банку справитися з великими потенційними загрозами ринкового средовища і визначення заходів, які банк може використати з метою зниження ризику ліквідності.

Існує тверда залежність між схильністю банку до централізованого управління ризиком ліквідності і формою стрес-тестування. Банки, що не здійснюють тестування на рівні дочірніх компаній, як правило, оцінюють ризик ліквідності для головної корпоративної одиниці. Банки, які використовують стрес-тестування здатні краще вгадати наслідки поширення "репутаційного зараження" і оцінити ймовірні тенденції руху ліквідності. Стрес-тестування дозволяє активізувати трансграничні трансферти коштів, їхню конвертацію в різні валюти і перерозподіл між напрямками діяльності. [49, с.39]

Стандартизувати сценарії тестування так, щоб вони враховували умови роботи всіх банків, практично неможливо. Тому можна запропонувати методологію стрес-тестування, яка складається з наступних етапів:

- Аналіз інформації про найбільші фактичні втрати за визначений період часу і порівняння їх з рівнем втрат, визначеним за допомогою внутрішньої системи виміру ризику банку. Такий аналіз подає інформацію про максимальні втрати, виявлені шляхом розрахунків VAR;

- Моделювання вкрай складних умов, включаючи тестування поточного портфеля на умови минулих періодів, у яких були значні відхилення. Таке тестування повинне включати великі коливання цін і різкі скорочення ліквідності, звичайно характерні для подібних умов;

- Оцінка ступеня чутливості потенційного ризику ліквідності банку до змін параметрів нестійкості і кореляції.Іншими словами, поточна позиція банку повинна бути зіставлена з наявними в минулому періоді екстремальними показниками нестійкості та кореляції;

- Проведення специфічних для даного банку тестів, враховуючих конкретні характеристики йогопортфеля активів і виходячих з найбільш несприятливих умов.

Комерційним банкам необхідно розробляти специфічні (specific) і ринкові сценарії (market scenarios). Специфічний сценарій відбиває зниження кредитного рейтингу банку, який встановлює зовнішнє рейтингове агентство, на два-три пункти. Ключовий фактор, що визначає твердість стрес-тесту це не число пунктів, на які понизився рейтинг банку, а наслідки цього зниження для балансу і потоків готівки. [41, с.39]

Ринковий сценарій включає або один з факторів - зміни в макроекономічному оточенні чи в ситуації на ринку, або обидва ці фактори. У сценарії враховуються зміни в рівні процентних ставок, фондових котируваннях і темпах інфляції, тобто в макроекономічних факторах, що впливають на пропозицію та попит на ліквідні кошти.

Банкам, що працюють на ринку цінних паперів обов’язково необхідно при стрес-тестуванні розробляти специфічні сценарії.

Сценарії банків у першу чергу повинні стосуватися насамперед основного ризику ліквідності - ризику вилучення депозитів. При моделюванні кризової ситуації використовуються історичні дані про діяльність банку, зведення про попередні кризи у галузі, гіпотези більш сприятливого розвитку подій. Враховуються такі фактори, що визначають масштаби вилучення депозитів, як міцність зв’язків банку з клієнтами, частка депозитів зі страховкою, структура балансу, тривалість кризи. Відсоток вилучення депозитів відповідно до кризового сценарію звичайно виражається однозначною цифрою. Невисокий відсоток вилучень в основному відноситься до юрисдикцій, де роздрібні вкладники упевнені в ефективності захисту своїх заощаджень через систему страхування депозитів.

Комерційні банки зайняті операціями з цінними паперами, у своїх сценаріях стрес-тестування повинні моделювати наступні головні ризики ліквідності:

а) нездатність продовжувати одержувати платежі по незабезпечених довгострокових боргах для підтримки неліквідної частини балансу;

б) запити на додаткове забезпечення для продовження фінансування ліквідних активів.

Результати тестів повинні періодично розглядатися вищим керівництвом і Радою банку і використовуватися для корегування методів управління ліквідністю. Якщо тестування в стресовому режимі виявляє особливу уразливість банку, необхідно негайно звернути увагу на відповідні ситуації і ризики. Використання методики стрес-тестування комерційними банками України дасть змогу розробити сценарії забезпечення ліквідними коштами, підтримання ліквідності банку на заданому рівні та обрати відповідні методи та інструменти управління ліквідністю при різному розвитку подій, як з урахуванням внутрішніх чинників на які може чинити вплив сам банк, так і макроекономічних, які знаходяться поза впливом банківської установи. Тобто стрес-тестування є одним із варіантов розроблення програми управління ліквідністю банку в кризових ситуаціях, які загрожують його ліквідності.

3.3 Моделювання ризику ліквідності комерційного банку

Сучасні банки працюють за умов перехідної динаміки розривів ліквідності. При цьому вона може бути спричинена як зміною строків погашення коштів, що розміщуються та залучаються, так і динамікою сукупного обсягу цього розміщення та залучення.

Упродовж останнього десятиліття в Україні та на теренах СНД у банківській сфері та в галузі програмного забезпечення спостерігається стрімкий розвиток внутрібанківських моделей ліквідності. Причому якщо спочатку основні зусилля аналітиків спрямовувалися на створення моделей пасивної еволюції банку, то нині в центрі їх уваги-моделі відтворення банківських послуг, які найточніше описують феномен ліквідності комерційних банків (Рис. 3.3). [8, с. 30]

Рис. 3.3. Еволюція моделей ліквідності

Проте перехід від моделей пасивної еволюції до моделей відтворення банківських послуг відчутно ускладнюється появою нових вимог і зобов’язань, які здебільшого мають випадковий характер. Через це детерміновані моделі, як правило, перетворюються на стохастичні.

Серед динамічних моделей банку розрізняють моделі двох типів: моделі динаміки балансових залишків та моделі динаміки грошових потоків (оборотів). Переваги моделей першого типу полягають у тому, що вони оперують безпосередньо залишками, які відображаються безпосередньо у балансі банку. Вони моделюють динаміку балансу банку. Однак поза увагою цих моделей часто залишається часова структура активів та зобов’язань. Між тим, саме часова структура активів та зобов’язань визначає ліквідність банку. Навпаки, потокові моделі зосереджуються саме на строковості активів та зобов’язань, тому часова структура в цих моделях є параметрами управління. Такі моделі призначені для опису динаміки оборотів погашення (вибуття) і виникнення (надходження) грошових коштів. Вони моделюють рух коштів.

Більш детально зупинимося саме на першому типі моделей-динаміки балансових залишків, до яких можна віднести і модель динамічного індикатора, що базується на методі непараметричної статистики. Використання даної моделі для оцінювання ризику ліквідності дає змогу отримати узагальнюючу оцінку ризику ліквідності, виходячи з розгляду банку як складної динамічної системи.

В основу цієї моделі покладено поняття динамічного індикатора як сукупності показників, упорядкованих за темпами зростання. Ранжований ряд показників дає можливість проаналізувати динаміку показників у їх взаємному співвідношенні і взаємовпливі, тобто дозволяє оцінити фінансовий стан банку та рівень його ліквідності, який не може бути точно оцінений будь-яким окремим показником. Для оцінки ризику ліквідності комерційного банку на основі моделі динамічного індикатора буде використовуватись вектор оцінок, розрахований за нелінійним динамічним показником на основі нормативної і фактичної матриць співвідношень.

Розрахунок динамічного індикатора для даної моделі розраховується матричним методом і включає наступні етапи:

а) Визначення оптимального переліку показників, що характеризують ліквідність і платоспроможність комерційного банку, на основі яких формується динамічний індикатор ліквідності. Цей етап є надзвичайно важливим, оскільки від того, наскільки чутливими будуть вибрані окремі показники, залежить точність оцінки ризику ліквідності. Формування переліку показників має ураховувати рівень ліквідності активів, стабільності пасивів, надійність банку.

Також необхідно відмітити, що мала кількість показників не дає змоги отримати точну узагальнюючу оцінку і незначні зміни в динаміці окремих показників можуть призвести до суттєвих змін результату. І навпаки, значна кількість показників призводить до втрати чутливості оцінки до зміни в їх динаміці, тобто в процесі побудови динамічного індикатора рекомендовано використовувати 6-10 показників.Для побудови динамічного індикатора ліквідності банку "Фінанси та кредит" використаємо вісім показників, які дають змогу комплексно оцінити рівень ліквідності та платоспроможності: