Дане положення засвідчує той факт, що в національній банківській термінології, теорії та практиці, на відміну від міжнародної, часом змішують два поняття: ліквідність банку та його платоспроможність, що призводить до ототожнення методів і засобів підтримання ліквідності та платоспроможності банків.
Вважаємо доцільним і більш обгрунтованим таке розуміння цих термінів:
ліквідність - здатність забезпечувати вчасне і цілковите виконання фінансових зобов’язань;
платоспроможність - рівень забезпеченості фінансових зобов’язань банку власним капіталом.
Звичайно, ліквідність банку є запорукою його платоспроможності. Однак платоспроможність залежить і від інших факторів. До них відносяться:
- політичний і економічний стан у країні або регіоні;
- стан грошового ринку;
- можливість рефінансування у Центральному банку,
- розвиток фондового ринку (ринку цінних паперів);
- наявність і упорядкованість заставного і банківського законодавства;
- забезпеченість власним капіталом банку;
- надійність клієнтів і банків-партнерів;
- рівень менеджменту в банку;
- спеціалізація і різноманітність послуг та операцій банку.
Регулювання платоспроможності, як правило, відноситься до функцій держави в особі Центрального банку. Конкретно регулювання здійснюється шляхом встановлення нормативів на розміри статутних фондів, резервних та інших фондів. Тобто об’єктом регулювання є капітал банку. Мета регулювання - забезпечення достатнього рівня капіталу для захисту фінансових зобов’язань.
Категорія платоспроможності теж є запорукою надійності банку.[43, с.28]
Враховуючи наведене вище, показник платоспроможності можна розглядати як свого роду показник "критичної" ліквідності. Адже власні кошти банку - це його капітал: статутний, резервний та інші фонди. Використання зазначених фондів для погашення боргових зобов’язань доцільне лише в разі крайньої (критичної) необхідності.
Тобто капітал банку може бути використаний для виконання фінансових зобов’язань у випадку, коли інших джерел немає, коли банк неліквідний, немає джерел виконання зобов’язань, крім власних коштів - капіталу. Аналогічна ситуація можлива у випадку, коли банк має збиткові результати діяльності.
Саме забезпечуючи ліквідний стан, банк буде платоспроможним.
1.2 Нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку
Ліквідність комерційних банків в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (зі змінами та доповненням) [31] та нормативно-правовими актами Національного банку України, що видаються у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень.
Відповідно до рекомендацій Базельської угоди Національний банк з метою контролю за станом ліквідності комерційних банків України встановив три нормативи ліквідності, які визначенні в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (із змінами та доповненнями): [33]
- Норматив миттєвої ліквідності-Н4;
- Норматив поточної ліквідності-Н5;
- Норматив короткострокової ліквідності-Н6.
Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж20 %. Норматив миттєвої ліквідності визначається за наступною формулою:
Н4=(Ка+Ккр)/(Рп+Ск), (1.1)
де Н4-норматив миттєвої ліквідності;
Ка-кошти в касі в національній та іноземній валютах;
Ккр-кошти на кореспондентських рахунках в національній та іноземній валютах;
Рп-залишки на поточних рахунках;
Ск- строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких настав.
Для спеціалізованих ощадних та іпотечних банків установлюютьсяспеціальні значення економічних нормативів. Так норматив миттєвої ліквідності (Н4) повинен становити не менше ніж 30%. А для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків значення цього нормативу становить не менше ніж 90%.
У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань.
Норматив поточної ліквідності встановлюється длявизначення збалансованості строків і сум ліквідних активів тазобов’язань банку.Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуютьсявимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня(включно). Нормативне значення Н5 повинно бути не менше ніж 40%. Норматив поточної ліквідності визначається за наступною формулою:
Н5=А/З, (1.2)
де Н5-норматив поточної ліквідності;
А- активи банку з кінцевим строком погашення до 31 днядо яких належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в НБУ та інших банках; строкові депозити, які розміщені в НБУ та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери, емітовані НБУ, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; надані кредити;
З- зобов’язання банку із кінцевим строком погашення до 31 дня включно, які включають: кошти до запитання;короткострокові та довгострокові кредити, які одержані відНБУ та інших банків;кошти бюджету України;строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку;зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук,авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.
Норматив короткострокової ліквідності встановлюється дляконтролю за здатністю банку виконувати прийняті нимкороткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Нормативне значення Н6 повинно бути не менше ніж 60%. Норматив короткострокової ліквідності визначається за наступною формулою:
Н6=Ал/З1, (1.3)
де Н6-норматив короткострокової ліквідності;
Ал-ліквідні активи з кінцевим строком погашення до одного року, до яких належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, що розміщені в НБУ та інших банках; короткострокові кредити, що надані іншим банкам; боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
З1- зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до одного року, які включають: кошти до запитання;кошти бюджету України;короткострокові кредити, які одержані від Національного банкута інших банків;короткострокові депозити інших банків і клієнтів;короткострокові цінні папери власного боргу, емітованібанком;зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук,авалів; зобов’язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.
На наш погляд, у інструкції залишаються певні методологічні неузгодження при розрахунку показників ліквідності. Зокрема, показник короткострокової ліквідності (Н6) не враховує окремі види активів та зобов’язань з початковим строком погашення до одного року. Тобто за такої ситуації спотворюється реальна ситуація ліквідності банку. При розрахунку показників ліквідності, на нашу думку, необхідно також враховувати обсяг сформованих резервів під активні операції, депозити тощо.
Поряд з цим, на особливу увагу заслуговує розподіл окремих видів активів і зобов’язань за строками, наприклад в плані рахунків банку. Автоматично такий розподіл відтвориться у балансі банку, що дасть можливість розраховувати на цій основі більш достовірні показники ліквідності.
З наведених нормативів ліквідності банків України, на наш погляд, слід залишити без змін лише один показник - миттєвої ліквідності. Це один з найважливіших показників у системі економічних нормативів ліквідності. Для кожної банківської установи існує ризик одночасної вимоги клієнтами своїх коштів. Саме показник миттєвої ліквідності характеризує ступінь захищеності банку від цього ризику. Інші показники ліквідності потребують певних змін.
Вище наведенні нормативи являють собою пруденційні норми та є обов’язковими до виконання всіма комерційними банками України. Встановлені нормативи ліквідності є вираженням централізованого управління ліквідністю банків.
Відповідно до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.01 №369 за невиконання банками встановлених значень економічних нормативів, в тому числі і нормативів ліквідності, до банків застосовуються відповідні заходи впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність". [32]
Крім встановлених економічних нормативів Національний банк України відповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2009 р. №259 здійснює регулювання ліквідності банків шляхом проведення:
- операцій з рефінансування банків;
- операцій репо;
- операцій з обміну іноземної валюти на національну валюту з метою підтримання ліквідності банків (своп);
- операцій з власними борговими зобов’язаннями (депозитними сертифікатами Національного банку);
- інших операцій (операцій на відкритому ринку). [34]
Цей нормативний документ покликаний вдосконалити механізм та інструменти регулювання грошово-кредитного ринку й ефективного їх використання для регулювання ліквідності вітчизняних банків.