Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
- строк діяльності - не менше ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;
- має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;
- має активи, які можуть бути прийняті Національним банком у заставу;
- здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку кредитів та сплату процентів за користування ними.
Національний банк відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування, виду забезпечення кредиту рефінансування.
Відповідно до зазначеного положення НБУ в чотири рази скоротив максимальний строк рефінансування банків – з одного року до 90 днів. Положенням про регулювання Національним банком України ліквідності банків розширено також перелік об’єктів застави, яка приймається НБУ при наданні банкам кредитів рефінансування. Отже, нині рефінансування Національним банком банків України з метою підтримання їх ліквідності здійснюється під цінні папери Державної іпотечної установи, зокрема під ті, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України; під іноземну валюту (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни) та гарантії іншого банку-резидента.
Обсяг наданого Національним банком банку кредиту рефінансування (крім кредиту овернайт), у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки, не повинен перевищувати 50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.
Для підтримки миттєвої ліквідності банку НБУ може надавати кредит овернайт в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування. Кредит строком на один робочий день надасться на умовах, які визначаються генеральним кредитним договором.
Національний банк може надавати банкам кредити овернайт: під забезпечення державними облігаціями України (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами; без забезпечення.
Для підтримки ліквідності НБУ може проводити операції прямого або зворотного репо на строк не більше ніж 60 календарних днів.
Також для підтримання ліквідності банків НБУ може проводити операції з обміну іноземної валюти на національну на строк до 15 календарних днів.
Треба наголосити також на тому, що Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку може приймати рішення щодо взяття під забезпечення кредиту рефінансування не тільки однорідної застави, а й змішаної.
Всі ці зміни повинні спростити механізм рефінансування та надати можливість банкам, які не мають певного виду застави в достатній кількості, отримати кредит Національного банку для підтримання своєї ліквідності.
Необхідною передумовою ефективного процесу управління ліквідністю в банківській установі є надійне інформаційно-аналітичне забезпечення. Для прийняття виважених рішень стосовно підтримання оптимального рівня ліквідності в банку використовуються інформації з наступних форм звітності:
а) форма № 10-НБУ-оборотно-сальдовий баланс (місячна). Який передбачає надання інформації про обороти тавихідні залишки за балансовими рахунками, рахунками доходів тавитрат, та позабалансовими рахунками за звітний місяць. Для прийняття рішень, щодо управління ліквідністю найважливішою інформацією для менеджменту банку є інформація про залишки активів та зобов’язань за окремими балансовими рахунками;
б) форма № 302"Звіт про класифіковані кредитні операції та сформовані резерви за кредитними операціями з клієнтами" (місячна). Зазначена інформація банків використовується для визначення заборгованості за кредитними операціями, відповідно до якихнараховується резерв на можливі втрати. Інформація надається врозрізі наданих кредитів, гарантій та розміщених депозитів;
Враховуючи те, що кредитні операції є головними операціями комерційних банків на які припадає біля 70-80% всіх активних операцій, а також велику ризиковість даних операцій, то аналіз якості кредитного портфеля банку є необхідним етапом оцінювання банківської ліквідності. Надійність позичальників певною мірою визначає потреби в ліквідних коштах. Кредити, які вчасно не повертаються і вимагають реструктуризації, погіршують ліквідну позицію банку. Якщо питома вага прострочених, пролонгованих і безнадійних кредитів досить велика, то для визначення потреб ліквідності слід брати до уваги не лише строки повернення коштів, але й імовірність таких надходжень.
в) форма № 604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями" (місячна). Уся заборгованість за кредитними операціями поділяється на категорії за ступенямиризику (стандартна, під контролем, субстандартна, сумнівна,безнадійна) та подається в розрізі кредитних операцій у гривнях;
Інформація про обсяг сформованого резерву під кредитні операції також є необхідною для визначення ліквідності банку, оскільки резерв являє собою суму коштів, яка при необхідності може бути використана для підтримання ліквідності на достатньому рівні.
г) форма № 631 "Звітпро структуру активів та пасивів за строками" (декадна) складається за групами валют, застроковістю та використовується длязабезпечення управління активами/пасивами за строками їхрозміщення/залучення, а також для розрахунку нормативівліквідності відповідно до порядку, визначеного Інструкцією пропорядок регулювання діяльності банків в Україні. Дана форма звітності є найважливішою для прийняття рішень щодо управління ліквідністю банку, оскільки саме на основі інформації, яка береться з цієї форми проводиться ГЕП-аналіз. ГЕП-аналіз дає змогу визначити розрив ліквідності в конкретному банку, невідповідність між строками погашення активів та зобов’язань банку та відповідно оцінити ризик незбалансованої ліквідності, а також розробити заходи покращення ситуації ліквідності банку.
В банку "Фінанси та Кредит" на базі якого здійснюється написання даної дипломної роботи управління ліквідністю базується на систематичному аналізі та дослідження інформаційних даних, які формуються на основі наступних звітів:
-"Щодобові показники діяльності банку";
-"Прогнозні дані про стан коррахунку банку та виконання резервних вимог НБУ";
-"Динаміка нормативу поточної ліквідності (Н5)";
-"Динаміка нормативу короткострокової ліквідності (Н6)";
-"Виконання нормативів ліквідності та обов’язкових резервів філіями банку "Фінанси і кредит"";
-"Щоденні дані для аналізу економічних нормативів та обов’язкових резервів";
-"Структура залучених коштів, що підлягають резервуванню";
-"Дані про рух коштів через рахунки НОСТРО";
-"Дані про рух коштів на рахунках найбільших клієнтів та підпорядкованих їм структурних підрозділів";
-"Дані про рух кредитних коштів на рахунках найбільших клієнтів та підпорядкованих їм структурних підрозділів";
-"Оперативні дані щодо надходження коштів від продажу валюти";
-"Прогноз обсягів активних та пасивних операцій";
-"Прогноз обсягів кредитної заборгованості банку";
-"Дані про найбільших кредиторів банку";
-"Дані про обсяг зобов’язань з кредитування".
-"Структура зобов’язань банку за ступенем стабільності";
-"Структура активів банку за ступенем ліквідності"
-"Дані про обсяги кредитного портфелю та ресурсної бази". [21]
Аналіз фактичних даних здійснюється Департаментом ризик менеджменту відповідно до внутрішніх звітів на початок кожного операційного дня та в динаміці за певний період часу.
Для дослідження структури активів та пасивів балансу всі активні та пасивні операції розглядаються у розрізі їх основних груп та рахунків, зміна залишків за якими має найбільш суттєвий вплив на рівень ліквідності.
1.3 Теоретичні аспекти аналізу та управління банківською ліквідністю
Ліквідність банків є головним фактором, що визначає їх платоспроможність та формує довіру кредиторів до банківської системи. Під управлінням ліквідністю розуміють діяльність банку по забезпеченню збалансованості попиту та пропозиції ліквідних засобів за термінами і обсягами. [45, с. 158]
В російській економічній літературі управління ліквідністю визначається як сукупність дій, спрямованих на забезпечення ліквідності як окремо взятого комерційного банку, так і банківської системи в цілому. [44, с. 249]
Управління ліквідністю є складовою більш загального процесу управління активами і пасивами банку. Тому принципи, стратегії та методи управління ліквідністю мають узгоджуватися з обраним банком підходом до управління активами та пасивами.
Завданням банку в процесі управління ліквідністю є створення та удосконалення механізму по забезпеченню необхідного рівня ліквідності, впровадження якого дає можливість вирішити наступні стратегічні завдання:
- дотримуватись нормативних вимог ліквідності та не допускати як надлишкового запасу, так і дефіциту ліквідності;
- підтримувати оптимальне співвідношення між ліквідністю та прибутковістю активних операцій;
- звести до мінімуму рівень ризику ліквідності.
Головними напрямками діяльності банку в процесі управління ліквідністю є:
- досягнення нормативного рівня ліквідності шляхом нарощення та стабілізації ресурсної бази, тобто, постійного збільшення частки строкових пасивів у ресурсній базі;