Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 137 из 157)

7. Засуджені несуть матеріальну відповідальність за завдані ними збитки відповідно до чинного законодавства України.

8. До осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, якщо вони* чинять фізичний опір працівникам установи, проявляють буйство або здійснюють інші насильницькі дії, з метою запобіган-

485

ня заподіянню ними шкоди оточуючим або самим собі допускається застосування спеціальних засобів відповідно до вимог чинного законодавства України. У разі виведення засуджених із камер, конвоювання на території установи та за її межами до них застосовуються наручники. При застосуванні наручників руки засуджений тримає за спиною. Конвоювання засуджених здійснюється по одному в супроводі двох молодших інспекторів та кінолога зі службовою собакою.

9. На жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, поширюється порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань передбачають лише деякі виключення з цього загального правила. Так, на відміну від засуджених чоловіків, у разі виведення засуджених жінок з камер та конвоювання на території колонії наручники до них не застосовуються. Наручники застосовуються до них лише при конвоюванні за межами колонії. Конвоювання засуджених жінок здійснюється по одному в супроводі трьох представників адміністрації без залучення кінолога зі службовою собакою. Перевезення жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, здійснюється без залучення кінолога зі службовою собакою.

10. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцять процентів мінімального розміру заробітної плати, тим самим частина 6 ст. 151 КВК України передбачає можливість зміни умови тримання засуджених до довічного позбавлення волі в межах колонії максимального рівня безпеки.

Після фактичного відбуття не менше як двадцяти років покарання засуджений до довічного позбавлення волі матиме можливість подавати Президенту України клопотання про помилування. Отже чинний Кримінальний кодекс України передбачає лише один шлях виходу на свободу осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а саме: через застосування до них помилування по відбутті 20 років тюремного ув'язнення. У разі помилування такого засудженого довічне позбавлення волі буде замінюватися позбавленням волі на певний строк, але не менше 25 років (ч. 2 ст. 87 КК України). Верхня межа цього більш м'якого покарання законом не передбачена. Отже, у цьому випадку перед засудженим відкривається доволі далека (але все ж таки) перспектива звільнення від відбування покарання. Після заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на строк не менше двадцяти п'яти років до засуджених згідно з їх новим правовим статусом буде можливо, як це виходить за ч. 5 ст. 82 КК України, застосування умовно-дострокового звільнення (при цьому початок строку нового покарання починає обчислюватись з моменту фактичної зміни правового

486

статусу засудженого до довічного позбавлення волі, тобто з дня підписання Указу про помилування). Оскільки довічне позбавлення волі застосовується до осіб, що вчинили особливо тяжкі злочини, то згідно з правилами, що містяться у п. З ч. З ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення до зазначеної категорії осіб може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання. За нескладними розрахунками цей юридичний факт настане після відбуття 18 років і дев'яти місяців, які й становлять три чверті від терміну у двадцять п'ять років. Отже особа, що спочатку була засуджена до довічного позбавлення волі, у підсумку зможе сподіватись на звільнення після фактичного відбуття нею у колонії максимального рівня безпеки щонайменше тридцяти восьми років і дев'яти місяців позбавлення волі.

11. Необхідно звернути увагу й на те, що оскільки частина 2 ст. 64 КК України передбачає, що довічне позбавлення волі не застосовується до осіб у віці понад 65 років, то гіпотетично у засуджених до довічного позбавлення волі є ще один шанс вийти на волю. Цей шанс з'являється з досягненням засудженим до довічного позбавлення волі 65-річного віку, бо термін «застосування покарання» означає як його призначення, так і виконання. Таким чином, виконувати довічне позбавлення волі щодо осіб у віці понад 65 років заборонено частиною 2 ст. 65 КК України.

Розділ V

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ.

ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД

ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ, КОНТРОЛЬ

І НАГЛЯД ЗА НИМИ

Глава 23 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД

ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 152. Підстави звільнення від відбування Покарання

Підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;

487

закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-достроковг звільнення від відбування покарання; хвороба;

інші підстави, передбачені законом.

1. Основною підставою для звільнення та «загальним правилом» є звільнення у зв'язку з відбуттям строку покарання. Але покарання не є незмінюваним. В момент його призначення, суд виходить з тяжкості злочину, особистості засудженого, обставин справи та вимог закону. До того, як покарання ще не почало не виконуватися, засуджений залишається особою, що скоїла злочин та ще не підданий державному примусу. Призначене покарання ще тільки має потенційну змогу змінити засудженого. Але після того, як воно починає виконуватися, людина під його впливом може змінитися. На такі випадки закон теж реагує, передбачаючи можливість дострокового звільнення від покарання. Це пов'язане з тим, що у разі змін у поведінці засудженого, презюмується, що покарання досягло своєї мети та відпала необхідність його подальшого виконання. В такому разі можливе дострокове звільнення від відбування покарання.

2. Є й інші підстави звільнення від відбування покарання, ст. 152 КВК України називає підставами звільнення від відбування покарання: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінальної справи; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Як вбачається з наведеного переліку, законодавець залишив його «відкритим», тобто названі підстави звільнення не є вичерпними, закон може передбачати й інші (наприклад, звільнення від відбування покарання у зв'язку з декриміналізацією діяння). Пояснюється це тим, що життя і, відповідно, законодавство змінюється, світова спільнота дотримується напрямку пом'якшення та економії засобів кримінальної репресії, тому можуть виникати нові підстави звільнення від покарання.

3. Наведений перелік підстав для звільнення від покарання поширюється на всі види покарань, які передбачені національним законодавством. Виключення складає звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки воно, відповідно до ст. 75 КК України, застосовується не до всіх покарань.

4. У науці кримінально-виконавчого права є усталені класифікації підстав звільнення від відбування покарання, до яких відносяться:

— умовні і безумовні підстави. Під умовними розуміються такі підстави, можливість звільнення за якими закон пов'язує з певни- 488

ми умовами. Наприклад, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке можливе лише для певних категорій засуджених, що відбули встановлену частину строку покарання. Безумовні підстави — це такі юридичні факти, настання яких безумовно свідчить про звільнення засудженого. Відбуття строку покарання за будь-яких обставин є підставою для звільнення засудженого, навіть якщо відносно цього засудженого є негативні кримінологічні прогнози;

— з відбуттям повного строку покарання і достроково. Йдеться про випадки, коли засуджений відбуває весь строк покарання або засуджений відбуває лише певну частку призначеного судом строку покарання (помилування, амністія та ін.);

— за видом покарання, яке відбувалося. Кримінальне право України знає дванадцять видів покарання. Кожен з цих видів має свою специфіку стосовно порядку звільнення від його відбування;

— за станом здоров'я засудженого. З самого визначення вбачається, що можна розрізнити звільнення, підставою, якого є хвороба засудженого (звільнення у зв'язку з хворобою), а також таке звільнення, при якому не має значення стан здоров'я засудженого

(амністія);

— за колом органів, що застосовують певну підставу звільнення. Залежно від того, за якою підставою звільнюється засуджений, таке звільнення проводиться різними учасниками кримінальновиконавчої діяльності. Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом. Помилування здійснює Президент України, звільнення у зв'язку з відбуттям строку покарання виконує відповідна установа виконання покарання;

— за статевими ознаками. Ця класифікаційна група передбачає деякі додаткові підстави звільнення для засуджених жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання. Такі засуджені жіночої статі за певних умов можуть бути звільнені від відбування покарання.