Мир Знаний

Система підвищення ефективної діяльності комерційного банку на основі зарубіжного досвіду (стр. 18 из 26)

Вибір інструментів для управління кредитним ризиком за міжбанківськими операціями обумовлено необхідністю врахування специфіки міжбанківського кредитного ринку, який швидко змінюється. Основними інструментами є внутрішній кредитний рейтинг, аналіз кредитоспроможності банків-контрагентів, лімітування операцій, формування резервів та регулярна актуалізація методик аналізу кредитних ризиків і процедур управління ризиками при проведенні операцій на міжбанківському ринку.

Розрахунки лімітів на кожен банк-контрагент здійснюються щомісячно і враховують як дані фінансового характеру, так і нефінансові дані про контрагента, які включають відомості про акціонерів, розгалуженість банку, клієнтську базу, оцінку ринкових позицій, якість управління, а також наявність рейтингів міжнародних агентств. Розрахунковий ліміт враховує динамічні показники розвитку банку-контрагента, оцінку його майбутньої ліквідності, можливої фінансової стабільності та ризик країни. Для підвищення якості оцінювання кредитного ризику під час проведення міжбанківських операцій Банк використовує внутрішній кредитний рейтинг.

Кредитний ризик інвестиційного бізнесу

Інвестиційний ризик пов’язаний з можливістю виникнення фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Відповідно до можливих видів цієї діяльності Банк виділяє два основні види інвестиційного кредитного ризику: ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних паперів) та ризик реального інвестування (проектні ризики). Обсяг інвестиційного ризику в балансі Банку незначний, що обумовлено відносно невеликою часткою активів Банку, які розміщені в цінні папери та інвестиційні проекти. Однак інвестиційні ризики можуть негативно впливати на діяльність Банку на більш довгому часовому горизонті, тому потребують додаткової уваги.

У процесі управління кредитними ризиками за операціями фінансового інвестування Банк враховує специфіку ринку цінних паперів. Об’єктом аналізу є не тільки емітент цінних паперів, а також ринок, на якому ці цінні папери знаходяться в обігу. Банк аналізує кредито- та платоспроможність емітента на основі вивчення його фінансової звітності на останню дату та у динаміці, ринкову інформацію про емітента, оцінює його конкурентоспроможність та рентабельність діяльності. Також Банк приділяє значну увагу наявності активного ринку цінних паперів даного емітента, динаміці та волатильності котирувань цін на купівлю та продаж даних цінних паперів, наявності попередніх емісій цінних паперів цього емітента та стан обслуговування боргу за цими цінними паперами.

При аналізі кредитних проектів інвестиційного характеру, окрім оцінки кредитоспроможності позичальника, рентабельності та окупності проекту, Банк також враховує додержання позичальником інвестиційного плану, відповідність реальної діяльності позичальника встановленим при розгляді заяви на кредитування графікам.

Моніторинг кредитного ризику.

Банк постійно виконує моніторинг кредитного ризику, який передбачає регулярне застосування процедур оцінки рівня кредитного ризику протягом усього періоду існування кредиту (для індивідуального кредитного ризику) та кредитного портфеля Банку (для портфельного кредитного ризику). Моніторинг є основою для прогнозування рівня кредитного ризику в майбутньому.

У процесі моніторингу кредитного ризику Банк оцінює зміни рівня кредитного ризику (визначає тренд та його динаміку), причини цих змін та можливі шляхи подальшої зміни рівня кредитного ризику. За результатами моніторингу кредитного ризику Банк приймає рішення щодо застосування відповідних інструментів управління ризиками, проведення необхідних заходів для попередження виникнення неприйнятних за рівнем кредитних ризиків у майбутньому або зниження кредитного ризику, що склався на поточний момент. Моніторинг індивідуального кредитного ризику проводиться на основі оцінки кредитоспроможності позичальників (включаючи скорингові моделі та моделі внутрішнього кредитного рейтингу) відповідно до регламенту проведення кредитних процедур (із щомісячним збиранням необхідних для аналізу даних). Моніторинг портфельного кредитного ризику проводиться на основі щомісячного аналізу якості кредитного портфеля, його динамічних характеристик.

Банк вважає, що постійний моніторинг та прогнозування рівня кредитного ризику дає можливість уникнути серйозних втрат при проведенні кредитних операцій.

Ризик ліквідності.

Виникнення ризиків ліквідності обумовлено невідповідністю в обсягах залучення та розміщення коштів на визначений період часу. Безпосередньо ризик ліквідності залежить від наявності та величини негативної різниці між обсягами планових потоків грошових коштів (надходжень та списань) на відповідному горизонті планування (дефіцит ліквідності). Разом з тим у процесі управління ризиком ліквідності також розглядається можливість фінансових втрат Банку через надлишкову ліквідність на відповідному горизонті планування (позитивна різниця між потоками надходжень та списань).

Управління ризиком ліквідності базується на аналізі розрахованих розривів між активами та пасивами (GAP-аналіз) та встановленні лімітів на максимальні розриви. Для покращення якості прогнозу позицій ліквідності застосовується апарат математичної статистики та планування фінансових потоків (надходжень та списань грошових коштів).

Результатом використовуваної моделі управління ризиком ліквідності у 2006 році було дотримання Банком встановлених нормативів ліквідності.

Процентний ризик.

Процентний ризик виникає через невідповідність обсягів переоцінки підпроцентних активів та пасивів на відповідних інтервалах часу. Ефективне управління процентним ризиком у Банку складається з керованого збалансованого формування обсягів підпроцентних активів та пасивів на відповідних часових інтервалах, а також встановлення процентних ставок для різних горизонтів планування з урахуванням прогнозованого руху процентних ставок на ринку.

Позитивний результат в управлінні ризиком досягається за рахунок використання GAP-аналізу, управління на основі фіксованих рівнів процентної маржі, чіткого виділення елементів фондування активів та стрес-тестування.

Валютний ризик.

Валютний ризик виникає у зв`язку з можливістю несприятливої зміни курсів валют та цін на банківські метали. Процес управління валютним ризиком у Банку передбачає розрахунок відкритих валютних позицій у розрізі валют та металів, розрахунок волатильності курсів валют з використанням методології VaR, прогнозування курсів, а також розрахунок величини валютного ризику в нормальних умовах та за умов різних стрес-сценаріїв.

Операційний ризик.

У 2006 році Банк розпочав впровадження системи централізованого управління операційним ризиком, яка є частиною комплексної системи управління ризиками Банку. Визначено та затверджено основні принципи системи управління операційним ризиком, яка передбачає проведення процедур ідентифікації операційного ризику шляхом проведення підрозділами Банку самооцінки цього ризику. Ведеться робота з побудови системи звітності за операційними випадками, яка б дозволяла швидко реагувати на події та нагромаджувати статистичні дані, що є базою для запобігання виникненню операційних ризиків у майбутньому.


Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності АТ «Індек-банку»

3.1 Пільговий кредит на житло як перспектива забезпечення житлом молодих сімей

Зараз в Україні склалася тривожна ситуація в області житлового будівництва, викликана, у першу чергу, загальним негативним станом економіки.

В цілому можна виділити наступні основні проблеми в сфері кредитування населення на купівлю житла АТ «Індекс-банк»:

1. Мізерні обсяги кредитів, що надаються, унеможливлюють забезпечення потреб незаможних груп населення в житлі за рахунок пільгового кредиту.

2. Відсутність гласності про діяльність та результати роботи про можливість отримання пільгового кредиту на житло. Виникає ситуація, коли населення знає, що такі кредити є, але як і хто їх може одержати – невідомо. Це призводить до прояву недовіри суспільства до банківської системи України взагалі і АТ «Індекс-банк» зокрема щодо використання коштів на покращення соціальної забезпеченості населення шляхом кредитування будівництва житла. Тому необхідно інформувати населення через засоби масової інформації про умови і результати пільгового кредитування населення банком, акцентуючи основну увагу при цьому на чесності розподілу кредитних ресурсів.

3. Не дивлячись на те, що нормативними документами Кабінету Міністрів України передбачено використання в ролі джерел кредитних ресурсів не тільки кошти бюджетів, а й з інших джерел, реально така можливість не використовується. Для цього доцільно залучити кошти комерційних банків, надавши взамін деякі пільги, наприклад, щодо оподатковування.

4. Виходячи з характерних для України темпів інфляції, та низьких процентів за даними кредитами, такий порядок кредитування призводить фактично до надання дотацій за рахунок коштів бюджету визначеним прошаркам населення. Повернені суми кредиту в реальному вимірі будуть значно менші виданих, що суперечить сутностній основі кредиту.

Проаналізувавши світовий досвід, на наш погляд, для вирішення вказаних проблем було б доцільно запровадити новий вид пільгового кредиту для соціально мало захищених верств населення, особливо молодих сімей та одиноких молодих громадян, при якому кредитором виступав би комерційний банк. Позичальник-фізична особа за рахунок власних коштів має погашати основну суму та сплачувати фіксований пільговий процент, незалежно від ситуації на кредитному ринку, а різницю в процентах мусить доплачувати держава.