Мир Знаний

Система підвищення ефективної діяльності комерційного банку на основі зарубіжного досвіду (стр. 5 из 26)

—швидке впровадження передових технологій банківської діяльності;

—зростання обсягів кредитних ресурсів;

—збільшення капіталізації банківської системи;

—розширення асортименту банківських послуг і зниження їх ціни;

—застосування міжнародного досвіду реорганізації та реструктуризації банків;

—підвищення рівня кваліфікації працівників банківського сектору;

—посилення конкуренції на ринку банківських послуг.

Негативними ж чинниками є насамперед:

—зосередження філій іноземних банків лише на спекулятивній діяльності;

—тиск на вітчизняну банківську систему внаслідок спроможності філій іноземних банків пропонувати дешевші кредитні ресурси;

—підвищення чутливості банківської системи країни до світових фінансових криз;

—загострення проблеми управління фінансовими потоками;

—ускладнення банківського нагляду за операціями філій іноземних банків;

—імовірність збільшення спекулятивних операцій та операцій з відмивання "брудних" грошей.

Питання допуску філій іноземних банків слід розглядати насамперед з позиції підвищення конкурентоспроможності української банківської системи, оскільки в Україні сформувалася стійка необхідність активізації банківського кредитування суб'єктів національної економіки. Слід зазначити, що фінансове потужним банкам країн із високим рейтингом невигідно відкривати свої філії у країнах, що мають рейтинг нижчий за інвестиційний, оскільки під активи, розміщені у цих країнах, їм доведеться створювати стовідсоткові резерви на покриття ризиків. Слід очікувати, що за чинного рейтингу в Україну можуть прийти лише банки із країн, які мають аналогічний чи дещо вищий рейтинг (країни Східної Європи, Балтії, СНД). Однак ці країни й самі потребують інвестицій, а тому слід розраховувати на значні інвестиційні потоки від них у нашу банківську систему.

Створення філій може зацікавити не зовсім надійні банки, а тому існує загроза вимивання через них коштів українських підприємств чи відмивання брудних грошей. Ці питання набувають дедалі більшої актуальності з огляду на те, що у разі ліквідації чи неплатоспроможності філії всі проблеми треба буде розв'язувати за законодавством країни реєстрації іноземного банку. У разі приходу на вітчизняний ринок філії іноземних банків матимуть вигідніші умови, ніж українські банки. Так, зокрема, філії не повинні будуть виконувати норматив адекватності, інші економічні нормативи і вимоги Національного банку, що висувають до українських банків, у тому числі й зі стовідсотковим іноземним капіталом.

Існує й інша думка, відповідно до якої для прискорення розвитку всього фінансового сектору доцільно зняти обмеження на входження транснаціональних банків на місцеві ринки. Політика підтримання інтеграції місцевих банків у потужні транснаціональні банки може прискорити розвиток національної фінансової системи на основі порівняно дешевих і ефективних механізмів капіталізації банків, забезпечення їхньої надійності та довіри з боку клієнтів. Потрібно не лише дозволити сходження ТНБ на внутрішній ринок, а й створити для них сприятливі умови. Це забезпечить передумови для функціонування місцевих банків у конкурентному середовищі.

Потребує детального аналізу досвід Китаю, де присутні двісті іноземних банків. Однак їхню активність регламентує державна ліцензійна система із суворими обмеженнями щодо груп клієнтів та видів діяльності, що робить неможливою справжню конкуренцію між ними та місцевими банками. Через відсутність значних обсягів діяльності всередині країни їх частки на ринку є незначними. Однак уже починаючи з 2005 року, Китай реалізує програму лібералізації банківської системи, зняття обмежень для іноземних банків, створюючи умови для цілковитої відкритості банківської системи.

Необхідно також звернути увагу на той факт, що єдиної позиції щодо дозволу на відкриття філій іноземних банків в Україні не існує. Частина фахівців вважає, що їх відкриття є передчасним і призведе до негативних наслідків. Інші обстоюють протилежну позицію. Ще одна частина виступає за запровадження певних умов та обмежень для такої присутності.

Так, зокрема, на думку професора М. Савчука, доступ на український ринок мають отримати лише надійні іноземні банки, які мають власний капітал не менше ніж 1 млрд євро, високий рівень рейтингу, а також представлятимуть країну, котра дозволяє відкривати філії українських банків на своїй території. Крім того, з огляду на сучасний рівень розвитку банківського сектору України пропонується встановити верхню межу участі іноземного капіталу у національній банківській системі, яка не повинна перевищувати 40 %. Голова Ради Національного банку України академік В. Геєць вважає, що збільшення частки іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі мас відбуватися з урахуванням створення сприятливих умов для розвитку банківського сектору та підвищення конкурентоспроможності національного банківського капіталу. Допуск філій закордонних банків має здійснюватися не раніше, ніж через п'ять років після вступу до COT з можливістю диференціації цієї норми для окремих видів діяльності".

Подібні позиції обстоює й Асоціація українських банків. Так, зокрема, у рамках процедури реєстрації філій іноземних банків слід передбачити додаткові заходи перестороги, які покликані не допустити в Україну банківські установи із сумнівною репутацією або такі, що орієнтуються на проведення ризикованих операцій із грошима кредиторів та вкладників. Асоціація пропонує встановити мінімальний розмір статутного капіталу іноземного банку — 500 млн євро, а його кредитний рейтинг, за класифікацією однієї з провідних міжнародних агенцій, має бути не нижчим за показник "А". Регулювання діяльності таких філій має здійснювати НБУ відповідно до національного законодавства. Крім того, дозвіл на відкриття філій іноземні банки зможуть отримати лише через десять років після вступу України до COT, а також за умови набуття нашою країною суверенного рейтингу, не нижчого за показник "А".

Слід зауважити, що такий показник може бути недоступний Україні ще протягом тривалого часу, а тому ця умова перетворюється фактично на закриття національної банківської системи. Сумнівними видаються й доцільність та обґрунтованість запропонованої норми про заборону для філій на здійснення певних видів операцій, зокрема, залучення вкладів населення, операцій на фондовому ринку тощо.

Враховуючи важливість питання та необхідність його вирішення, НБУ має намір власним нормативним документом дозволити іноземним банкам відкривати філії у країні. Чинне законодавство не забороняє цього, однак сам механізм не врегульовано. Крім того, воно дає змогу Нацбанку самостійно регулювати доступ іноземного капіталу в Україну. При розробці інструкції про умови доступу філій іноземних банків на український ринок НБУ має намір використовувати низку принципів, викладених у відповідному законопроекті, який Нацбанк розробив, але Верховна Рада не ухвалила. Так, зокрема, у листопаді 2005 року парламент укотре відмовив іноземним банкам у відкрито філій в Україні.

Водночас надмірна активність іноземних банків у придбанні вітчизняних банківських установ потребує від НБУ адекватних дій, оскільки відповідно до законодавства Національний банк може обмежити приплив інвестицій до банків із певних країн, внести обмеження на обсяг інвестицій з боку іноземних як державних, так і недержавних комерційних банків.

Дискусійним залишається питання про максимальний обсяг іноземних інвестицій у вітчизняну банківську систему. Тут важливо керуватися лише виваженими та обґрунтованими рішеннями. Однак оперативний аналіз результатів активного виходу іноземних банків на вітчизняний ринок дає змогу зробити висновок про те, що через рік по тому головні перестороги, що висловлювалися багатьма банкірами й експертами, не підтвердилися. Банки, придбані іноземними фінансовими установами, не знизили різко рівня кредитних ставок, а саме цей чинник розглядався як одна з найвагоміших їхніх конкурентних переваг, яка дасть їм можливість збільшити ринкову частку. Крім того, найбільшим капіталом в Україні володіє Приватбанк, який поки що не має наміру залучати іноземних інвесторів. За словами голови його правління О. Дубілета, ця фінансова установа має такі технологічні можливості, котрі дають їй змогу витримувати конкуренцію з банками, які перебувають під контролем потужних іноземних банківських груп. До того ж апробовані в інших країнах технологічні прийоми потрібно ще адаптувати до українських реалій. З огляду на ці та інші чинники на повноцінну адаптацію на українському ринку іноземним банкам знадобиться щонайменше ще два роки. Однак протягом цього часу банки, які перебувають під контролем вітчизняних акціонерів, також матимуть змогу нарощувати капітал та вдосконалювати технології обслуговування клієнтів.