2. Засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.
3. Сума грошей, що дозволена до витрачання, встановлюється цим Кодексом.
4. Засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання на важких роботах чи роботах із шкідливими умовами праці, — п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати незалежно від відбутого строку покарання.
5. Інвалідам першої групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму мінімального розміру заробітної плати.
6. Інвалідам другої групи і засудженим, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму, що становить шістдесят відсотків мінімального розміру заробітної плати.
7. Перелік і кількість продуктів харчування і предметів першої потреби, що дозволяються до продажу засудженим, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Одним з елементів режиму, що відображає різницю між умовами
відбування покарання у колоніях різного рівня безпеки, є право засуджених до позбавлення волі придбавати продукти харчування та предмети першої потреби (ст. 108 КВК України). Це положення відповідає ст. 76.2 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями, де сказано, що засуджені до позбавлення
волі повинні мати можливість витрачати частину зароблених ними коштів на придбання дозволених предметів особистого вжитку.
2. За КВК України засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати (ст. 138); у колонії середнього рівня безпеки — до 80 % , а у колонії максимального рівня безпеки — до 70 % мінімального розміру заробітної плати. Треба сказати, що ці суми є базовими, бо засудженим, які відбувають покарання у дільницях ресоціалізації можуть бути змінені умови відбування покарання. Так, при сумлінній поведінці і ставленні до праці за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою зі спостережною комісією, засудженим може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші у виправній колонії: мінімального рівня безпеки після відбуття не менше третини строку покарання в сумі п'ятдесят відсотків мінімального розміру заробітної плати; середнього рівня безпеки після відбуття не менше половини строку покарання — 40% мінімального розміру заробітної плати; максимального рівня безпеки після відбуття не менше половини строку покарання — ЗО % мінімального розміру заробітної плати.
3. За загальним правилом працездатні засуджені можуть придбавати продукти харчування та предмети першої потреби лише за безготівковим розрахунком і на кошти, зароблені в колоніях. Що стосується непрацездатних засуджених, тобто чоловіків віком понад шістдесят років, жінок — віком понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітніх, то ці позбавлені волі можуть придбавати продукти харчування та предмети першої потреби також на гроші, одержані за поштовими переказами, за рахунок пенсій чи інших доходів.
За ст. 108 КВК України сума грошей, яку можуть витрачати непрацездатні особи для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби дорівнює: для інвалідів першої та другої груп, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, — сумі мінімального розміру заробітної плати, а для інвалідів другої групи — сумі, що становить шістдесят відсотків мінімального розміру заробітної плати.
4. Відповідно до ч. 4 ст. 108 КВК України, засудженим, які пе ревиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановле ні завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку або сум лінно виконують встановлені завдання на важких роботах чи робо тах із шкідливими умовами праці, — п'ятдесяти відсотків міні- мального розміру заробітної плати незалежно від відбутого строку покарання.
Перевиконанням норм виробітку вважається перевиконання норм на роботі з відрядною системою оплати. До осіб, які сумлінно виконують встановлені завдання, відносяться засуджені, що зразково виконують погодинні роботи або свої обов'язки на роботах з посадовим окладом (наприклад, засуджені, зайняті на роботах з господарського обслуговування).
За положеннями даної статті, дозвіл на додаткове витрачання грошей дається незалежно від відбутої засудженим частини строку покарання, але при умові, що він у період, за який надається право додатково витрачати кошти, не мав дисциплінарних стягнень за порушення умов відбування покарання.
5. Для придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби в колоніях організована щоденна робота магазинів. За графіком у час, визначений розпорядком дня, кожний засуджений у складі відділення соціально-психологічної служби може відвідувати магазин 3-4 рази на місяць.
6. Засудженим, що тримаються в дільницях посиленого контролю або в камерах колоній (секторів) максимального рівня безпеки, придбання продуктів харчування й предметів першої потреби два рази на місяць здійснюють начальники відділень на підставі заяви засудженого, погодженої з начальником установи.
7. Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, які можуть придбати засуджені, затверджений Державним департаментом України з питань виконання покарань. Загалом він співпадає з переліком продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можуть отримувати засуджені у посилках (передачах). До речі, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань дозволяють засудженим за кошти, зароблені в колонії або отримані за поштовими переказами, придбавати в установленій відповідним переліком кількості й асортименті продукти харчування та предмети першої потреби в магазині колонії в рахунок належних їм посилок.
| 362 363 |
8. Продукти харчування, придбані засудженим в порушення встановленого порядку їх придбання або отримання, підлягають вилученню. З цього приводу складається акт, до якого долучається пояснення засудженого. Вилучені продукти можуть бути повернені родичам чи іншим особам, якщо вони передали їх засудженим. Якщо ж джерело придбання продуктів залишиться невідомим, то вони повинні здаватися у встановленому порядку на склад та після санітарного контролю передаватися на забезпечення засудженим за рахунок встановлених норм, а при непридатності — знищуватись.
Стаття 109. Придбання засудженими до позбавлення волі літератури і письмового приладдя
1. Засуджені мають право одержувати в бандеролях, посилках і передачах, а також без обмеження придбавати за рахунок коштів, які є на їхніх особових рахунках, літературу через книготорговельну мережу, письмове приладдя, передплачувати газети і журнали.
2. Література, придбана через книготорговельну мережу і отримана через пошту, не включається в число посилок (передач) і бандеролей, визначене цим Кодексом.
3. Засудженому дозволяється мати при собі не більше десяти примірників книг і журналів.
4. Література в кількості, що перевищує вказану в частині третій цієї статті, може передаватися на зберігання або за згодою засудженого — до бібліотеки колонії, або пересилатися за його рахунок родичам.
1. Ст. 108 КВК України має виховний характер та спрямована на розвиток у засуджених потреби до підвищення свого загальноосвітнього, культурного та естетичного рівня, задоволення художніх та естетичних потреб. Слід відмітити, що у кожній установі виконання покарань є бібліотека.
2. Стаття, що коментується, досить своєрідно вирішує питання про придбання засудженими літератури. З одного боку, це право достатньо розширено: засуджені можуть не тільки без обмеження придбавати, а й одержувати літературу в бандеролях, посилках і передачах. З іншого — засудженому дозволяється мати при собі не більше десяти примірників книг (журналів).
Подібне обмеження встановлено у зв'язку з відсутністю вільних площ для розміщення особистих бібліотек чи бібліотек відділення. До цього числа не входять підручники, необхідні для навчання засуджених у школі за спеціальністю. Іншу літературу засуджені можуть здати на зберігання або передати до бібліотеки установи для загального користування.
Пересилати придбану літературу родичам або іншим особам адміністрація установи за свій рахунок не зобов'язана, оскільки, по-перше, не в змозі здійснити, як того вимагає закон, цензуру кожного відправлення і, по-друге, не має фінансування на подібні не-статки. Таке пересилання здійснюється винятково на кошти засуджених, якщо вони є на їхніх особових рахунках. В іншому випадку література повинна бути здана в камеру схову, а після звільнення вона буде видана на руки власникові.