Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 117 из 157)
7. Завданнями програм є: стимулювання правослухняної поведінки засуджених, сприяння формуванню у них здорового способу життя й моральності; організація корисної зайнятості засуджених; розвиток особистого потенціалу засуджених, корисної ініціативи, творчих здібностей та професійних навичок, що сприятиме їх соціальній адаптації після звільнення; формування у засуджених свідомого ставлення до цілей свого виправлення та розуміння ними залежності перспективи дострокового звільнення від відбування покарання від своєї особистої поведінки.
Програми реалізовуються на основі принципів педагогіки співробітництва та сприяють формуванню взаємовідносин партнерства між персоналом і засудженими для досягнення мети виправлення й ресоціалізації останніх, дотримання їх законних прав в період відбування покарання.
413
Стаття 124. Основні напрями, форми і методи соціальновиховної роботи із засудженими до позбавлення волі
1. У колоніях проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності.
2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів. 1. Персонал виправних установ у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі здійснює моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності. Якщо раніше у виправно-трудовому законодавстві мова йшла про політико-виховну роботу з засудженими, при якій основними були трудове змагання, роз'яснення законодавства, агітаційна та пропагандистська, культурно-масова та фізкультурноспортивна, індивідуальна робота, то тепер такого поділу немає.
Називаються лише види, напрямки виховання.
2. Моральне виховання засуджених у виправній (пенітенціарній) педагогіці розглядається як процес формування всієї особистості засуджених, їх життєвої позиції. Виховання позитивної життєвої позиції є справою виключно важливою та складною, оскільки саме відсутність стійких моральних початків і привела засуджених до злочину. Потрібно зауважити, що духовність, моральність, мораль — це категорії не тільки релігійні. У виховному процесі суттєва роль належить освіті, науці, культурі, засобам масової інформації, рівню розвитку суспільних відносин, системі ціннісних орієнтацій та способу життя суспільства. Тому моральне виховання (в тому числі і засуджених) можливо лише в сукупності використання всіх вказаних напрямків життєдіяльності суспільства, а не якогось одного з них (наприклад, релігійної просвіти).
3. Правове виховання має на увазі формування у засуджених правосвідомості, що включає знання принципів і норм права, а також переконання в тому, що дотримуватись їх необхідно. У виховній роботі перш за все слід звертати увагу не на знання засудженими правових норм (при всій значимості таких знань), а на формування у них поваги до закону, розуміння необхідності слідувати його приписам.
4. Трудове виховання засуджених представляє собою процес формування або закріплення трудових навичок і вмінь, психологічної готовності до праці, морального до неї ставлення, усвідомлення потреби працювати. Формування вказаних якостей у засу- джених є важливим особливо у теперішніх умовах, коли поширеною є думка про можливість без особливих зусиль швидкого та легкого збагачення.
5. За заявою Державного департаменту України з питань вико нання покарань достатньо багато уваги у практиці установ вико нання покарань приділяється естетичному вихованню засудже них, оскільки в своїй більшості це малокультурні люди, що досить часто мають викривлене уявлення про прекрасне, перекручені смаки, погляди та ідеали. Всі ці якості найбільш наочно проявля ються у субкультурі засуджених зі своїм жаргоном та фольклором, «злодійською романтикою» та блатними традиціями, табірними піснями й іншими атрибутами. Тому перед персоналом установ ви конання покарань стоїть задача формування у засуджених здат ності сприймати прекрасне, розвитку потреб і здібностей до участі у створенні прекрасного.
Державний департамент України з питань виконання покарань визначає, що нині в кожній виправній установі функціонують духові оркестри, хори, вокально-інструментальні та ансамблі народної пісні, аматорські колективи сучасного та бального танцю, команди клубів веселих та кмітливих. Своєю майстерністю вони дарують людям добро, радість пісні, танцю, музики, поетичного слова, підносять їх настрій, прищеплюють любов до мистецтва, до рідної землі. Великою популярністю у неповнолітніх правопорушників, які тримаються у виховних колоніях, користується фестиваль самодіяльної творчості «Червона калина». Цей масовий захід, який проходить у два етапи, відкриває нові таланти, є поштовхом до подальшого вдосконалення цікавого та корисного дозвілля вихованців, їх культурного збагачення та виховання у дусі патріотизму та поваги до традицій, духовних цінностей українського народу.
| сприятливих факторів). 414 415 |
6. У засобах масової інформації поширюються дані про те, що у виправних колоніях достатньо багато уваги приділяється фізично му вихованню засуджених, для чого у кожній установі створюєть ся необхідна спортивна база (за виключенням приміщень камерно го типу колоній максимального рівня безпеки). Причому, у ряді виправних установ, особливо у виховних колоніях, де дозволяє площа, є обладнані спортивні майданчики та спортивні зали. Но вовведенням стало створення басейнів у деяких установах (напри клад, в Харківському СІЗО). Серед засуджених в основному куль тивуються силові та ігрові види спортивних занять; з точки зору безпеки недоцільним є проведення занять з боротьби всіх видів, боксу, метання диска, молота та списа, стрибки з жердиною та де яких інших видів спорту. Спортивні заходи служать не тільки важливим фактором підтримання здоров'я засуджених та їх фі зичного стану, а й забезпечують зайнятість засуджених корисни ми справами (особливо в умовах відсутності роботи та інших не Державний Департамент України з питань виконання покарань рекомендує наступним чином забезпечити щоденне проведення у кожному відділенні соціально-психологічної служби виховної години за тематикою: понеділок — інформаційна година (інформування про найважливіші події у житті суспільства, держави); вівторок — правове навчання (за участю працівників служб нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових вироків, оперативної роботи); середа — санітарно-просвітницька пропаганда (за участю медичних працівників); четвер — економічне навчання (за участю працівників виробничих та економічних служб); п'ятниця, субота — морально-естетичне виховання.
Тематичний план проведення виховних годин складається щомісячно відділом соціально-психологічної роботи установи за погодженням з методично-виховною радою та затверджується начальником установи. Щомісячно за графіком, що затверджується начальником установи за поданням методично-виховної ради на півріччя, проводити «День відділення», програма якого повинна передбачати, зокрема, інформування начальником відділення соціально-психологічної служби на загальних зборах засуджених відділення про стан справ та ефективність виховного процесу, звітування ради активу, бригадирів. До проведення «Дня відділення» залучаються члени методично-виховною ради, можуть запрошуватись рідні засуджених.7. Виховна робота з засудженими організується диференційова но та індивідуалізовано, з урахуванням виду установи виконання покарань, особистості, строку покарання та умов тримання.
Методи соціально-виховної роботи — це сукупність засобів педагогічного впливу на мислення, почуття, волю та поведінку засуджених з метою формування і корекції їх свідомості та досвіду поведінки, позитивних особистісних рис і якостей. До методів формування і корекції свідомості відносяться переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух; методи додаткової мотивації та стимулювання поведінки — заохочення, примус, змагання; методи формування та корекції позитивного досвіду поведінки — вправа, привикання, інструктаж; методи виявлення результатів виховного процесу — спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, метод узагальнення незалежних характеристик, тестування.
8. Форми соціально-виховної роботи — певна організація педа гогічного процесу, яка відповідає змісту і цілям виховання. За лежно від об'єкта впливу форми соціально-виховної роботи поді ляються на індивідуальні, групові, масові; залежно від основних напрямків формування особистості, виховання — на соціально- світоглядні, фізичні, трудові, естетичні, моральні, правові; залеж но від видів діяльності — трудові, учбові, громадські, дозвільні форми діяльності.
На думку Державного департаменту України з питань виконання покарань всі методи та форми впливу на особистість у виховній роботі з засудженими є рівноцінними та повинні застосовуватись у сукупності та системі. На певному етапі педагогічного впливу той чи інший метод, засіб можуть висуватися на перше місце, але всі вони обов'язково повинні застосовуватись в єдиній системі педагогічних впливів.