| 458 459 |
У виправних колоніях максимального рівня безпеки з триманням засуджених у звичайних жилих приміщеннях гуртожитки обладнуються відповідно до загальних правил.
4. Слід також зауважити, що за п. »б» ст. З Закону України «Про застосування амністії в України», до осіб, засуджених до смертної кари та довічного позбавлення волі, застосування амністії не допускається. Тому надходження до колоній максимального рівня безпеки чоловіків, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку амністії, на практиці є неможливим.
Глава 21
ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У
ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЗАСУДЖЕНИМИ ЖІНКАМИ І НЕПОВНОЛІТНІМИ
Стаття 141. Відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерямигодувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років
1. При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, можуть поміщати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини. Засуджені жінки можуть спілкуватися із своїми дітьми у вільний від роботи час без обмежень.
2. Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком.
3. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України ( 2341-14), направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.
4. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
5. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбу-та частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної
460
колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
1. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності за ст. 66 КК України вважається обставиною, що пом'якшує покарання. По ряд з цим, кримінальне законодавство у більшості санкцій статей передбачає меншу кримінальну відповідальність для жінок, які мають неповнолітніх дітей. Тому засудження такої жінки до по збавлення волі може бути лише у виняткових випадках, з ураху ванням підвищеної небезпеки вчиненого злочину або особи.
Ст. 83 КК України передбачається, що у тих випадках, коли засуджені до позбавлення волі жінки стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, вони можуть бути звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України, на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Тобто, звільнення, передбачене ст. 83 КК України може бути застосоване тільки у межах вказаних строків.
2. Водночас ч. 2 та ст. 83 КК України передбачають і певні об меження щодо даного звільнення. Так, не підлягають звільненню засуджені до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умис ні тяжкі та особливо тяжкі злочини; особи, які не мають сім'ї або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або яка не має можливості самостійно забезпечити належні умови для вихо вання дитини.
За наявності подібних обставин засуджені до позбавлення волі жінки направляються для відбування покарання в місця позбавлення волі на загальних підставах.
3. Адміністрація виправних колоній направляє засуджених жі нок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі Дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправну колонію, де є будинок дитини. При цьому на кожну засуджену, до-
461
статньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії.
Нині такі дитячі будинки створені при двох виправних колоніях: Чорноморській виправній колонії Одеської області (№ 74) — якщо жінка є вперше засудженою до позбавлення волі; та Чернігівській виправній колонії Чернігівської області (№ 44) — якщо вона раніше відбувала дане покарання.
4. Стосовно жінок з вагітністю понад чотири місяці, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, встановлюються додаткові права. Так, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії; вони не можуть бути поміщені у дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру); для них встановлені окремі, підвищені норми харчування тощо. Однак поряд з цим вказані категорії засуджених жінок повинні суворо дотримуватись вимог встановленого порядку відбування покарання та виконувати додатковий обов'язок — сумлінно ставитись до виховання дитини.
5. У дитячих будинках при установах виконання покарань діти засуджених жінок можуть перебувати до досягнення трирічного віку. В подальшому вони можуть: а) за згодою матері передаватися її родичам; б) за згодою матері та рішенням органів опіки і піклування — іншим особам; в) після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
Законодавство визначає лише один випадок, коли дозволяється перебування дитини в будинку дитини при виправній колоній після досягнення трирічного віку — якщо невідбута частина строку покарання її матері не перевищує одного року і вона сумлінно виконує материнські обов'язки. У цьому разі перебування дитини продовжується до звільнення засудженої. Однак таке залишення може бути перервано у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання.
Стаття 142. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії 1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку.
2. Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:
оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під на-
глядом адміністрації колонії;
можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі;
можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами;
користуються правом вільного пересування по території, межі
якої визначаються начальником виправної колонії;
у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть
поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з ва-
гітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
3. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії.
4. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.
1. Дана стаття надає засудженим жінкам можливість проживати за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку (про терміни звільнення від роботи за вказаними обставинами дивись коментар до статті 141 КВК України). Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією.