Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 155 из 157)
6. Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до інспекції; не порушувати громадського порядку.
У разі неприбуття за викликом до інспекції без поважних причин до засудженої особи може бути застосовано привід, який здійснюється відповідними органами внутрішніх справ. Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
7.
Засуджені неповнолітні викликаються до кримінально-вико навчої інспекції разом з батьками або особами, що їх заміняють. Дане положення обумовлене тим, що не всі неповнолітні мають до статній рівень інтелектуального розвитку, необхідний життєвий досвід, для того, щоб у повній мірі усвідомити наслідки, котрі мо жуть настати за невиконання умов звільнення від відбування по карання. Крім цього, батьки (чи особи, які їх замінюють) повинні знати, коли неповнолітньому встановлено дні явки на реєстрацію, які обов'язки він повинен виконати за вироком суду. Ніхто не виграє від того, що молода людина потрапить до місць позбавлення волі, де зможе тільки підвищити свою злочинну кваліфікацію та зруйнувати психічне здоров'я, а після звільнення у неї виникнуть проблеми з налагодженням соціальних зв'язків у суспільстві. Саме тому до роботи з неповнолітніми необхідно залучати батьків, а в подальшому і громадськість.Стаття 165. Обчислення іспитового строку
1. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
2. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
1. Іспитовий строку — це певний проміжок часу, протягом яко го здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний вико нувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання пока рання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'яз ки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки про тягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюєть ся контроль з боку органів виконання покарання. Далі, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання за конів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випро бування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Тривалість іспитового строку встановлена ч. З ст. 75 КК України у межах від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Скороченню в порядку заохочення іспитовий строк не підлягає.
| 550 551 |
2. Закон встановлює лише один відправний момент обчислення іспитового строку — момент проголошення вироку, а обчислюєть ся він аналогічно за термін будь-якого строкового покарання. На приклад, якщо вирок проголошено (винесено) 2 липня 2001 року, а іспитовий строк встановлено терміном у два роки, то він закінчу- ється відповідно о 24.00 годині 2 липня 2003 року, а направляти подання до суду необхідно не раніше останнього дня іспитового строку.
Слід звернути увагу, що дана стаття визначає моментом початку іспитового строку не день вступу вироку в законну силу, а саме день його оголошення. Саме тому, у випадках, коли вирок вступає в законну силу після розгляду справи у касаційній чи апеляційній інстанції, або при розгляді справи в цих інстанціях до засудженого застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням — іспитовий строк обчислюється не з моменту винесення даних рішень, а також з моменту винесення вироку.
У разі звільнення від відбування покарання на підставі амністії з застосуванням до невідбутої частини строку покарання у виді позбавлення волі звільнення з випробуванням (умовна амністія), іспитовий строк обчислюється з моменту винесення судом постанови про таке звільнення.
3. Контроль за поведінкою засуджених осіб припиняється, і вони знімаються з обліку у зв'язку з (із): а) закінченням іспитового строку — за наявності постанови (ухвали) суду про звільнення; б) скасуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням (звільненням від відбування покарання) та направленням для відбування покарання, призначеного вироком суду, — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; в) скасуванням вироку — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; г) звільненням засудженої жінки, яка має дитину віком до трьох (семи) років, від подальшого відбування покарання або заміною його більш м'яким, направленням її для відбування покарання, призначеного вироком суду, — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; д) амністією — за наявності відповідної постанови (ухвали) суду; є) засудженням за учинення нового злочину — за наявності копії вироку, що набрав законної сили; ж) смертю засудженої особи — за наявності відповідної довідки з відділу реєстрації актів громадянського стану; з) пересилкою особової справи до іншого підрозділу інспекції — за наявності підтвердження про отримання особової справи.
4.
Зняття засудженої особи з обліку здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції. У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення. У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робиться відповідний запис у журналі обліку засуджених та на першій сторінці обкладинки особової справи.
552
Стаття 166. Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням
1. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
2. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінальновиконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
3. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
4. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
5. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
6. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
1. Засуджені з випробуванням повинні виконувати обов'язки, покладені на них вироком суду та ті, що визначені у ст. 164 КВК України. У разі порушення цих вимог, до засудженого застосовуються заходи стягнення від винесення попередження до направлення для реального відбування призначеного судом покарання.
2. Якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків чи притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку або засуджена жінка не займається доглядом, вихованням дитини, то такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування по-
553
карання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання.
3. Якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов'язків після застереження у виді письмового попередження або три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, а також коли засуджена особа не з'являється до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повинно бути підтверджено матеріалами) або зникла з метою ухилення від контролю за її поведінкою з постійного місця проживання, або засуджена жінка не займається доглядом, вихованням дитини, то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання. Щодо неповнолітніх до суду надсилається спільне зі службою у справах неповнолітніх подання на підставі ст. 4082 КПК України (доставлення таких засуджених осіб до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ).